altПід такою назвою у Київському історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського (вул. Паньківська, 9) відкрилася виставка, присвячена 135-річчю від дня народження Олександра Грушевського, рідного брата творця і першого глави незалежної Української держави Михайла Грушевського.
Вони і справді були братами не лише по крові, а й по духу — Михайло та Олександр Грушевські. Обидва поклали свої життя на вівтар служіння українській ідеї, історичній науці.
18 жовтня у залі засідань музею відбувся круглий стіл “Олександр Грушевський – історик, літературознавець, архівіст, педагог, особистість”.  У засіданні круглого столу взяли участь:
Директор музею М. Грушевського Світлана Панькова, старший науковий співробітник музею Микола Кучеренко; доктори історичних наук: Сергій Білокінь, Руслан Пиріг, Ірина Матяш; кандидати історичних наук: Людмила Приходько, Оксана Юркова, Ігор Гирич, Григорій Савченко та інші дослідники історії родини Грушевських.

alt

Серед підсумків роботи круглого столу такі:
- Олександр Грушевський був найкращим виконавцем, який втілював ідеї Михайла Грушевського, був його "очима, вухами й руками";
- О. Грушевський, у той же час, не був "тінню свого брата" (сліпим виконацем його волі), а самодостатньою особистістю (талановитим вченим, автором понад 300 наукових праць з історії, історіографії, етнографії, історії літератури, діячем автокефальної церкви та трудової партії);
- через дослідження науково-історичної спадщини О. Грушевського, його листування з братом можна глибше вивчити діяльність Михайла Грушевського.

Присутніх, зокрема, вразив той факт, що Олександр Грушевський, який в юності був російськомовним, вивчив українську мову через листування зі своїм братом Михайлом Грушевським. Мовою він оволодів так досконало, що потім працював викладачем.

alt
На завершення круглого столу Григорій Гаврилович Пустовойт (родина якого у повоєнні роки мешкала в будинку на Паньківській, 9 разом з родиною Грушевських і який спілкувався із вдовою Олександра Грушевського Ольгою Олександрівною аж до її смерті у 1961 році) на очах присутніх передав у дар музею особисті речі родини Грушевських: чайник для заварювання кави та дерев’яну роз’ємну форму для приготування сирної Паски.


Історична довідка про Олександра Сергійовича Грушевського: (12.08.1877, м. Ставрополь Ставропольського краю, Росія — 1942, с. Іртишськ, тепер м. Павлоград Іртишського р-ну Павлодарської обл., Казахстан) — історик, літературознавець, етнограф, громадський діяч.
Наслідуючи старшого брата, Олександр Сергійович Грушевський у 1899 р. з дипломом І ступеня та золотою медаллю закінчив історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира. Для своєї магістерської праці студіював архівні збірки в Австрії, Німеччині, Росії. Визнанням наукових заслуг молодого дослідника стало обрання його дійсним членом першої нетитулованої української академії наук — Наукового товариства імені Шевченка. У 1906—1907 р.р. разом з братом працював над розробкою статуту Українського наукового товариства в Києві.

О. Грушевський серед тогочасних університетських кіл Російської імперії першим запровадив викладання історії України рідною мовою. Ці, овіяні славою, лекції прочитав у Новоросійському університеті у 1907 р., за що отримав догану і був змушений залишити вищу школу. Науково-педагогічну діяльність продовжив у Московському та Петербурзькому університетах. В останньому став одним з керівників популярного студентського гуртка українознавства. Події Української революції покликали О. Грушевського до Києва, де проявився його хист організатора, провідника культурно-освітнього руху. Його обирають членом Української Центральної Ради, він очолює справу із заснування першого Українського народного університету. Як історик особливо переймався проблемою збереження унікальних історичних джерел, розробляв проект створення Українського національного архіву, концепцію архівно-археологічного інституту, входив до комісії із заснування Національної бібліотеки.

Від 1919 р. діяльність вченого була пов’язана з Українською академією наук. Директор Постійної комісії зі складання Історично-географічного словника українських земель, Олександр Грушевський підняв студії з історії заселення України до рівня фундаментальної академічної дисципліни.
У 1919—1924 р.р. О. Грушевський керував також роботою славнозвісної історичної секції Всеукраїнської академії наук. Створив серію яскравих літературних портретів до біографічного словника діячів України. Віддану науці людину, фахівця-енциклопедиста у 1933 р. було звільнено з усіх академічних посад. За “неприпустимий гріх” — бути Грушевським. Через п’ять років його засуджено до заслання. Там він і помер у 1942 р.

Коментарі

Download SocComments v1.3
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити