Українські СІЗО - це зразки таборів часів Другої світової війни
Уперше за свою історію незалежності Україна впритул отримала шанс зачепитися за Євросоюз. Українські політики всіляко намагаються зв'язати зобов'язаннями нашу державу з іншими розвиненими країнами, сподіваючись, що це поліпшить стан наших справ. Високопосадовці ЄС та країн-членів дедалі частіше стають учасниками міжнародних конференцій і форумів, ділячись своїм досвідом із зарубіжними колегами. Зовні у нас нормальна країна, яка цілком логічно претендує на роль партнера. От тільки ми, пише
"Дзеркало тижня", напевно, єдина держава в Європі, що розставила на своїй території концтабори для своїх та іноземних громадян.
Коли дивимося фільми про Другу світову війну, ми жахаємося. Причому не тільки через кількість убитих - вони є на кожній війні. На нас не наводять жах амбіції правителів, які пожертвували мільйонами життів. Здебільшого ми жахаємося концтаборів, де живих людей — гарних і негарних, товстих і худих, розумних і дурних, абсолютно різних, але зовсім безневинних — тримали за дротом, годували помиями, обливали водою перед заселенням у табір. Ми жахаємося тому, що людська воля і людська індивідуальність не варті й шеляга. Ми дивимося фільми про Другу світову війну — і ненавидимо Гітлера як образ тих знущань, через які проходили люди. Ми дивуємося побаченим або уявленим нами жахом війни та зовсім спокійні перед точно таким самим жахом української демократії. Українські СІЗО — це вдалі зразки таборів часів Другої світової війни, але тільки з легким нальотом гуманізму. Немає їжі, немає води, немає достатньо навіть повітря — є тільки постійне повільне катування, яке знищує людину. Гітлер та його офіцери стали втіленням зла на планеті. Нинішня влада та голова пенітенціарної служби Олександр Лісіцков — це люди, які отримують зарплату з наших кишень. Інакше кажучи, саме ми у ХХІ ст. оплачуємо не тільки катування тисяч людей, а й платимо зарплату їхнім сторожам.
Знаєте, як можна перевірити умови в ізоляторі: взагалі відповідають вони життю чи ні? Потрібно бодай на місяць посадити в СІЗО керівника пенітенціарної служби, начальника СІЗО, генерального прокурора України. Адже за статусом — вони такі самі люди, як підозрювані чи обвинувачувані. Невинні. Але якщо обвинувачення чи навіть підозра надає право відправити людину в нелюдські умови життя, то більшість українських адвокатів і правозахисників аргументовано зможуть навести на адресу цих чиновників більше обвинувачень, ніж отримує середній мешканець СІЗО. І якщо цей чиновник-острожник скаже, що йому сподобалося, що там можна жити нормально, не рахуючи в умі секунди, хвилини, години, дні перебування у в'язниці (годинника на стінах немає), то, напевно, там можна буде жити. І такі заклади матимуть право на існування.
Так, у нас скасували смертну кару для засуджених. На відміну від війни, в нас не розстрілюють невинних. Але хіба тільки кулею можна знищити людське життя? Український слідчий ізолятор убиває сильніше та більше, ніж може куля.
І ще момент, аби ви розуміли, що СІЗО — це всерйоз і надовго. За дев'ять місяців 2013 р. у зв'язку з виправдувальними вироками суду і закриттям кримінальних справ на волю з, як мінімум, 14 тис. чол. вийшли невинними аж 45 чол. — це 0,32%. У нашій країні арештантів не виправдовують.
До речі, про виправдувальні вироки. На початку вересня Генеральний прокурор України Віктор Пшонка заявив, що кількість виправдувальних вироків зросла вчетверо, і дав зрозуміти, що це досягнуто за рахунок набрання чинності нового КПК. Справді, новий КПК зробив великий крок назустріч правам людини. Але тільки виправдувальні вироки у 2013 р. — це не наслідок закону, а результат ручного управління судовою системою, адже 368 виправдувальних вироків були винесені за старим КПК, а за новим КПК — лише 64. Понад те, у пропорції цифри ще красномовніші. Виправдувальні вироки за старим КПК становлять 1,5% від 23 818 обвинувальних вироків (гігантський стрибок з 0,17% виправдувальних торік), а виправдувальні вироки за новим КПК становлять 0,13% (!!!) від 46 241 обвинувального вироку! Дія одного і того самого закону не могла привести до того, що кількість виправдувальних вироків виросла майже в 10 разів. Очевидно, було дано команду — збільшити кількість виправдувальних вироків (Віктор Янукович публічно заявляв про це наприкінці минулого року). Але виконавці, замість того, щоб дати вказівку прокурорам і суддям виправдовувати людей за новим КПК, стали робити це за старим КПК, і тепер статистика показує, що за нового Кримінального процесуального кодексу виправдувальних вироків менше, ніж за старого, хоча має бути навпаки. Новий КПК створив умови для того, щоб нарешті суди почали виправдовувати людей, але суди продовжують усіх визнавати винними. Байдуже, за яким КПК.
Віктор Пшонка (саме на Генпрокуратуру покладені обов'язки щодо нагляду за дотриманням прав людей, які перебувають у СІЗО) заявив, що кримінальний процес в Україні наближений до світових стандартів. Я спілкувався з польськими журналістами на предмет того, які справи в польських СІЗО. І один журналіст мені сказав: "Ви знаєте, у нас теж не все дуже добре. У нас бувають навіть такі випадки, коли люди утримуються під вартою 18 місяців..." Навіть! Дивлячись на нашу статистику, це може здатися глузуванням, але там, у Європі, щиро не розуміють, як можна тримати людину в клітці так довго. При тому, що їхня клітка не зрівняється з нашою. На думку Генерального прокурора України, півтори тисячі людей під вартою понад 18 місяців — це наближення до світового стандарту. Не вірте. Це не так.
Максим Шпаченко
Інф.: DT.UA
Повний текстКоментарі
