Олексій Гарань: Переговори Росії та України у Стамбулі. Що там робить Олександр Чалий?
"Переговірник» Олександр Чалий враховує погляди Росії та Угорщини на українську "ідентичність".
Спочатку з’явилися непідтверджені повідомлення, що Олександр Чалий (не плутати з Валерієм Чалим) бере участь у переговорах з Росією. Сьогодні це стало відомо офіційно, на жаль.
Звичайно, є питання й до низки інших переговірників: Давид Арахамія, Михайло Подоляк, Кирило Тимошенко (всі — видатні дипломати). Але Олександр Чалий — «знакова» постать. Він — багаторічний прихильник українського нейтралітету і противник вступу до НАТО. Ну Бог з ним — ми ж вільна країна.
Але 14 лютого 2020 року він опинився в центрі скандалу на Мюнхенській безпековій конференції, підписавши разом з російським проурядовим центром 12 кроків для зміцнення безпеки України. Зауважимо лише, що у п. 12 йшлося про «запуск нового національного діалогу щодо ідентичності», що мав врахувати погляди, зокрема, Росії та Угорщини на «теми історії, національної пам’яті, мови, ідентичності і досвід меншин». У плані також ішлося про зняття санкцій з Росії до виконання Мінська, про нормалізацію стосунків ЄС — Росія, про анексію Криму не згадувалося.
Документ підписали сам Олександр Чалий, його конфідент Олексій Семеній, який чомусь представився працівником РНБОУ та Василь Філіпчук, який у 2017 році пропонував визнати Крим спірною територією, відкласти на 20 років питання його належності, а на цей час офіційно вважати окупаційну владу в Криму легітимною, а Севастополь — взагалі запропонувати РФ на 99 років.
У 2020 році Чалий увійшов до складу «ініціативи 16 липня». У самій її назві — протиставлення впливовій «ініціативі 1 грудня», а сама дата — день ухвалення Декларації про державний суверенітет УРСР, де йшлося про нейтральний статус України (тоді це був крок до дистанціювання від СРСР, але ж не зараз).
Хіба ж у нас немає досвідчених дипломатів-патріотів?
Давайте придивимося спочатку до компанії підписантів. Крім згаданої вище трійці на першому місці стоїть Руслан Бортник, помічник пріснопам'ятного українофоба Вадима Колесніченка, який втік до Росії; далі багаторічний соратник Сергія Льовочкіна — Андрій Єрмолаєв; ведучий каналу Ахметова Тигран Мартиросян; одіозна Марина Ставнійчук, заступник голови АП у Януковича; «регіонали» Олег Зарубінський, Володимир Семиноженко, Василь Мармазов; підспівувачі Медведчука Руслан Бізяєв та інші фігуранти «бази прихованих піарників». Компанія ще та.
Що ж стверджували ці підписанти у 2020 році? «Все агресивнішою стає "партія війни“, яка шантажує суспільство за допомогою радикальних акцій, заангажованих ЗМІ, примітивних інтерпретацій та псевдо-інтелектуальних пророцтв. Спроби публічного обговорення спільного бачення майбутнього країни, врегулювання конфлікту на Донбасі і повернення Криму зустрічають її агресивний опір… Складається враження, що властиві Україні толерантність, багатомовність, багатокультурність хочуть підмінити політичним егоїзмом, радикалізмом та неомілітаризмом»; «Ті, хто не побудував нічого, не мають морального права зносити пам’ятники минулого» і багато подібного.
В одному з заходів «16 липня» спільна прес-конференція Олександра Чалого та Костянтина Грищенка, того, що був міністром закордонних справ і віце-прем'єром у Януковича і брав участь у підписанні горезвісних Харківських угод.
Звідки у нинішньої влади талант витягати з нафталіну саме такі карикатурні постаті (Вітольд Фокін, Олексій Арестович, Олександр Чалий)?
Хіба ж у нас немає досвідчених дипломатів-патріотів. Чому саме такі як «Сан Санич» Чалий? Як таку людину можна допускати до самого серця секретних переговорів?
Олексій Гарань, політолог, професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду Демократичні ініціативи
Інф.:
nv.uaКоментарі
