Інформаційна провокація Путіна. Навіщо він це зробив?
Фактично Путін проголошує наступний етап війни проти України. Гарячої, інформаційної, корупційної, будь-якої іншої, бо у нього комплексний підхід до "українського питання".
Замало відмахнутися від статті Путіна на сайті Кремля тим, щоб просто сказати про фальсифікації і переписування історії, які сконцентровано у згаданому опусі. Ці фальсифікації президента РФ і його придворних "істориків" є лише інструментом для подальших дій в Україні.

Фактично Путін проголошує наступний етап війни проти нашої країни. Гарячої, інформаційної, корупційної, будь-якої іншої, бо у Путіна комплексний й системний підхід до «українського питання». Російський президент обґрунтовує цей новий етап для власних підданих, а назовні подає світові сигнал — а ви не втручайтеся, не ваша справа. Дії Путіна де в чому нагадують мафіозний ритуал попереджати про напад завернутою в газету рибиною. Але ритуал — це не головне, хоча й посилює психологічний ефект. Путін розуміє інше — дезінформація є частиною будь-якої диверсії або наступу. У цьому теж немає нічого нового. Початок Другої світової, наприклад, повним ходом супроводжувався дезінформаційними кампаніями, однією з яких був інспірований напад на німецьку радіостанцію. Вистачало й історичних маніпуляцій.

Після виголошення своєї «історичної концепції», Путін стежитиме за реакцією США та ЄС на його інформаційну диверсію. Щось подібне він зробив у 2007 році, у своїй промові на Мюнхенській конференції. Потім зробив невеличку паузу, вивчаючи реакцію світових лідерів. Прочитав міміку на обличчях, оцінив дзвінку тишу у відповідь, зробив висновки, й наступного року атакував Грузію. Навряд чи ця сама тиша з європейських столиць сприятиме виконанню Мінських угод, про що днями говорила пані Меркель. Тим більше на тлі фіналізації підтримуваного Німеччиною проєкту Північний потік-2.

Президент Зеленський, як мені здається, у відповідь лише потролив Путіна. Мовляв, тепер зрозуміло, чим займається президент РФ і на що він витрачає так багато часу. Тож відповідати серйозно тепер мають інші представники України й установи. Міністерство закордонних справ, наприклад. Адже там точно відзначили неприховані територіальні претензії Путіна до України, кордони якої зафіксовано і визнано світом у 1991 році.

І ще — стаття Путіна — це чудова нагода для українських центрів протидії дезінформації. Які можуть продемонструвати свою ефективність чітким аналізом цієї кгб-шної версії сотворення світу, яка є частиною новітньої гібридної війни проти України. Детальний аналіз з перевіркою фактів у витворі Путіна, із спростуванням поширюваної Москвою історичної неправди, цілком можна розмістити на ресурсах МЗС й українських посольств багатьма іноземними мовами.

І ще — нашій дипломатії варто попрацювати над тим, щоб у Кремлі почули реакцію на новий, дезінформаційно-історичний етап війни проти України. В тому числі - й з Овального кабінету, під час зустрічі президентів США й України. Бо сучасні війни — це справа не окремих країн, які тримають фронт. А широких коаліцій. І американцям це добре відомо.

Дмитро Тузов, політичний оглядач, ведучий Радіо НВ
Інф.: nv.ua

Коментарі