4-5 квітня 2014 року в Національному Університеті “Львівська Політехніка” відбудеться міжнародна науково-практична конференція "Геноцид України у ХХ столітті. Україна під окупаційними режимами: історичні реалії та постколоніальний синдром", яка присвячена проблемі злочинного нищення української нації.
У програмі конференції пріоритетне значення надається доповідям і повідомленням на теми, у яких розкриваються конкретні факти репресій і терору окупантів проти українців у різних сферах життя на всіх українських етнічних землях і висвітлюється героїчна боротьба за волю і незалежність України та антиукраїнських дій в сучасних умовах.
Оргкомітет запрошує науковців і всіх небайдужих дослідників національної історії, фахівців гуманітарних наук з усвідомленою активною громадянською позицією взяти участь в конференції.

Екс-президент Грузії на згадку про себе зняв кліп з Тимошенко, Ющенком та Бушем
Адміністрація тепер уже екс-президента Грузії Михайла Саакашвілі розповсюдила відеокліп, змонтований з моментів його президентства. У кліпі показують інавгурацію Саакашвілі, його зустрічі з громадянами, спільний виступ на площі Свободи в Тбілісі з екс-президентом США Джорджем Бушем.

Тільки його смерть перешкодила спільному з Петлюрою звільненню України від більшовиків
Нестор Іванович Махно (прізвисько - батько Махно) народився 07.11(за старим стилем - 26.10) 1888, с.Гуляйполе, Україна. Помер 25.07 (за іншими даними 06.07) 1934, Париж, Франція — командувач Революційної повстанської армії України, керівник селянського повстанського руху 1918–1921 років. Мав українське козацьке походження, православного віросповідання; анархіст, політв'язень, державний, військовий та політичний діяч, видатний тактик ведення партизанської війни, винахідник легендарної тачанки.

Сьогодні – 95-річниця Листопадового чину
У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року був здійснений військовий переворот, організований Українською Національною Радою силами Українських січових стрільців в Королівстві Галичини і Волині, коронній землі Австро-Угорської імперії, із метою встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на Західноукраїнську народну республіку) на території, на яку вона претендувала.

Історію України популяризуватимуть он-лайн
Унікальний проект – загальнонаціональний інтернет-портал та інтернет-телебачення з історії та культури України презентують у понеділок. Проект є новітнім і за змістом, і за формою. Адже вперше пропонує обширний та багатовекторний матеріал про історію України від найдавніших  часів і до сьогодення, зібраний на одному ресурсі. Його ініціатором стало громадське об’єднання "Україна славетна", одним із очільників якого є президент благодійного фонду "Схід-Захід разом" Володимир Зубанов.

Карта України, створена знаменитим німецьким картографом Йоганом Гомманом в 1702 році, у перекладі з латини називається так: "Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії ", інформує ananiev.info.
Хороша, аргументована відповідь усім тим (від імперіалістів до комуністів), хто вважає, що в України ніколи не було своєї державності і земель, що Західну Україну країні подарував Сталін і таке інше, і тому подібне...
Збільшене зображення карти тут.

"Історичне безпам’ятство" не дуже сподобалося Михайлу Задорнову. Тому він взявся просвітити росіян, - повідомляє Радіо Свобода. Використовуючи експертів, у тому числі вчених, вдаючись до ігрових сценок, він як автор фільму "Рюрик. Потерянная быль" намагався довести, що Рюрик ніякий не швед і не германець, а русич, сиріч росіянин. Навіть ім’я в нього слов’янське – означає сокіл. Варяги Рюрика не нормани-вікінги, а російські люди. Та й взагалі слово варяг походить від слова варити. І варили ці варяги не що інше, як сіль. Ще й торгували нею. Ну майже як українські чумаки.
Думаю, незабаром з’явиться російський ура-патріотичний художній фільм "Рюрик". Дивитимуться його не лише росіяни. Дивитимуться також українці. І віритимуть, що Київську Русь заснував росіянин Рюрик.

Пам'ятник Лесі Українці на площі Лесі Українки не був першим пам'ятником поетесі в українській столиці, адже ще 1965 року було встановлено паркову скульптуру Лесі Українки в Міському саду навпроти Маріїнського палацу роботи скульптора В. З. Бородая та архітектора А. Ф. Ігнащенка. Оскільки паркова скульптура не відповідала задуму вшанування величі поетеси, було ухвалено встановити більший за розмірами й у велелюднішому місці пам'ятник. Відтак, 3 вересня 1973 року було урочисто відкрито пам'ятник Лесі Українці на однойменній площі, що відтоді є головним місцем вшанування поетеси в Києві. У зв'язку із масштабною забудовою бульвару Лесі Українки в 1990—2000-х роках пам'ятник виявився фактично "вписаним" у закуток між багатоповерховими будівлями, тоді ж було по-новому впорядковано простір біля пам'ятника. Інф.: uk.wikipedia.org

Україна вже була повнолітньою, коли Росія лежала в "колисці", або історія України від Йогана Енгеля 1796 року
До вашої уваги нова, але насправді стара, принаймні аж занадто давня та неочікувана (для наших опонентів) згадка про Україну. Хоча, для нас, освідчених людей не є дивним, що перша згадка назви - Україна є в Київському літописі від 1187 р. Але навіть такий факт не переконує прихильників єдіной і нєдєлімой. Вони знаходять тисячі пояснень тільки б Україна не була повноцінною державою, перекручують її ім'я на Окраїну, жонглюють термінами і поняттями в різні боки. Давайте подивимося книгу - "Історія України та українських козаків" Йогана Енгеля, яка датована 1796 роком.

З моменту появи на книжкових прилавках праці Володимира Білінського “Країна Моксель” мене весь час мучило питання, чому ця небуденна, більше того – революційна, подія в українській історичній науці не популяризується сучасними українськими істориками?
Відповідь для мене була майже очевидною – всі вони роками і десятиліттями писали, захищали, друкували власні наукові праці з історії України на базі облудної московської історичної схеми, яка нахабно вкрала і привласнила історію давньої Руси-України.
Але невже, думалося, серед тих сотень і тисяч кандидатів і докторів наук, професорів, доцентів і асистентів, немає жодного, хто чесно визнав би очевидне: так, ми помилялися, нас не так навчали і навчили, нам не вистачило власного розуму, наукової інтуіції та кромадянської мужності, щоби услід за Білінським повторити – “А король-то голий!”, чи то пак – “Одежинка-то крадена!”