Україна потребує тотальної трансформації системи, - Богдан Гаврилишин
"В Україні потрібно проводити тотальні трансформації. Але те, що партії, в тому числі, опозиційні, говорять у рамках виборчої кампанії, реалізувати складно. Треба змінювати систему – економічну, соціальну, політичну, а не трохи реформ тут, трохи реформ там. Я не прогнозую речі на короткий період, мене цікавлять які трансформації відбуватимуться через 7-8 років. Я, наприклад, думаю, наскільки добре наша нова генерація – люди від 20 до 30 років – вивчають досвід країн, де є повна свобода і немає бідних людей, де навчилися жити з природою, а не тільки її експлуатувати. Якщо ці люди підготуються, а потім підуть на вибори, то стануть тією критичною масою в різних рівнях рад як це, наприклад, було після виборів 1990 року." Про це йдеться в інтерв'ю всесвітньо відомого економіста Богдана ГАВРИЛИШИНА газеті "День".
Іван КАПСАМУН, газета "День"
Коли в Україні почнуться трансформації?
Богдан ГАВРИЛИШИН: «Зміни почнуться за 7-8 років. Але це не означає, що ми повинні чекати, ні, ми маємо активно навчатися»
19 жовтня відомий українець Богдан ГАВРИЛИШИН святкував своє 86-річчя. Ми привітали пана Богдана Дмитровича з днем народження та скористалися можливістю поставити кілька актуальних запитань.
- Богдане Дмитровичу, до дня голосування залишається тиждень, наразі політичні партії та окремі кандидати роблять останні ударні зусилля аби загітувати виборців на свій бік. Як би ви взагалі охарактеризували цю виборчу кампанію?
- Це дуже погана кампанія. Сьогодні ми фактично спостерігаємо інфляцію обіцянок. Різні угрупування багато обіцяють, але якщо серйозно прислухатися до їх навіть іноді і щирих обіцянок, то розумієш, що це неможливо реалізувати. Наші партії, на жаль, не мають конкретних програм дії. Це мене і турбує. Сумніваюся, виходячи з нинішньої агітаційної кампанії, щоб вибори відбулися без застосування адміністративного ресурсу, підкупу виборців тощо. Питання лише в тому, наскільки масштабно це буде зроблено?
- Не дивлячись на численні заяви представників опозиції про необхідність об’єднати зусилля в боротьбі з нинішньою владою, це їм вдалося зробити лише частково. Приклад останніх домовленостей між Об’єднаною опозицією та «УДАРом» щодо кандидатів на мажоритарних округах тому підтвердження. Ваша думка щодо опозиції. Як ви оцінюєте їх шанси?
- В Україні потрібно проводити тотальні трансформації. Але те, що партії, в тому числі, опозиційні, говорять в рамках виборчої кампанії, реалізувати складно. Треба змінювати систему – економічну, соціальну, політичну, а не трохи реформ тут, трохи реформ там. Я не прогнозую речі на короткий період, мене цікавлять які трансформації відбуватимуться через 7-8 років. Я, наприклад, думаю, наскільки добре наша нова генерація – люди від 20 до 30 років – вивчають досвід країн, де є повна свобода і немає бідних людей, де навчилися жити з природою, а не тільки її експлуатувати. Якщо ці люди підготуються, а потім підуть на вибори, то стануть тією критичною масою в різних рівнях рад як це, наприклад, було після виборів 1990 року. Тоді 25% депутатів вважалися ідеалістами, у них була ясна візія – вони справді хотіли держави Україна, хотіли справедливості. Хоча вони і були статистичною меншістю, все одно їх вважали моральною більшістю. Те, що вони пропонували, за те депутати і голосували, навіть комуністи. Сесія почалася 15 травня 1990 року, а вже 16 липня депутати проголосували за декларацію про державний суверенітет України. До речі, чудовий документ, там багато програмного.
Опозиціонери та і деякі представники влади є щирими патріотами України, які хочуть добра нашій державі. Але вони занадто довго варилися в наших політичних соусах. Тому сьогодні їм тяжко бути свіжими.
Слід додати, що не тільки Україна є в поганому стані, більшість світу знаходиться в поганому стані. В цьому контексті нам потрібні нові філософії, політичні архітектори, справді тотальні зміни в суспільстві. Я думаю, що молоді люди врятують нас від цього поганого стану.
