Наприкінці правління Леоніда Кучми нацдеми стали політичними статистами, що були змушені рятувати себе від суспільного небуття різноманітними альянсами із впливовішими силами. Помаранчева революція 2004-го дала їм останній (унікальний – улюблене слівце Ющенка) шанс здобути друге політичне дихання. Новообраний президент символізував саме цю частину політичного спектру. Результат 2005–2009 років – тріумфальне повернення Януковича до влади. Ющенко втілив усю непослідовність нашої націонал-демократії, її схильність до дрібного інтриганства, яке її представники вважають високою політикою. Нині ці люди знову намагаються оживити політичний труп екс-президента, воліють не згадувати, як Ющенко за допомогою «універсалів» та «меморандумів» повертав в українську політику Януковича і Партію регіонів, геть деморалізованих після Майдану.