Чому в Україні відмирає система профтехосвіти?
Народний депутат України 2-го скликання Сергій Селіфонтьєв, який був співавтором закону України про профтехосвіту, розповів про це кореспондентові порталу ВН.
- Кадри, які готуються в системі професійно-технічної освіти – головна ланка економіки держави. Я свого часу був одним із авторів-розробників закону про профтехосвіту і розумію його важливість для держави.
Менеджери з їх найсучаснішими технологіями (при всій повазі) не зможуть втілити свої задуми без висококваліфікованих робітників.
Основою системи профтехосвіти було державне фінансування установ цієї системи. Тому що місцевий рівень не має фінансової змоги утримувати таку систему, яка вибудовувалась не один рік. Безумовно, треба її змінювати, вдосконалювати відповідно до змін економічних умов, напрямків розвитку економіки. Але хтось повинен бути власником засобів виробництва, створювати машини, обладнання, працювати на станках з ЧПУ. Адже ні заводи, ні фабрики, ні будмайданчики – ніщо функціонувати не буде. Хтось повинен будувати залізниці, хтось – літаки, хтось – кораблі. А це РОБІТНИК. Підготовкою цих кадрів і займалася система профтехосвіти. На сьогодні суспільство і політики, експерти, багато простих громадян не розуміють важливості цієї системи. Але наші можновладці повинні це розуміти. Для того, щоб поповнився бюджет, потрібно, щоб хтось щось зробив (те, що можна продати). А це зробить лише той, хто щось виробляє руками. Не словом, не язиком, а руками. Тому те, що сьогодні робиться, те знищує систему профтехосвіти. Не маргіналізує, а просто знищує.
Я хотів би сказати ще про таке. Профтехосвіта – це не тільки професійна підготовка кваліфікованих кадрів, а й велика соціальна складова. Що я маю на увазі: не секрет, що в цій системі навчається багато діточок із малозабезпечених сімей, неповних сімей, неблагополучних сімей. Так от дітей там не тільки навчали, а й годували, одягали і випускали з професією, готовими до життя. Адже після школи молода людина ще не має професії. Куди вона піде?… Що нам замість профтехосвіти відкривати тюрми? На жаль, так і буде, якщо ситуація такою й залишиться. Людям треба їсти, треба якось влаштовуватися в цьому житті. Найпростіше – це коли тебе хтось підхватить і забезпечить легким, хоч і сумнівним хлібом (згадайте тих же бандитів 90-х або сьогоднішніх «тітушок»). Але ж ми втрачаємо ціле покоління! Ціле покоління нормальних працездатних людей. Тому соціальний аспект – надзвичайно важливий, і профтехосвіта вирішувала це питання. Більше того, вона готувала наших бійців до армії! Адже люди, які навчаються у вищих начальних закладах, мають певне обмеження щодо призову в Армію. А ці хлопці йшли служити в Армію – захищати нашу Батьківщину. Вони могли ефективно управляти складними армійськими механізмами. А зараз що? Непідготовлена людина прийде в Армію і не знатиме, як здійснити постріл. Це велика проблема.
Чому ж так сталося? На мою думку, все пояснюється просто. Кожен заклад системи профтехосвіти розташований на певній ділянці землі, причому, як правило, в центрі міста. Сьогодні в у декого є апетити закрити це все, забрати (особливо в Києві, інших великих містах), натомість побудувати хмарочоси, готелі, торгові центри тощо. А там же є і гуртожитки, і профілакторії і майстерні, зварювальні системи, токарні, фрезерні верстати, будівельні ресурси. Там можна заводи робити! Але якщо комусь земля приглянулася в центрі – перекривають фінансування, гине профтехосвіта; люди, кадри відходять. Тому головне сьогодні завдання (і про це, насамперед, мають почути депутати та урядовці) – зберегти систему профтехосвіти! Бо бюджетним надходженням буде край, якщо не буде кому працювати. Навіть чиновникам не буде що красти!
(усміхається).
Взагалі-то сподіваюсь, що у нас скоро крадіїв не буде. І все буде спрямовано на користь сспільству, на користь Україні.
Отже, рецепт дуже простий – відновити державне фінансування, зайнятися неспішною поетапною реоганізацією у відповідності з сучасними суспільними потребами. Таким чином будуть закладені підвалини прогресу розвитку українського сцспільства. Не забуваймо: місцеві громади – наші діти і система профтехосвіти – наші діти. Влада повинна сприяти процесові утвердження відповідальних територіальних громад. Потрібно бити на сполохпро необхідність порятунку системи профтехосвіти. Про це треба кричати. Тому що це проблема національної безпеки України. Турчинову варто було б підняти це питання на засіданні РНБО.
Інф. порталу "Воля народу"Коментарі