- У нещодавньому звернення ініціативної групи «Першого грудня» до українського суспільства напередодні виборів, зокрема, говориться: «За останні два роки ви майже не чули свого народу, хоч саме він мав би бути найбільшою опорою для будь-якої доброї справи, що її б планувала цивілізована влада». З вашої точки зору, яку країну будує нинішня влада?
- Варто пригадати помаранчеву революцію. Вона показала справжній характер наших людей. Це була революція з квітами, співами, а не із шаблями чи сокирами. Найважливіше – це вимоги, які виставили люди: правда і свобода. Якби у нас ще тоді це запанувало, то Україна була б заможною державою. Нас би запрошував той же Європейський Союз. Мені жаль, що теперішня влада завела себе в глухий кут в спілкування з Євросоюзом. З Росією нібито у нас хороші стосунки, але на якій базі чи за який кошт? З моєї точки зору, у нинішнього Президента забагато влади. Чи використовується вона на користь народу? Так не виглядає.
Мені шкода багатьох сьогоднішніх можновладців, тому що вони стали невільниками багатства, апетит до якого тільки зростає. Вони не вільні і не щасливі, тому що не люблять людей, ховаються від них, а люди, звичайно, не люблять їх. В свою чергу, я радію, що я щаслива людина, особливо останні 25 років, коли я міг робити багато доброго для людей і Батьківщини, яка дала мені життя, частково виховання. Моя совість каже мені: ти гарно попрацював. Було б добре, якби люди, які знаходяться сьогодні при владі, так само добре почувалися.
- Сьогодні часто говорять, що ситуація в політиці є відображенням стану суспільства. Погоджуєтеся?
- Не зовсім. Історія знає різні жахливі диктатури, то чи можна сказати, що це були такі диктатури, бо народи такі? В нашому випадку також не можна так сказати. Я залишаюся оптимістом і ентузіастом, тому що дуже багато спілкуюся з молодими людьми. Щойно, наприклад, я повернувся з Острозької академії. Хоч це і невеликий університет, на зустрічі зі мною було 450 студентів. Як я вже казав, саме від молоді залежить перебудова України.
На жаль, сьогодні люди часто змушені продавати свої голоси, втрачати свою гідність. З іншого боку, у них є чудовий приклад – поведінка влади. В такій ситуація складно не піддатися спокусі. Я згадав Острозьку академію, але молоді люди, які подають надію, є в багатьох університетах по всій Україні. Маємо ще одну проблему, коли частина цих студентів хочуть виїжджати з України. Навіть в такій ситуації нам треба звертати більше уваги на ту другу половину, яка хоче залишатися в Україні. Я, наприклад, нещодавно зустрічався з лідерами Студентської республіки. Вони до певної міри граються в політику: роблять вигляд, що проводять вибори, друкують гроші... Але часом вони думають і про те, щоб йти в реальну політику – починати робити щось хороше від районних рад, адміністрацій.
Я відчуваю Україну серцем, розумію головою, бачу її ззовні, тому можу із впевненістю сказати: у нас фантастичний потенціал. Ми маємо всі природні багатства, про які можна тільки мріяти. Скільки у нас талановитих людей, яким треба просто дати натхнення, допомогти з тим, що вони мають зробити, щоб змінити стан України.
- Свіжі дані Державної служби статистики свідчать про те, що за останній рік промислове виробництво в Україні впало на 7%. Про що це свідчить? Які ваші подальші прогнози щодо економічної ситуації в Україні?
- Поки не зміниться клімат для бізнесу, для внутрішніх і іноземних інвестицій, для створення нових малих та середніх підприємств, доки ситуація буде погіршуватися. Коли нам показують, що побудували один завод за новітніми технологіями, треба запитати – а яка статистика в цілому? Чи багато у нас побудовано таких заводів? Скільки вже було статей про те, що ми повинні мати економіку знання. На це Україна теж здібна.
- Ви людина, яка досягла великих вершин. Сьогодні в свої 86 років ви залишаєтеся активним громадським діячем. Які у вас плани? Що ви хотіли б ще досягти у своєму життя?
