Анатолій Ковальчук, політолог: "Політична відповідальність, як будь-яка, чи карна, чи адміністративна, чи моральна, має бути конкретною"
Останнім часом знову у Верховній Раді почастішали розмови про політичну відповідальність. Депутати в передчутті перепризначення уряду часто казали: ось переутворена коаліція хай його затвердить, а потім уже разом з ним і нестиме ту відповідальність.
Стоп! А як же з попереднім урядом, який на відміну від майбутнього вже багато чого наробив і відповідати за що заслужив? Не це відповіді немає.
Термін "політична відповідальність” ніякого правового і навіть політичного смислу в собі не має. Просто красиве пусте словосполучення, яке покликане лише втішати депутатів та інших політиків і заспокоювати простий люд. Мовляв, чого не наробимо, за все відповімо. Але як і чим? Уже біля чверті віку в незалежній країні гуляє це пустослів’я. І ні юристи, ні філологи не задумуються, щоб надати йому конкретної ваги. А треба.
Політична відповідальність, як будь-яка, чи карна, чи адміністративна, чи моральна, має бути конкретною і зримою, зрозумілою усім людям, щоб кожен її міг ледь не помацати, а уявити й поготів.
Яку політичну чи ще яку кару в Україні поніс хоч один політик із числа хоч би одіозних злочинців? Хіба що один депутат Лозинський, та й то за брутальне вбивство, коли не може бути ніякого виправдання. І все. А інші? А всі разом за глобальний провал в економіці, який готували від початку нашої державності, за занепад людського життя, за скорочення віку і кількості нації, чим розплачуємося ми за "щастя” тут жити і гинути від нужди, від неможливості тут навіть лікуватися?.. За те, що розкрали країні чи допустили це розкрадання?
Всі аж гопки скачуть від бажання політично відповідати. Для багатьох це наче жити в казковому світі. Так зручно "відповідає” другий президент і перший розкрадач країни Кучма, якому окрім дачного маєтку з озером та обслугою хіба що не вистачило яхти, якої домагався по залишенні трону. Може ця неяхта і є політичною відповідальністю? Чи третій президент Ющенко за свої проколи і приведення до влади нових розкрадачів чимось відповів? Хоч би розплатився за президентську дачу, яку утримував незаконно тривалий час після своєї відставки. Навряд чи переляк, з яким втікав з країни Янукович можна назвати достатньою політичною відповідальністю. А тисячі народних депутатів, які пересиділи лави у Верховній Раді протягом одного чи усіх восьми скликань? Серед них чесних і порядних завжди була меншість. Живуть у неправедному багатстві та пошані, чим політично й відповідають.
Невже країна не знайде в світі ніде такого місця і такого прикладу, де владні й нечесні справді відповідають, навіть минаючи карну й адміністративну кару. І навіть прокльони свого народу? Є і таке місце, і такі приклади. Це наша рідна Україна. І ще багато взірців відповідальності показує весь християнський світ. Там була релігійна спокута. Тобто, по-нинішньому, моральна покара, яка інколи контролювалася церковною владою. А інколи й ні. Убивці, казнокради, зловживаючі владою, добровільно себе заковували у вериги, вдягалися в колючу повсть і роками не вилізали з келій, відмолюючи гріхи. Деяких, надто вже не розуміючих, присилували до покаяння. І не треба було ні судів, ні прокурорів, деякі з яких теж за гріхи вдягалися в рубища і входили у тривалі пости. Читав про одного схимника (Стовпник, так його й називали), який заліз на стовпа і просидів там, не злазячи, довгі роки. Відмолював гріхи. І таки відмолив, став навіть святим, до якого під дерево почали стікатися паломники.
Звісно, я далекий від думки, що Кучма забереться на стовпа чи грушу навіть на своїй власній державній дачі, і ми ще в цьому житті побачимо явлення свого святого. Тим більше, що таких, скажемо, в Україні явно бракує. Навряд десь колись Ющенко вирядиться у власяницю, незважаючи на свою показну релігійність. А депутати заляжуть в келіях на чорному хлібі та воді.
Але треба думати, як зробити так, щоб показна відповідальність політиків перетворилася в дійсну. Якщо прожене народ з посади якогось Прем’єр-міністра, то за ним у відставку має йти не лише кабмін, а й та коаліція разом із позафракційними депутатами, які колись цього прем’єра і висували, й голосували за нього. Тоді при спробі призначити на посаду ще якогось яценюка спершу десять разів подумають, ніж приймуть рішення. Ото вже буде щось подібне на політичну відповідальність. І кожним, хто допустить провальну помилку, що призведе народ до солідних втрат, повинна буде займатися особлива слідча комісія, яка й вирішить, а чи гідний він будь-коли працювати у високому державному органі, чи, може, варто його послати довічно якимось помічником чабана на полонині. Думаю, саме так буде правильно. І вже сьогодні чекаємо хоч маленьких зрушень. Скажімо, щось має покаянно відповісти "Народний фронт" за підтримку свого лідера, якому дозволяли бездумно гробити народ протягом двох років та вести провальну економічну політику. Чимось, хоч би попелом, мають посипати голови депутати з БПП. Словом, зробити щось, щоб народ їм повірив. Інакше може статися новий Майдан, за якого точно реалізується політична відповідальність уже в жорстокому варіанті.
Анатолій КОВАЛЬЧУК, журналіст, політолог,
для порталу "Воля народу"
Коментарі
