Президент СКУ (1998-2008) прокоментував кричущі прояви агресії РФ проти українців у Росії
"Що є рушійною силою Росії у зловживаннях щодо українців у Росії? Я б сказав, якщо запропонувати такий термін як “етнічна чистка”, це не буде гіперболічно. Питання про "етнічні чистки" українців у Росії, запобігання яким є серцем конвенцій ООН, ілюструється нападом на об'єкти книг, що належать до етнічної групи", - вважає Президент Світового Конгресу Українців (1998-2008 р.р.) Аскольд Лозинський.
Агресія Росії проти українців
Аскольд Лозинський
Як представник газети, акредитованої при Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку, я написав до прес-представника Російського постійного представництва при ООН прохання прокоментувати недавній рейд озброєних, вбраних у маски російських поліцейських на бібліотеку української літератури в Москві. Рейд супроводжувався подальшим обшуком у приватних резиденціях, принаймні, двох осіб, пов'язаних з цією установою, та їх затриманням або арештом. Тоді я поспілкувався з Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини в Женеві з проханням дати заяву щодо цього питання. Нарешті, я представив той самий запит до Ради Європи Управління Верховного комісара з прав людини. Я все ще чекаю відповіді. Я не очікую одної відповіді - з російського представництва. Відповідь від ООН та РЄ, я можу тільки припустити, повинна бути надана.
Це був не перший раз, протягом останніх кількох років, коли бібліотека була предметом нападу з боку російської влади. Насправді, за останнє десятиліття Росія при прем'єр-міністрі, а нині президенті Владіміру Путіну не тільки напала на територію свого сусіда Україну, але й переслідувала своїх власних громадян українського етнічного походження. Найбільш кричущим прикладом останнього, напевно, була тільки ліквідація двох національних координувальних українських неурядових організацій, що діють у Росії: Об'єднання українців Росії, сформоване в 1992 році та Федеральна національно-культурна автономія українців у Росії, утворена у 1998 році. Обидві були сформовані ще до приходу Путіна до влади в якості прем'єр-міністра уряду Бориса Єльцина. Відношення Росії до її української меншини протягом усієї історії було значно гіршим, ніж цивілізовані міжнародні норми вимагають. Однак протягом останнього десятиліття погане поводження стало кричущим.
Що є рушійною силою Росії у зловживаннях щодо українців у Росії? Я б сказав, якщо запропонувати такий термін як “етнічна чистка”, це не буде гіперболічно.
Справа Росії проти ОУР і ФНКАУР знову заслуговує уваги та чітко передбачає мотив щодо найбільш недавньої активності Росії. Російська влада діяли “для форми” через Міністерство юстиції Росії та її гнучких судів у знищенні тільки двох українських національних координаційних організацій у 2009-2011 р.р. Крім дрібних порушень, таких як проведення конвенції через кілька тижнів після терміну, встановленого в підзаконних нормативних актах, звинувачення проти цих двох інститутів носять політичний характер.
Обвинувачення стверджувало, що 29 жовтня 2009 року, один із лідерів української громади в ім'я українського суспільства брав участь у публічному заході Радіо Свобода; що 11-12 листопада 2009 року двоє співголів ФНКАУР організували і провели освітню методичну конференцію в Москві під назвою: "Історія, стан і перспективи розвитку українських досліджень в Росії"; що 26 листопада 2009 року під головуванням одного з лідерів, котрий представляє ФНКАР, відбулася подія в пам'ять "жертв Голодомору і вбивства українців в 1930-х роках" і, що цей захід було організовано для підтримки та вшанування пам'яті жертв з "вічним вогнем" та виставкою (що складалася з документів та мистецтва на тему: “Голодомор 1932-33 р.р. - геноцид українського народу"), яка відкрилася вже в Києві 25 листопада 2009 року.
Не дивно, що ці заяви були прийняті в повному обсязі російськими судами декількох рівнів.
13 січня 2011 року міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров відверто заявив, що ліквідація ФНКАР було результатом її, нібито, політичної діяльності.
У більшості цивілізованих громадянських суспільств така діяльність недержавних організацій вважатиметься не тільки нешкідливою, але, насправді, хвалебною і діяльністю з метою сприяння мандата установи. Тим не менш, майже не було обурення або, навіть, реакції з боку міжнародного товариства. Можливо, тому, що не було жодного серйозного несхвалення режимом тодішнього президента України Януковича або його міністра закордонних справ Грищенка, чи посла України в Москві Єльченка. Проте, я кілька разів в ООН піднімав це питання в якості акредитованого представника Світового Конгресу Українців, недержавної організації в Економічній і Соціальній Раді ООН. Було трохи реакції та кілька слів співчуття від представника УВКПЛ в Нью-Йорку. І то все.
Підбадьорена відсутністю інтересу міжнародного товариства або небажанням зачинати з постійним членом Ради Безпеки ООН, Росія оголосила війну Україні і українцям. Незважаючи на процесуальні обмеження в ООН, міжнародне товариство проявило деяку міру засудження щодо територіального вторгнення. Питання про "етнічні чистки" українців у Росії, запобігання яким є серцем конвенцій ООН, ілюструється нападом на об'єкти книг, що належать до етнічної групи. Тому міжнародне товариство повинне активізуватися.
2 листопада 2015р.
Аскольд С. Лозинський, Президент Світового Конгресу Українців (1998-2008),
для порталу "Воля народу"
Коментарі
