США та загадкова стратегія Зеленського, - Юрій Опока, медіаексперт, публіцист
Навіщо Володимир Зеленський починає підкреслювати власну незалежність, демонструвати суб'єктність, навіть у відносинах із США?
Закордонним партнерам України стає щоразу важче раціонально інтерпретувати позицію та комунікації Володимира Зеленського. Його демонстративні заочні суперечки з лідерами західного світу є ризикованими для України і не мають жодного раціонального сенсу.

Якщо Володимир Зеленський хоче знижувати градус панічної інформації у західних медіа та в Україні, то це варто робити через демонстрацію готовності України до різних агресивних сценаріїв. Ніщо так не заспокоює, як чіткий план дій і розуміння, що все під контролем. І ніщо так не сіє паніки, як недовіра до держави, влади і партнерів. І саме на недовіру або до Зеленського, або до міжнародних партнерів працюють публічні контроверсійні заяви президента.

Інформаційний простір США останні два тижні максимально переповнений Україною. Матеріали справді переважно відзначаються алармізмом. Але ж йдеться не лише про декларації у медіа. Білий дім перелаштував власний міжнародний і військовий порядок денний під «українське питання». Очевидно, що для Джо Байдена Україна є іспитом на зовнішньополітичну професійну придатність. Це буде або величезний цвях у домовину після ганьби в Афганістані, Білорусі та інших провалених проєктів, або історія успіху, котра мала би перекрити попередні невдачі.

До того «розрулення» Східноєвропейської кризи-2022 може уособити наріжний камінь міжнародної доктрини Байдена — America is back. На цьому фундаменті цілком ймовірно будуватиметься міжнародна стратегія кандидата від демократів під час наступних виборів президента. До речі, станом на сьогодні найбільші шанси стати кандидатом від республіканців має, не повірите, але Дональд Трамп. І якщо під носом у американців знову почнеться гаряча фаза війни в Європі, то Трамп матиме залізний доказ того, що лише він настільки сильний, аби мати конструктивні стосунки з Володимиром Путіним, Сі Цзіньпіном та іншими автократами на планеті. Адже за Трампа такого не було. Тому президент США особисто заангажований і намагається переконати сенаторів, американців, німців, французів, японців і навіть українців, всіх кого тільки може, що Україну треба рятувати вже і негайно.

Здавалося б, очевидна річ — підіграй Білому дому.

Навіть у поганій безпековій ситуації, яка є зараз — це стратегія win-win. Якщо нового нападу не буде, — ти переозброїш армію і отримаєш фінансову допомогу, в тому числі — під американські гарантії. Силою глобальної американської дипломатичної та медійної машини ще раз підтвердиш образ Росії як неадекватного агресора. Український образ американці вибудовують глобально: вільна республіка, котра прагне свободи і демократії, робить реформи та намагається оборонятися від агресора. В Україні цей імідж може здаватися очевидним, але для багатьох у світі досі так не є.

Якщо ж почнеться наступ з Росії, Білорусі чи з Донбасу, то матимеш союзника, котрий вже настільки «вліз» в українські справи, що хоч би і хотів, та не зможе залишити Україну сам на сам із Росією. Очевидно, що воювати вони не будуть і ніколи не збиралися, але хоча б тил триматимуть міцний і забезпечать військову, матеріальну та інформаційну підтримку.

Натомість Володимир Зеленський починає підкреслювати власну незалежність, демонструвати суб'єктність і дещо дивну альтернативну утаємниченість у російські військові плани. І ця стратегія комунікації крок за кроком веде його у no-win situation.

Якщо почнеться вторгнення, йому згадають і пацифістські відеозвернення, і суперечку з американцями, і все інше. Якщо ж не почнеться, то його деструктивну позицію в Білому домі вже зауважили і зробили висновки. Більше того, якщо все обійдеться, то Вашингтон і Лондон будуватимуть комунікацію на меседжі: що це вони домоглися від Путіна відступити. Що Америка, мовляв, знову врятувала демократію, Європу і вільний світ, а Британія стала great again без Європейського Союзу. І Джонсон, і Байден цю партію гратимуть до кінця.

Залишається сподіватися, що Володимиру Зеленському вистачить мудрості не перечити їм і не підважувати публічно їхньої перемоги. Його позиція вже і так дратує частину демократів. Якщо ж він стане зброєю в руках їхніх критиків, то вони цього не пробачать. Ніщо так не викликає образи, як невдячність і почуття несправедливості. А вони поки саме так і відчитують його пасажі. Ми вам літаки з амуніцією, Держдеп в підряд, глобальну інформаційну інфраструктуру і все решта, а ви: «Дякуємо, але не істеріть так, бо це лякає інвесторів».

Найбільший зовнішньополітичний ресурс України — консолідована двопартійна підтримка у США. Через кейс Трампа частина цього моноліту відкололася. І тепер у республіканській партії є група активних ненависників України. Такер Карлсон, один з найвідоміших телевізійних коментаторів Америки на популярному каналі Fox News у прайм-тайм називає українців «маленькою, корумпованою нацією», з якою США не варто мати жодних справ, адже дружити треба з сильними, а не лузерами, тобто не з українцями. Його щотижня слухають мільйони людей. Тепер проросійські коментатори витягують цитати Зеленського, щоб показати, що Росія і Україна в унісон заперечують наміри воювати, а воювати хоче лише Америка. Президент своєю дивною комунікацією може добитися, що і в демократів з’явиться група ображених на Київ, і це буде серйозним ударом по стратегічних позиціях України на міжнародній арені тепер і в майбутньому.

Хочеться вірити, що Банкова так енергійно сперечається з Білим домом, тому що у них є міцні аргументи. По-іншому ж не може бути, вони ж там притомні врешті-решт. Але тут мимоволі можна згадати про сумнозвісну пресконференцію Зеленського, щодо вбивства Павла Шеремета. Президент дозволив себе втягнути в абсолютну авантюру і з акторською впевненістю відпрацював її вперто і до кінця без жодних реальних доказів. Залишається лише сподіватися, що його загадкова позиція сьогодні має міцніше підґрунтя, ніж тоді.

Головне завдання політика і державного діяча — не самостверджуватися через демонстративні суперечки, а пробувати з кожної ситуації добиватися максимальної користі для держави, її безпеки, добробуту й іміджу. Володимир Зеленський є президентом України і не має підлаштовуватися під внутрішньополітичні процеси у США чи Британії, але він має їх розуміти і розуміти власне поле для маневрів. Це дозволить будувати співпрацю з партнерами з максимально корисним для кожного результатом. Це дозволить будувати імідж України як зрілої і відповідальною держави з якою можна мати справу не лише в часи кризи, коли її треба рятувати.

Юрій Опока, медіаексперт, публіцист
Інф.: nv.ua

Коментарі