Аскольд Лозинський: Янукович, користуючись поблажливістю ЄС, опозиції в Україні та діаспори, поводиться зухвало та підло
На початку, напевно, довелося би висловити вибачення за докір. Багато читачів сприймуть цю статтю особисто, і мабуть, вони мають рацію. Є надія, що будуть і такі, які приймуть мої зауваження доброзичливо, у конструктивному дусі, що є моїм наміром, та працюватимуть над зміненням сьогоднішньої не корисної для нашого народу політики як в Україні так і в діаспорі. І вони також матимуть рацію.

У підготовчому періоді до важливого для України саміту, який відбудеться при кінці цього місяця в Вільнюсі, де Україна мала б остаточно підписати вже майже два роки тому занотовану ініціалами угоду про асоціацію України з Європейським Союзом, речники ЄС, а також політичні чинники в Україні і громадські структури в діаспорі застосували тактику витримки, тобто не критикувати Віктора Януковича, а натомість догоджати, пропонуючи різні способи співпраці та виконання вимог. Це трохи нагадувало часи Холодної Війни, коли такою політикою займалися багато західних держав по відношенню до СРСР і називали цю політику “апізмент” – тобто “заспокоєнням” бо, бачите, московського ведмедя треба було “заспокоювати”.

Всі ці нові реверанси у сторону Януковича відбулися і відбуваються під помилковим враженням, немов у Вільнюсі останній шанс України рушити у сторону Європи. Інакше для України немає іншого виходу, тільки увійти у опанований Росією Митний Союз.

Але так воно не є. Хоча найкращий варіант це підписання угоди цього року між Україною та ЄС , можливо, також, що у Вільнюсі, Молдова і Грузія підпишуть ініціалами свої угоди, це те, що Україна зробила у квітні 2012 року, та всі три партнери підпишуть асоціацію щойно наступного року. Або і не підпишуть… На мою думку, остаточно, не буде Януковича, дасть Бог, Україна і ЄС підпишуть угоду, бо це дуже залежить обом сторонам.

А тим часом, Янукович, користуючись поблажливістю ЄС, а також опозиції в Україні та діаспори, поводиться зухвало та підло. Яскравим прикладом цього є його позиція, щодо ув’язненої Юлі Тимошенко, до речі, початкове ув’язнення якої визналося незаконним Європейським судом і тому продовження ув’язнення далі є незаконне. Тимошенко мала бути на волі впродовж свого першого процесу, повинна бути на волі впродовж своєї апеляції на рішення Печерського суду та на волі навіть на протязі всіх додаткових обвинувачень, що досі нафантазував режим Януковича, користуючись при цьому запобіжними заходами.

Перебуваючи ввесь час на волі, Тимошенко не зазнала б фізичного занепаду, що сьогодні потребує виправлення і Тимошенко не потребувала би виїздити до Німеччини лікуватися. Тим часом, всі обвинувачення проти неї розглядалися б спочатку не об’єктивними суддями підлеглими Януковичу в Україні, але, остаточно, також і незалежним Європейським судом. Але проблема Януковича полягає в тому, що по цьому сценарію пані Юля продовжувала  свою політичну діяльність на волі.

Звичайно, Янукович це передбачав і тому незаконно, за пізнішим рішенням Європейського суду, посадив Тимошенко в наслідок чого вона і захворіла. Вимоги зі сторони ЄС Тимошенко звільнити Янукович відхилив, мовляв, немає українського законодавства для цього. Європа пішла на поступки Януковичу хоч і не могла серйозно сприймати цього аргументу, бо ознайомлена з Конституцію України де просто написано у Статті 106: “Президент України…27) здійснює помилування.” Немає ні обмежень, ні вимог.

Європа “заспокоїла” Януковича, мовляв давай своє законодавство. Комісія Кокса- Кваснєвського доброзичливо погодились на пропозицію Януковича провести через Верховну Раду України закон про відпустку на лікування. Опозиція у ВРУ теж погодилася і навіть запропонувала власний законопроект нардепа Лабунської. Партія Регіонів, напевно, за дорученням Януковича з цього посміялася, тому закон немає шансів, але вина, виглядатиме, не Януковича.

Про діаспору у цьому відношенню можна розповісти подібну історію. Зорганізована діаспора- це в основному патріоти, дещо наївні, але щиро прагнуть, щоб Україна була в Європі. Світовий Конгрес Українців аж зіпрів так перейнявся цим питанням, до речі коштом занедбання інших справ та на вигоду Януковича, хоча фактично СКУ немає жодного впливу ні на ЄС, ні на Януковича, хоча зустрічається з ним, навіть в аеропортах, від 2010 року. Також  інші установи, напр. деякі кредитові кооперативи, які продовжують фундувати буфети представникам тепер злочинної влади так само як це було за попередньої влади, немов в Україні ніщо не змінилося від приходу Януковича. Тут немає навіть макіавельського благородного кінця, щоб освячувати середників, як в випадку СКУ. Кажуть: ” Режим немає фондів”.  Може і правда немає– бо Янукович, його син, його сімя, його друзі забагато накрали.

А останньому часі, навіть ті, які стояли у грізній опозиції до Януковича, а я між ними, вирішили зупинити “холодну війну”, не зустрічати його з транспарантами, коли він приїхав в Ню Йорк на відкриття Генеральної Асамблеї ООН, а пішли тільки проти москалів. А мої друзі з УККА відновили, в додатку, спільні гостини з лакеями Януковича. Навіть почали говорити, що якби не Янукович не було б пам’ятника Голодомору у Вашінгтоні. Одна особа з УККА сказала мені, ні Ющенко ні Тимошенко не дали гроші, а Янукович дав. Я відповів це вкрадені гроші і пожартував, що мабуть УККА оформить комітет переобрання Януковича у 2015 році.

Досить! Янукович все це використав.

Колись була діаспора, яка проживала у вільності та вигоді вільного світу  керувалася принципами. Правда були “двійкарі”, які на доручення чужого уряду, а в першу чергу за гроші який давав Вашінгтон, віддали принципи, намагалися розбивати громаду, творили свої лже централі, влаштовували круглі столи де давали радянським властям та агентам нагоду ширити пропаганду. Але УККА, СКУ та інші громадські централі трималися стійко і не впроваджували політику “заспокоєння”. І витримали. Бо політика була принципова і люди, які нею керували теж були принциповими, чи це були “бандерівці” чи “мельниківці” чи просто звичайні українці.

Мабуть час вернутися до минулого. Не буде підписання у Вільнюсі –буде колись у майбутньому, може у наступному році, може пізніше. Але буде. Європа Україну дуже потребує, з її 45 мільйонним населенням. Без України немає росту чи перспективи для ЄС. Одначе, більш важливо, щоб Україна не по угоді, а по змісту була європейською державою. З Януковичем, Табачником, Ганною Герман та їм подібними цього не може бути. Тому чи буде угода у Вільнюсі чи ні, вертаємося до транспарантів та барикад, до протестів, до запевнення демократичних виборів, всіх механізмів, щоб Україну очистити від цієї злочинної банди Януковича.

Аскольд Лозинський, президент Світового конгресу українців (1998–2008)
15.11.2013
Інф.: ukrpohliad.org

Коментарі