- Я хочу дожити до того часу, при цьому, працюючи дуже інтенсивно, коли почнеться процес трансформації в Україні. Коли це може початися? Думаю, за 7-8 років. Це не означає, що ми повинні чекати, ні, ми маємо активно навчатися. Я хотів би побачити, коли Україна стане кваліфікованою, що означає мати повну політичну свободу, добробут населення, соціальну справедливість, хочу побачити людей, які вже починають до цього готуватися. Я мріяв дуже буйно, велика кількість тих мрій здійснились і я абсолютно впевнений, що мої теперішні мрії про майбутнє України також здійсняться.
Інф.: day.kiev.ua
Іван КАПСАМУН, газета "День"
Коли в Україні почнуться трансформації?
Богдан ГАВРИЛИШИН: «Зміни почнуться за 7-8 років. Але це не означає, що ми повинні чекати, ні, ми маємо активно навчатися»
19 жовтня відомий українець Богдан ГАВРИЛИШИН святкував своє 86-річчя. Ми привітали пана Богдана Дмитровича з днем народження та скористалися можливістю поставити кілька актуальних запитань.
- Богдане Дмитровичу, до дня голосування залишається тиждень, наразі політичні партії та окремі кандидати роблять останні ударні зусилля аби загітувати виборців на свій бік. Як би ви взагалі охарактеризували цю виборчу кампанію?
- Це дуже погана кампанія. Сьогодні ми фактично спостерігаємо інфляцію обіцянок. Різні угрупування багато обіцяють, але якщо серйозно прислухатися до їх навіть іноді і щирих обіцянок, то розумієш, що це неможливо реалізувати. Наші партії, на жаль, не мають конкретних програм дії. Це мене і турбує. Сумніваюся, виходячи з нинішньої агітаційної кампанії, щоб вибори відбулися без застосування адміністративного ресурсу, підкупу виборців тощо. Питання лише в тому, наскільки масштабно це буде зроблено?
- Не дивлячись на численні заяви представників опозиції про необхідність об’єднати зусилля в боротьбі з нинішньою владою, це їм вдалося зробити лише частково. Приклад останніх домовленостей між Об’єднаною опозицією та «УДАРом» щодо кандидатів на мажоритарних округах тому підтвердження. Ваша думка щодо опозиції. Як ви оцінюєте їх шанси?
- В Україні потрібно проводити тотальні трансформації. Але те, що партії, в тому числі, опозиційні, говорять в рамках виборчої кампанії, реалізувати складно. Треба змінювати систему – економічну, соціальну, політичну, а не трохи реформ тут, трохи реформ там. Я не прогнозую речі на короткий період, мене цікавлять які трансформації відбуватимуться через 7-8 років. Я, наприклад, думаю, наскільки добре наша нова генерація – люди від 20 до 30 років – вивчають досвід країн, де є повна свобода і немає бідних людей, де навчилися жити з природою, а не тільки її експлуатувати. Якщо ці люди підготуються, а потім підуть на вибори, то стануть тією критичною масою в різних рівнях рад як це, наприклад, було після виборів 1990 року. Тоді 25% депутатів вважалися ідеалістами, у них була ясна візія – вони справді хотіли держави Україна, хотіли справедливості. Хоча вони і були статистичною меншістю, все одно їх вважали моральною більшістю. Те, що вони пропонували, за те депутати і голосували, навіть комуністи. Сесія почалася 15 травня 1990 року, а вже 16 липня депутати проголосували за декларацію про державний суверенітет України. До речі, чудовий документ, там багато програмного.
Опозиціонери та і деякі представники влади є щирими патріотами України, які хочуть добра нашій державі. Але вони занадто довго варилися в наших політичних соусах. Тому сьогодні їм тяжко бути свіжими.
Слід додати, що не тільки Україна є в поганому стані, більшість світу знаходиться в поганому стані. В цьому контексті нам потрібні нові філософії, політичні архітектори, справді тотальні зміни в суспільстві. Я думаю, що молоді люди врятують нас від цього поганого стану.
- У нещодавньому звернення ініціативної групи «Першого грудня» до українського суспільства напередодні виборів, зокрема, говориться: «За останні два роки ви майже не чули свого народу, хоч саме він мав би бути найбільшою опорою для будь-якої доброї справи, що її б планувала цивілізована влада». З вашої точки зору, яку країну будує нинішня влада?
