Державний Прапор України затверджено Постановою Верховної Ради України N 2067-XII від 28 січня 1992 р.
Державний Прапор – один з трьох офіційних державних символів, що символізують суверенітет держави. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Значення синього та жовтого кольорів на прапорі традиційно трактують як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символу мирної праці і достатку. Акт Соборності України 22 січня 1919 року проголошувався в Києві під жовто-синіми прапорами (жовта смуга, яка символізує сонячне сяйво, розміщена вгорі).

Земан виграв другий тур президентських виборів у Чехії
Після проведеного вчора голосування з виборів президента країни перемогу здобув екс-прем'єр-міністр Мілош Земан (фото - ЕРА). Результат переможця - 55% голосів. У суперника, Карла Шварценберга, лише 45%.
Земан очолить країну на найближчі 5 років. Серед передвиборчих тез нового президента можна виділити прагматичне економічне співробітництво з усіма цікавими для Чехії країнами, розвиток Чехії в рамках Євросоюзу та боротьбу з ісламським фундаменталізмом, який Земан називає "головною загрозою XXI століття".  Інф. tsn.ua

Ще не вмерла України ні слава, ні воля!
Павло Платонович Чубинський – автор тексту українського національного гімну "Ще не вмерла Україна", відомий український поет, видатний етнограф, фольклорист, географ-краєзнавець - прожив усього 45 років.
Народився П.Чубинський на хуторі біля м. Борисполя Київської області 27 січня 1839 р. в небагатій дворянській родині. Навчався Павло Чубинський у другій Київській гімназії, а згодом у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. У студентські роки відзначавсь великою громадсько-політичною активністю, любив спілкуватися з селянами, у канікулярний час збирав етнографічний матеріал у Переяславі, Золотоноші та інших містах і селах.

Йому позаздрив би Пікассо
Картини художника десятки років припадали пилом на горищі покинутого будинку. Художники випадково наткнулися на полотна 80-річного нікому невідомого художника. І завмерли. Його картини виявилися шедеврами - такими як у Ван Гога і Сезанна. (Про митця - ВІДЕОСЮЖЕТ на stb.ua).
Розбите скло, напівзруйнована стіна і будинок, який ось-ось завалиться. Складно повірити, що в цьому будинку живе художник. Ще 30 років тому він жив як усі. Малював, влаштовував виставки, йому поети навіть вірші присвячували. Але в коло художників Леонід Литвин так і не увійшов. Його сільський імідж художникам не сподобався.

У ці дні у центрі небайдужої громадськості Росії та України опинилося невелике місто на Ставропіллі Невинномиськ. Воно було засноване запорізькими козаками, переселеними з волі Катерини П на Кубань, на день Покрова Пресвятої  Богородиці - 1 (14 за новим стилем) жовтня 1825 року. За роки панування царської та комуністичної імперій місцеве волелюбне козацтво зазнало чимало поневірянь. Влада постійно боролася з ним то шляхом "розкозачування", то голодоморами, то депортаціями на каторгу в Сибір. Але й понині дух козацької вольниці залишається тут високим. Це засвідчили й останні події.

Сьогодні Янукович "стахановськими" темпами втрачає рейтинг, причому робить це набагато швидше, ніж навіть Ющенко 
Про це заявляє нардеп від ВО "Свобода" Андрій Мохник. Свободівець припустив, що Віктор Янукович може і не потрапити у другий тур виборів, тому що вже зараз втрачає довіру населення. Він розповів, що плани на президентські вибори "Свобода" обговорюватиме зі союзниками, але зараз це робити зарано.
"Ці питання (про вибори Президента України - ред.) є передчасними, маніпулятивними і відволікають увагу від того, що президентських виборів як таких може й не бути", - розповів представник "Свободи" Андрій Мохник в інтерв'ю "Главкому".

Вечір відбувся з нагоди висунення його книжки “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” на Національну премію ім. Тараса Шевченка
Подія сталася 24 січня в Київському міському Будинку вчених. Її атмосферу змалював народний депутат України Олесь Доній. “Давно не бачив такого аншлагу! – сказав він. – Уже о 18.10 нас не хотіли впускати у будівлю, бо зал був переповнений. Потрапивши нарешті в Будинок вчених, виявилося, що десятки людей не впускають ще і до зали (бо там не тільки всі місця були зайняті, а народ вже “стояв на головах”). Можете уявити, навіть Степана Хмару не хотіли впускати! Вечір пройшов у кращих традиціях кінця вісімдесятих – в залі панувала атмосфера братерства, патріотизму і напівпідпільної фронди до існуючого режиму”.