Дмитро Орєшкін: Коли піде Путін
Протести знизу, як зараз це відбувається у Кемерові, можуть змусити російського президента лише більше озлитися
Впливати на російського президента чимось на кшталт протестів у Кемерові вже пізно. Розрахунок може бути радше на кремлівську еліту, яка дійсно багато втрачає і відчуває дедалі більші сумніви в ефективності наявної владної вертикалі.
Але спираючись на так званий путінський консенсус еліт, усі подібні дії жорстко присікаються. А тому немає підстав очікувати швидких змін у політиці Путіна.
Тут, найімовірніше, спрацює радянська модель, коли неефективність, в тому числі економічна, йде по наростаючій і призводить до відставання в розвитку, інвестиції, держструктурі тощо. Рано чи пізно (а у випадку з Путіним, радше пізно) така тенденція призведе до усвідомлення чергового циклу відставання, після чого і з'явиться можливість змін.
Мені здається, що зараз сам Путін вже діє наосліп і здатний тільки ображатися і шукати відповідні методи якомога болючіше вкусити опонентів. Протести знизу можуть змусити російського президента лише більше озлитися.
Незалежно від того, чи зважиться Путін через шість років піти з посади президента, він усе одно захоче зберегти за собою головні позиції. Інша річ, як він зробить це юридично.
Розмови про перегляд Конституції здаються абсолютно порожніми, адже Основний закон у РФ вже давно не більше ніж порожній папірець. Путін зможе зберегти важелі управління, зовсім не змінюючи законів.
Наприклад, він може знову стати прем'єр-міністром і призначити президентом кого-небудь іншого. Останнього навіть не можна буде назвати наступником. У своєму виконанні ролі президента, ця людина буде як трояндочка на торті або вишенька в коктейлі. Реальні ж важелі влади будуть в руках у Путіна, як би його не називали – прем'єром, батьком нації або яким-небудь сі цзіньпіном.
Так чи інакше, від влади він відійти не може.
Зараз же зміни можуть бути тільки в гірший бік: загвинчування гайок, посилення риторики, згуртування народу на грунті фанатизму і ненависті до Заходу.
А заодно і до України.
Дмитро Орєшкін, російський політолог
Інф.: nv.uaКоментарі
