| 
		
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 4 травня 1838 року з кріпацтва викупили Тараса Шевченка. Ця подія, як виявилося надалі, стала головною не тільки в долі окремої людини, а для цілої нації. А почалося все з бажання поміщика Енгельгардт, у якого служив талановитий хлопець, зробити з Шевченка домашнього живописця. Для цього в 1832 поміщик послав Тараса в навчання до художника В.Ширяєва. В 1836 Шевченко познайомився з українським художником І.Сошенком, а через нього - з К.Брюлловим, В.Григоровичем, В.Жуковським, які вирішили звільнити молодого художника з кріпосної залежності. В 1838 портрет Жуковського, написаний Брюлловим, був розіграний у лотереї, і на отримані 2500 крб. Шевченко був викуплений у Енгельгардта. В тому ж році був прийнятий в Академію мистецтв, де став учнем і товаришем Брюллова. Вчився жадібно, багато читав, вивчав мистецтво, оволодів майстерністю малюнка і живопису. Добре знав творчість українських і російських письменників. Інф.: ua.for-ua.com | 
	| 
		
							| 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 Ви знаєте, звичайно, коли був перший Парад Перемоги - це було 24 червня 1945 року (фото: webpark.ru) . А чи знаєте ви, коли був другий Парад Перемоги? Я думаю, що навряд чи. Або, у всякому разі, не всі. Другий Парад Перемоги був 9 травня 1965. Тобто через 20 років. 20 років не було Параду Перемоги. 
І ви знаєте, чому? Я вам розповім. Коли в 1814 році переможне російське військо увійшло до Парижа, то, зокрема, офіцери вдихнули зовсім інше повітря, повітря свободи,
 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 Таку обгрунтовану думку висловив доктор історичних наук Ярослав ДАШКЕВИЧ (на фото) у статті "Як Московія привласнила історію Київської Русі" (вперше надрукована у збірці історика "Учи неложними устами сказати правду" (К.: Темпора, 2011.– 828 с.). 
У час існування Руської держави з центром у Києві про Московську державу не було ні згадки. У той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі "Моксель" перебували в напівдикому стані. 
Як можна говорити про якогось "старшого брата", коли цей "старший брат" з'явився на світ на декілька століть пізніше ніж русичі-українці.
 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 16 квітня 2016 р., до 70-ліття створення дивізії “Галичина”,  вийшло 2-ге видання книжки Романа Коваля “Іван Ремболович” – про начальника зв’язку Дієвої армії УНР, командира саперного куреня дивізії “Галичина”, учасника битви під Бродами, учасника підпілля ОУН на Прикарпатті га Гуцульщині в 1944 – 1949 роках. 
У сьомому томі “Енциклопедії українознавства” Володимира Кубійовича про Івана Ремболовича написано лише 31 слово і трохи не завжди точних цифр, разом 42 знаки. В них вміщено біографію людини, яка пройшла дві світові війни, дві епопеї Визвольної боротьби.
 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 Творчі спілки підтримали ідею газету "День" оголосити 2013-й Роком Володимира Мономаха 
Князь був обраний не лише тому, що він — один з найбільших державотворців Київської Русі і цього року ми відзначаємо 900-річчя його сходження на Київський стіл, а й тому, що сьогодні українці гостро потребують позитивних героїв і практик. І Мономах - саме такий. Голова Благодійного фонду сприяння ініціативам газети "День"  Микола Гриценко звернувся до творчої інтелігенції України - щоб об’єднати зусилля у гідному вшануванні цієї постаті та у спільному прочитанні і використанні на практиці його досвіду та поширенні знань про нього. Творча інтелігенція зреагувала оперативно. (Ілюстр. з сайту edu.vn.ua)   Детальніше 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 "Сексуальні "подвиги" радянських визволителів", - книга спогадів німкені 
Відповідь на це неоднозначне запитання намагалися знайти учасники засідання за круглим столом, що відбувся 9 квітня у прес-центрі "Паритет". Цим заходом Одеські обласні організації "Просвіти" та ВО "Свобода" започаткували цикл просвітницьких заходів "Правда історії". Як сказав ініціатор проекту очільник місцевих просвітян Олександр Степанченко, передбачається винести на громадське обговорення низку маловідомих та дискусійних історичних фактів, пов'язаних із Одесою та Україною.
 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 Те, що український народ є одним із найдавніших народів світу відомо давно. 
Ще у ІІІ ст. до н.е. римський історик Помпей Троз стверджував: "Скіфи (пращури сучасних українців) - це найстаріша нація світу. 
А "батько історії" Геродот писав: "Вони є мудріші від будь-якої нації на землі".
Інф.: "Українці в світі" 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
І  з записів Гійома Левассера де Боплана, французького інженера, військового картографа, який з початку 1630-х до 1648 р. перебував на польській службі на території України. 
Він активно мандрував Україною, що дало йому змогу чудово ознайомитися з топографією, етнографією, побутом і положенням України, найближчих до неї місцевостей, а також скласти про це цікаві замітки.
 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 Юліан Бачинський - український політичний і громадський діяч, публіцист, член Української радикальної партії, а з 1899 року — Української соціал-демократичної партії, дипломат. Народився 28.03.1870 в с. Новосілка на Тернопільщині, помер у 1940, в Ленінградській області в'язнем ГУЛАГу. 
У 1895 році Юліан Бачинський опублікував книгу "Ukraina Irredenta" ("Україна уярмлена"), в якій, на підставі аналізу еміграції українців-галичан, став першим хто обґрунтував потребу створення української соборної держави під девізом: "Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!"
 
    
    
    
    
    
    
    
    
    
    
 У листопаді 1917 р. при Центральній Раді було створено геральдично–прапорну комісію на чолі з Дмитром Антоновичем. 25 лютого 1918 року затверджено Герб УНР - Тризуб, за проектом Василя Кричевського на основі Герба Володимира Великого. 22 березня того ж року Центральна Рада ухвалила відповідний закон. Цим засвідчений не лише високо-фаховий підхід до питань геральдики, а й величезна повага до наших пращурів і неперервність нашої тисячолітньої державницької традиції. 
Голова Центральної Ради Михайло Грушевський завжди наголошував на відновленні  української державності у 1918 році, а не її започаткуванні. Обговорюючи питання національного герба, Грушевський писав:
 |  |