- Варто пригадати помаранчеву революцію. Вона показала справжній характер наших людей. Це була революція з квітами, співами, а не із шаблями чи сокирами. Найважливіше – це вимоги, які виставили люди: правда і свобода. Якби у нас ще тоді це запанувало, то Україна була б заможною державою. Нас би запрошував той же Європейський Союз. Мені жаль, що теперішня влада завела себе в глухий кут в спілкування з Євросоюзом. З Росією нібито у нас хороші стосунки, але на якій базі чи за який кошт? З моєї точки зору, у нинішнього Президента забагато влади. Чи використовується вона на користь народу? Так не виглядає.
Мені шкода багатьох сьогоднішніх можновладців, тому що вони стали невільниками багатства, апетит до якого тільки зростає. Вони не вільні і не щасливі, тому що не люблять людей, ховаються від них, а люди, звичайно, не люблять їх. В свою чергу, я радію, що я щаслива людина, особливо останні 25 років, коли я міг робити багато доброго для людей і Батьківщини, яка дала мені життя, частково виховання. Моя совість каже мені: ти гарно попрацював. Було б добре, якби люди, які знаходяться сьогодні при владі, так само добре почувалися.
- Сьогодні часто говорять, що ситуація в політиці є відображенням стану суспільства. Погоджуєтеся?
- Не зовсім. Історія знає різні жахливі диктатури, то чи можна сказати, що це були такі диктатури, бо народи такі? В нашому випадку також не можна так сказати. Я залишаюся оптимістом і ентузіастом, тому що дуже багато спілкуюся з молодими людьми. Щойно, наприклад, я повернувся з Острозької академії. Хоч це і невеликий університет, на зустрічі зі мною було 450 студентів. Як я вже казав, саме від молоді залежить перебудова України.
На жаль, сьогодні люди часто змушені продавати свої голоси, втрачати свою гідність. З іншого боку, у них є чудовий приклад – поведінка влади. В такій ситуація складно не піддатися спокусі. Я згадав Острозьку академію, але молоді люди, які подають надію, є в багатьох університетах по всій Україні. Маємо ще одну проблему, коли частина цих студентів хочуть виїжджати з України. Навіть в такій ситуації нам треба звертати більше уваги на ту другу половину, яка хоче залишатися в Україні. Я, наприклад, нещодавно зустрічався з лідерами Студентської республіки. Вони до певної міри граються в політику: роблять вигляд, що проводять вибори, друкують гроші... Але часом вони думають і про те, щоб йти в реальну політику – починати робити щось хороше від районних рад, адміністрацій.
Я відчуваю Україну серцем, розумію головою, бачу її ззовні, тому можу із впевненістю сказати: у нас фантастичний потенціал. Ми маємо всі природні багатства, про які можна тільки мріяти. Скільки у нас талановитих людей, яким треба просто дати натхнення, допомогти з тим, що вони мають зробити, щоб змінити стан України.
- Свіжі дані Державної служби статистики свідчать про те, що за останній рік промислове виробництво в Україні впало на 7%. Про що це свідчить? Які ваші подальші прогнози щодо економічної ситуації в Україні?
- Поки не зміниться клімат для бізнесу, для внутрішніх і іноземних інвестицій, для створення нових малих та середніх підприємств, доки ситуація буде погіршуватися. Коли нам показують, що побудували один завод за новітніми технологіями, треба запитати – а яка статистика в цілому? Чи багато у нас побудовано таких заводів? Скільки вже було статей про те, що ми повинні мати економіку знання. На це Україна теж здібна.
- Ви людина, яка досягла великих вершин. Сьогодні в свої 86 років ви залишаєтеся активним громадським діячем. Які у вас плани? Що ви хотіли б ще досягти у своєму життя?
- Я хочу дожити до того часу, при цьому, працюючи дуже інтенсивно, коли почнеться процес трансформації в Україні. Коли це може початися? Думаю, за 7-8 років. Це не означає, що ми повинні чекати, ні, ми маємо активно навчатися. Я хотів би побачити, коли Україна стане кваліфікованою, що означає мати повну політичну свободу, добробут населення, соціальну справедливість, хочу побачити людей, які вже починають до цього готуватися. Я мріяв дуже буйно, велика кількість тих мрій здійснились і я абсолютно впевнений, що мої теперішні мрії про майбутнє України також здійсняться.
Інф.: day.kiev.ua
Коментарі