 ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ
директора ННД інституту українознавства
Петра Кононенка до Табачника
(опубліковане в газеті "Дзеркало тижня" від 07.10.2011)
Уже півтора року Національний науково-дослідний інститут українознавства (ННДІУ) перебуває в стані жорсткого пресингу та облоги. У серпні 2011 р. над ним нависла реальна загроза ліквідації. Становище врятував президент України В.Янукович. Здавалося, можна нарешті розгорнути заплановану багатоаспектну роботу.
Однак… Навіть після витвережуючого втручання адміністрації президента в особі її глави С.Льовочкіна та радника президента Г.Герман рейдерські напади на ННДІУ групи зацікавлених осіб, що діяла за підтримки міністра освіти Д. Табачника, не припинилися. І це говорить багато про що.
 15 років тому, восени 1996 року, в Україні ввели в обіг національну валюту - гривню.
Власне, перехід країни на гривню розпочався з 25 серпня 1996 року, коли був оприлюднений Указ Президента "Про грошову реформу в Украіні". З першого ж дня дії Указу у гривні перерахували всі ціни, тарифи, оклади, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, а також банківські вклади.Протягом 15-ти днів - з 2 до 16 вересня 1996 року - в готівковому обігу одночасно використовувалися як гривні, так і купони. А після 16 вересня прийом карбованців було припинено. Курс гривні (UAH) до долара (USD) в перші дні становив 1,6.
Тривалий період, починаючи з вересня 1996 року, у гривні не було свого стилізованого графічного знаку.
 70 років тому, 5 жовтня 1941 р. в Києві з ініціативи ОУН під проводом Андрія Мельника національні політичні партії скликали Установчі Збори, які обрали громадсько-політичний центр (передпарламент) - Українську Національну Раду (УНРаду) і її президію, очолену житомирянином Миколою Величківським (на фото). На місцях утворено обласні відділи УНРади.
Але 17 листопада гітлерівський Райхскомісаріат в Україні заборонив діяльність УНРади, заарештував керівників її місцевих філій, і до 1943 вона існувала підпільно. Також існувала Українська Національна Рада у Львові (голова — Андрій Лівицький). Детальніше Детальніше
 Ростислав НОВОЖЕНЕЦЬ, президент Благодійного фонду ”Україна-Русь”
Ще більше року залишається до чергових парламентських виборів, а просто-таки шквал пустопорожніх балачок у ЗМІ щодо нового закону про вибори народних депутатів вже набив оскомину. А, може, це така новітня технологія влади аби відвернути від цієї проблеми увагу широкої громадськості? Адже нав’язана суспільству дискусія по-суті нічого не змінить. Провладні партії протягують закон, який би гарантував їм перемогу на наступних виборах. Опозиційні сили (ними у ВРУ подано аж 13 законопроектів!) дбають про норми у законі, що дадуть їм змогу бодай частково повернутися у депутатські крісла 2012 року. А що це дасть для народу, який уже відчув усі “принади” правління перших і других?
 За словами заступника міністра аграрної промисловості Миколи Безуглого, щотижня одне село зникає з карти України, повідомляє «Радіо Свобода». Причиною цього є міграція та демографічна криза. У кожному п'ятому українському селі немає дітей. За останні 20 років сільське населення України зменшилося на 2,5 мільйона.
В Україні більше половини сільських жителів залишаються безробітними. Молодь і сім'ї з маленькими дітьми перебираються в найближчі міста.
 На думку Олександра САВЧЕНКА - інвестора, банкіра, ректора Міжнародного інституту бізнесу - українське суспільство можна визначити словом «натовп».
Олександр РОЙТБУРД - один з найбільш відомих і високооплачуваних українських художників - з ним згоден, вважаючи, що зараз багато чого швидко змінюється в гірший бік.
На фото: О. Савченко
 В ході чергової зустрічі з циклу «Перезавантаження» зустрілися успішний інвестор, банкір, ректор Міжнародного інституту бізнесу Олександр Савченко і один з найіменитіших і високооплачуваних українських художників Олександр Ройтбурд . Вони міркували на тему «Час людей або корпорацій?» І кожен коротко описав своє бачення сучасного українського суспільства.
На фото: О. Ройтбурд
 Іван БЕЛЕБЕХА, доктор економічних наук, професор, письменник, громадський діяч, для "Волі народу"
Рятуймо українську націю!
Що маємо?
Якісь дивні дива відбуваються в Україні від 1991 року і дотепер. Протягом 20-ти незалежницьких років ніхто з правителів та патріотичних політичних лідерів не помітив у суспільстві української нації як титульної, правлячої нації. Помітили її тільки представники антиукраїнських сил і все зробили, щоб цієї нації не було в Україні і в світі.
Український патріотичний політикум, а разом з ним і вся українська спільнота дали можливість антиукраїнським силам руйнувати все українське, і тепер, перебуваючи у «камері смертників», спокійнісінько не сприймають закликів до всеукраїнського опору злочинцям при владі, чекають «помилування». А тим часом національний дух маліє. Українська нація ще не відійшла від трагедій російського комунізму, як зненацька настав час занепаду, занехаяння, приниження, руйнації власною державою етнічної її сутності.
|
