Путін після промови на Генасамблеї ООН всівся не в те крісло, і його звідти підняли
Олег Чорногуз, письменник: Вчора цей Божий я знак побачив. У ніч червоної планети. Побачив, як Путін зійшов з найвищої трибуни у світі - з трибуни ООН. Зійшов і сів, переплутавши крісло з лавою. Лавою підсудних. Американський поліцейський і його помічниця – співробітниця ООН, по-чорному образилися. Мовляв, ти не туди сів, і підняла Путіна з крісла при всій вселенській аудиторії. Путін - злочинець. Він сам уже проситься на стілець. Електричний.
Знамення
Хтось не вірить. А я вірю. Як тільки
ударив по голові посмертний вінок Віктора Федоровича Януковича, я одразу сказав:
- Це гарна ознака. Скоро Віктор Федорович забезпечить собі... безсмертя.
Час заготовляти вінки. Так воно і трапилося. Похоронні вінки пішли до Ростова. Шкода, що Московія, як завжди, переплутала адресу і не тому Віктору ті вінки направила. Зовсім забрехавшись, послали той вінок на Байкал, Віктору Януковичу-молодшому. Шкода. Не справедливо ж. Хай би жив синок. Він же нікому не відрив... Ну, те, що любив відривати тато Янукович. І, як Янукович-старший, не виривав зубів. Не молочних, а фінансових.
А того Віктора щиро шкода. Хай би собі носив той жовто-блакитний значок. У політику і до снайперів він не ліз. Їздив на спортивних авто і отримував задоволення від Бога, поки жив на цій суперечливій і незрозумілій, хоч і голубій планеті, якщо на неї дивитися з неба. А як із землі, особливо з Донецького степу - то червоній. Від крові, яку постійно якомусь черговому народу спускає московський народ із черговим своїм князем, царем, імператором, генсеком чи президентом. Назва не має аніякогісінького значення. Вона, як і кров і ментальність брехуна, загарбника – окупанта-терориста завжди однакова. Незмінна.
А вчора у мою душу заглянула ще одна радість. Може, вона заглянула й до інших людей планети, але про це ніхто не висловився. А я із задоволенням поділюсь своєю інтуїцією і своїми враженням. Вирішив і собі стати хоч маленьким Нострадамусом. Хай мені Бог допоможе в цьому. Сучасним. От я і берусь за цю справу. Як претендент на посаду ясновидця.
Вчора цей Божий я знак побачив. У ніч червоної планети. Побачив, як Путін зійшов (краще б, звичайно, з розуму, але з того двічі не сходять) з найвищої трибуни у світі - з трибуни ООН. Зійшов і сів,
переплутавши крісло з лавою. Лавою підсудних. Американський поліцейський і його помічниця – співробітниця ООН, по-чорному образилися. Мовляв, ти не туди сів, і підняла Путіна з крісла при всій вселенській аудиторії. Розважила.
Див. на відео з 3:23:30:
ООНівська зала давно так всепланетарно не реготала. От тільки світові лідери (у тому числі й українські дипломати, які власні очі затулили жовто-блакитним пошматованим московськими градами і ураганами прапором з-під Іловайська) не помітили головного і на цьому не наголосили:
Путін - злочинець. Він сам уже проситься на стілець. Електричний. Навіть Обама, який також чорнявий, як працівниця ООН, не проявив солідарності з представниками багатьох країн світу. Зокрема, з представниками Голландії, Малайзії, Австралії та інших країн і за півтора години діалогу з терористом номер один на планеті Путіним не сказав йому:
- Володя, а ти помітив “Операцію стілець”?
- Ні, а що?
- Ти сів не на той стілець. Аби ти потрапив до наших суддів зі штатів Алабами, Південної Кароліни, Флориди, Кентуккі, Вірджинії чи Теннессі, то там би ти однозначно сів би не на оонівський стілець, а на електричний. Тебе б там засудили в кожному штаті, підключивши твій імператорський зад і за Чечню, і за Грузію, і за Україну, і за Сирію. Куди ти ще збираєшся найближчим часом транспортувати еРеФерівське гарматне м’ясо? Тобі і Саша Лукашнко натякав під час Мінських перемовин:
- Владімір Владіміровіч, ви сєлі не на тот стул.
Від себе додам, бо так мені розповідали знайомі сябри - Лукашенко про себе додав: ”Краще б ти сів на унітазний стілець після Гаазької лави, то я за рідну Білорусь був би спокійний.” Але вголос цього сказати не наважився. Хоч і
відібрав з-під сідниці неоімператора про всяк випадок нормальний стілець, прозоро натякаючи, що на нього чекає дещо інший. Тепліший. У 220 вольт, як мінімум і дві фази.
Шкода, що цього елементарного натяку не помітили високі оонівські чиновники, які думають найчастіше про свої престижні премії, як Чуркін, а не про те, що час уже з тероризмом кінчати, як у нас з корупцією. І почати боротьбу з тероризмом варто таки з електричного стільця, а не оонівського. Бо на оонівський стілець двічі не сідають, як не стукають черевиком по трибуні. У цьому оригінали - тільки представники великого московського народу, який по історичному непорозумінню чомусь називається “русскім”, через 500 з лишнім років приліплений до Русі. Хоч насправді цей народ виріс не з Києва, а з московських боліт і хащ. Звідси у нього й досі така темна й загадкова ментальність і поведінка, що цього навіть всесвітнім інтелектом зрозуміти неможливо. Принаймні московіти самі це стверджують устами свого класика: “умом Росію не понять”. Єдиний Путін у них розумаха. Сів на стілець після виступу і про себе мовив:
“Ну, що, пацани! Ви мене у вересні 2015 року хотіли посадить на стілець. Так я уже й сам сів. Беріть, будь ласка. А-а кишка тонка. Самі не можете, негритянку з поліцейським найняли. Ото ж бо. Кишка тонка. Я у Москві, а не в штаті Теннессі чи Гаазі. Отам, ласкаво просимо. Тільки я на всі світові угоди, меморандуми, конвенції, хартії плювати хотів. З дзвіниці собору Василя Блаженного. Поки в мене є бомба в руках. І не проста, а ядерна. Та не тільки стілець розірве, а й сідницю. Навіть дуже високоставленому. Тому сидіть і не пищіть. На цьому я скорочують. Їду з Америкив в рідний Кремль. Бо повітря Мангеттена - це не повітря Сибіру, де я літаю з журавлями”.
Як бачимо, ще один натяк. Про політ у вирій. От тільки коли ж це трапиться? Може, Путіну пересісти з журавлів на гуси-лебеді. Ті його швидко відправлять до Аїду. Бо вони точно такої навіть маленької ваги на своїх крилах не витримають. Опустять. Десь в районі, якщо не в районі візантійських амфор, то в протоках Босфор і Дарданелла. Бо до Середземного моря гуси точно не долетять. Щасти їм, і Путіну також. А я ж молитимуся господу Богу, адже патріарх московський Кіріл не відмолив йому тих пророчих забобонів. Не пішов проти Господа Бога. Хай би забобони справдилися. На світі жити стало б спокійніше. Усім.
Олег ЧОРНОГУЗ, письменник,
для порталу «Воля народу»
Коментарі
