Про намагання властей РФ знищити Бібліотеку української літератури в Москві
“Для того, щоб поневолити людей, треба їх осліпити”, стверджував Клод Гельвецій. Осліпити – заборонити книги, вільну думку, заборонити саму пам'ять – історичну, родову. Ми це проходили не раз. Ось переді мною унікальний збірник "Українська ідентичність і мовне питання в російській імперії", нещодавно виданий у видавництві «Кліо». 296 вражаючих документів, які документально засвідчують як боролися царі і царедворці, представники панівних верств у царській Росії з українською мовою, історією, культурою, духовністю. Доноси, акти, висновки, рапорти, розпорядження, прошенія, повідомлення, пам»ятні записки, доповідні, циркуляри. Там же у додатках - покажчик україномовних рукописних та друкованих творів, що розглядалися органами цензури. «Байки» Леоніда Глібова – 1863 року - знищено майже весь наклад. «Батьківщина» О. Кониського – заборонене 1877 р., «Брат та сестра» Ю.Федьковича – заборонений до друку. Я тільки дійшла до середини першої сторінки. Далі - сотні творів українських письменників, композиторів, філософів були або заборонені, або нещадно кастровані. Збірники, альманахи, музичні збірники, правописи, словники, букварі… Залишається тільки дивуватися, як з цього випаленого поля дійшли до нас твори Шевченка, Куліша, Гребінки, Драгоманова, Франка, Лесі Українки, як взагалі змогло утвердитися українське слово. А найстрашніші часи ще попереду.
Страшно навіть подумати, який буде наступний збірник, радянських часів. Дозвольте запитати Вас, нешановане панство, яке організовує знищення української бібліотеки в Москві – ці документи також екстремістська література?
Політика путінської Росії щодо української книги, українського слова – продовження безславних традицій царату, ленінізму, сталінщини, маланчуківщини. Заборонити, знищити, вигубити. Великодержавний оскал «русского мира» стосується не лише книг з історії України чи Голодомору, звісно, надто непривабливою там проглядається роль Росії, кому хочеться нести на собі тавро народу-убивці? Це концентрований вияв усієї політики Росії щодо України. Політики, воістину екстремістської. І водночас самогубної. Бо йде поневолення розуму насамперед самих росіян, осліплених темрявою незнання.

Наталя Дзюбенко-Мейс, українська письменниця
Інф. із сторінки Наталі Дзюбенко-Мейс у Facebook

Коментарі