УКРАЇНІЗАЦІЯ ЯК СТРАТЕГІЯ БОРОТЬБИ З "РУССКІМ МІРОМ"
Прибічники "русского міра" панують, господарюють, бешкетують в Україні всюди, і цього не можна не бачити. За агресивністю, наглістю й зухвалістю пізнаєте їх.
Ними кишить адміністрація президента України та уряд, виконавча влада усіх рівнів. Особливо багато їх у силових структурах. Найкорумпованіша частина чиновників - вони.
Вони складають більшість у Верховній Раді, у радах по областях, районах, містах, містечках, селищах і селах. Найбільші популісти, сховані за депутатською недоторканістю злочинці, кнопкодави й рішали - вони ж.
Вони роблять погоду в судах, засуджуючи патріотів і відпускаючи на волю ворогів України, перетворюючи на злочинців законослухняних громадян і роблячи праведниками кримінальних злочинців.
 
"Русскій мір" панує в інформаційному просторі - система ЗМІ тотально монополізована Москвою. Вони тупо товчуть по телеканалах та радіохвилях, на шпальтах газет і журналів, на сайтах і в мережах своє, забиваючи своїм лементом голос справді українських ЗМІ.
 
УПЦ МП безкарно топчеться по душах одурманених українців. Вони уже в меншості, але за їхніми "молитвами" не чути голосу українських церков. З баранячою упертістю несвідомі українці продовжуть нести в їхні церкви свої душевні негаразди і свої гроші.
 
Підприємства державного і особливо - приватного підпорядкування на шкоду своїм комерційним інтересам уперто й послідовно обслуговують своїх споживачів російською мовою. Для них важливішим є не більший прибуток, а зневаження й приниження гідності споживачів.
 
Система освіти й просвіти формально намагається формально позиціонувати себе як українська, а насправді ллє воду на млин "русского міра". Їхня мета - закласти в душі, серця й розум ідеї "русского міра" бодай на рівні підсвідомої байдужості до будь-чого українського.
 
Штатні агенти-резиденти Кремля, агенти впливу вільно й відверто займаються диверсійною, підривною діяльністю, і ніхто їх навіть не намагається зупинити. Силовики України навіть покривають їх і допомагають їм.
 
Це все - всередині України, далеко від лінії фронту і навіть там, де, здавалося б, - найукраїнськіша Україна.
 
Вони поводяться упевнено і агресивно. Навіть коли вони не просто в меншості, а в одиницях. Вони беруть наглістю й куражем. Знаючи, що адекватної відповіді не буде.
Що на цьому всьому тлі - окупований Московією Крим і війна на Донбасі, де справжні патріоти віддають свої життя за свободу і незалежність України, багато з яких, до речі, навіть не усвідомлюють, що умирають за Україну з частиною "русского міра" у своїх душах і серцях?!
 
Коли я закликаю до УКРАЇНІЗАЦІЇ, багато хто сприймає як заклик сьогодні й негайно перейти на українську мову - не більше.
Так, запровадження української мови в усі сфери життя України є величезною складовою процесу українізації, але не є і не може бути в принципі кінцевою метою українізації.
В Україні, на жаль, існує могутній прошарок україномовного населення, ураженого "русскім міром", і це та частина народу, яка або є пасивною, або сповідує принцип "какаяразніца".
Зважте також на те, що й "русскій мір" мімікрує, пристосовується до процесів в Україні, усе активніше застосовуючи в своїй підривній діяльності українську мову. Придивіться уважніше хоча б до тих народних депутатів, які послуговуються виключно українською, але грають на руку Москви.
 
Отже, УКРАЇНІЗАЦІЯ - ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УСІ СФЕРИ ЖИТТЯ УКРАЇНИ.
УКРАЇНІЗАЦІЯ - ЦЕ ЗМІНА СВІДОМОСТІ, ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕНТАЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
УКРАЇНІЗАЦІЯ - ЦЕ, ЗРЕШТОЮ, ПОВЕРНЕННЯ ДО СВОГО КОРІННЯ, ДО СВОЇХ ТРАДИЦІЙ, ДО СВОЇХ ЗВИЧАЇВ.
 
Українізація - це тривалий процес, але його треба починати уже сьогодні і негайно.
Своєю агресивною імперською політикою щодо України Московія пробудила український народ і, навіть не підозрюючи про це, дала нам унікальний шанс для повернення до себе, до своїх коренів і до своїх традицій.
 
Не мають рації ті з моїх колег і друзів, які вважають, що є ідеї, плани, програми, інші речі важливіші й грандіозніші, ніж українізація, яка має стати основою й запорукою успішної реалізації усіх інших проектів.
 
Тривожним є і те, що жодна із політичних партій, навіть крайніх націоналістичних, не переймається ідеєю українізації, навіть не декларує її. У такий спосіб політичні сили України мимоволі потурають прибічникам "русского міра" й іннорують можливості, які дає нам сама історія.
Скористаймося цим шансом!
 
Володимир Іваненко
Український Університет
9 жовтня 2016 р.

Коментарі