 Акула-мешканка ТЦ "Океан-Плаза", долею якої опікувалися екологи, таки пішла на дно. З обіду вона майже не рухається, важко дихає. Розбурхати рибину не вдалося навіть аквалангістам. Свідки кажуть, що гострозуба має нездоровий вигляд і залягла на дно. Керівництво ТЦ, у акваріумі якого тримають рибу, ситауцію поки що не коментує.
Раніше екологи неодноразово заявляли, що в тих умовах, у яких тримають акулу, їй затісно, - повідомляє ТСН. Детальніше+ВІДЕО
 Одеса вшанувала пам'ять героя-підводника №1
Сьогодні одесити гідно відзначили сторіччя від дня народження свого земляка – славетного підводника Олександра Марінеска (15.01.1913 - 25.11.1963). Ім’я саме цього командира підводного човна з "нещасливим номером" С-13 завжди першим спливає у пам’яті, коли мова заходить про моряків-підводників. Історики називають "атакою віку" безпрецедентний штурм 30 січня 1945 року добре охоронюваного й озброєного транспорту "Вільгельм Густлоф", який Марінеско пустив на дно. На його борту було 70 підготовлених екіпажів німецьких підводних човнів і 100 командирів-підводників. Тим самим він урятував Англію й Америку від гітлерівських субмарин і наблизив завершення Другої світової війни.
Подальша доля героя, наділеного безприкладною відвагою і бунтарською вдачею, склалася досить драматично.
 Українську громадськість має насторожувати кожен факт звернення російських кінематографістів до історичної тематики
Московський кінорежисер і водночас глава Спілки кінематографістів Росії Нікіта Міхалков, який полюбляє позиціонувати себе не тільки митцем, а ще й глашатаєм політики свого друга Владіміра Путіна, зараз почав зйомки свого нового фільму в Одесі. У цих двох іпостасях і сприймають його прискіпливі й гості на язик одесити. Забігаючи наперед, скажу, що негативних оцінок на адресу маестро звучить значно більше, ніж позитивних.
Нині Нікіта Міхалков знімає стрічку "Сонячний удар" за твором Івана Буніна "Окаянні дні".
 Не мав і краплини української крові, але почувався українцем
Агатангел Юхимович Кримський (15.01.1871 - 25.01.1942) - український історик, славіст і сходознавець, письменник та перекладач кримськотатарського походження, один із фундаторів першої української Академії наук.
Агатангел Кримський відомий як один із найвизначніших світових дослідників сходу. Він став автором численних наукових праць з історії культури арабських країн, ґрунтовно вивчав історію ісламу, письменство, літературу та театри Сходу. Крім східних, Агатангел Кримський знав стільки мов, що навіть в одному з листів писав: "легше буде сказати, яких мов я не знаю". Дослідники і досі розходяться в підрахунках кількості мов, якими говорив поліглот. "За різними даними, знав понад 60 мов, а хтось переконаний, що понад 100"
 Президія Верховної Ради України 15 січня 1992 р. затвердила музичну редакцію національного гімну України. В статті 20-й Конституції України зафіксовано: "Державний гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького".
6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила Закон "Про Державний гімн України", змінивши перший рядок оригіналу "Ще не вмерла Україна" на "Ще не вмерла України ні слава, ні воля…" Затверджений Гімн України, який діє і нині, – це перший куплет і приспів Павла Чубинського.
 Люди, що називаються національною елітою, такою не тільки не є, а й не прагнуть бути!
Вони палець об палець не вдарять, щоб виокремити себе з постсовкової маси. Українськість для них – це неминуче зло, яке мусить бути, й від нього нікуди не дітися, але, мовляв, справжнє життя зовсім інакше.
Свіжою ілюстрацією такого підходу став новорічний партійний корпоратив керівництва "Батьківщини", який проводився українською і російською мовами одночасно. Власне, громадськість могла б і не дізнатися про подвійну мораль опозиціонерів, адже все відбувалося в "закритому режимі", якби не "демарш" Олександра Бригинця, який залишив захід на знак протесту. Таке рішення він пояснив тим, що не має "нiчого проти російської, але не на заходi фракцiї, яка публічно обстоює українську мову". Чому ж так не вчинили інші й чи означає це, що вони жодної проблеми в тому не побачили? Про це у публікації в "Тижні". Детальніше
 Як Україна зникла з мапи і знову на неї повернулася
"Ментальна картографія" сьогодні є одним із популярних напрямів історичних досліджень. Зазвичай автори, які вправляються в цьому жанрі, спираються на різноманітні джерела: нотатки подорожніх, писемні згадки про певні країни та регіони – і знаходять у зазначеній царині чимало цікавого та повчального, зокрема й про Україну. Проте поряд із картографією ментальною завжди існувала й картографія звичайна: мапи різних земель, територій і регіонів. Від часів "картографічної революції" XVI–XVII століть у Західній Європі кожна освічена людина, яка цікавилася широким світом, могла знайти на мапі наші терени.
|
