Атака на комбатів, які стали прямою загрозою системі олігархічної влади
Ох, не усім в Україні до вподоби самодіяльність широкого українського загалу, особливо його прагнення бути хазяїном у своєму домі. Мова йде про громадянські ініціативи, котрі виникли в ході патріотичного супротиву російському військовому вторгненню в Україну. Перш за все це ініціатива громадян особисто стати на захист Батьківщини. Мова йде про добровольчі батальйони. Саме вони в перші дні агресії змогли замінити деморалізовані військові частини, щоб зупинити ворога. Саме цим зумовлений високий моральний авторитет добровольців, повага та любов до них українців. Але не усіх це влаштовує.

Дехто вбачає в них реальних чи потенційних конкурентів. Так званих прагматиків лякає їх принциповість та безкомпромісність, як ті говорять: "домовлятися з ними неможливо". Вони не ведуться на обіцянки, улесливість, погрози, гроші. Іншими словами, вони є безпосередньою загрозою системи олігархічної влади, яка слалася в Україні. Українофобів вони не влаштовують за свій глибокий патріотизм і віру в те, що процвітаюча, європейська Українська держава не лише можлива, а й неодмінно відбудеться. Байдужим обивателям-"пофігістам" вони загрожують активністю, котра порушує примарну стабільність, заставляючи їх підняти сідниці з диванів і хоч щось робити для країни. Але більшість українців вірить і довіряє цим людям. Більше того, українці впевнені, що саме ці люди змінять країну. Тому невипадково, саме «добровольці-комбати» стають об’єктами жорстокої критики та інсинуацій з боку недругів.

Донедавна в деяких засобах інформації точилися розмови щодо анархізму добровольчих батальйонів, їх схильність до мородерства, насильства. Люди не ангели, добровольці - теж люди. Коли ворог наступав, часу на роздуми було обмаль, формування батальйонів «проходило з коліс», до лав брали усіх. Уже потім, в ході боїв виясняли «хто є хто!» і відсівали нормальних бійців від випадкових людей. Тому негатив виступав скоріше в ролі винятку, ніж притаманної риси в діяльності добровольчих батальйонів. Потім на щит було підняте питання «про безмежні політичні амбіції комбатів, котрі сплять і бачать себе в кріслах столичних можновладців». Людей лякали військовою диктатурою і військовим захопленням добровольчими батальйонами Києва. Апогей цієї страшилки припадав на період виборчої кампанії до парламенту. Цей меседж з’явився саме напередодні виборів з метою не допустити радикально налаштованих патріотів, людей дії до Верховної Ради. Подібний пасаж зрозумілий: тут страх «януковичів» - представників відстороненої влади - перед тим, що нові люди «пов’язані кров’ю» у законодавчому органі країни змусять їх відповісти за скоєне. Олігархат відчуває страх через патріотизм та безкомпромісність комбатів, які не дозволить домовитись чиновникам у владі з олігархами з метою «зробити все по новому, щоб усе залишилося по старому». Тут страх декого з нової влади, пристосуванців, які прийшли у владу не для того, щоб зробити її народною, а  для свого індивідуального збагачення. Як показало життя, подібна страшилка не спрацювала.

Але страхи залишилися. Більш того, вони почали підтверджуватись. Парламентарі у військовому камуфляжі почали реально впливати на політичне життя в країні. Це підтвердив скандал з «гуманітарним конвоєм Рината Ахметова». Бійці добровільного батальйону «Дніпро-1» зупини гумконвой з єдиною вимогою навести порядок у зоні АТО, де лінія розмежування з терористами стала ситом, через яке без перешкод, безконтрольно і безсистемно проходять грузи та товари, природа та призначення яких не відомі.

Подібний стан речей вигідний перш за все терористам та різного роду ділкам. Бо для одних війна, для інших - мамця рідна. Останні саме наживаються на людському горі, організовуючи фактично систему і мережу контрабанди на окуповану територію. Затримка конвою загострила цю проблему, заставляє шукати шляхи її рішення. Схоже на те, що події сильно зачепили «ділків за живе». І свідченням тому став гвалт, піднятий командою Р.Ахметова. Такої атаки на добровольців ще не було. Більше всього дісталося С.Семенченку, В.Парасюку Є.Соболеву. Ополчились майже всі олігархічні ЗМІ. Добровольців почали звинувачувати у всіх гріхах. Констатували відсутність гуманізму, терпимості та толерантності, створюючи образ кривавих монстрів, які бажають смерті літніх людей, жінок та дітей на Донбасі. І ніхто з тих, хто галасує, не сказав про вимоги добровольців. А це: чітке маркування походження товару; розповсюдження допомоги повинне бути прозорим за участю офіційних органів України; будь-який перетин кордону товарів повинен мати відповідну документацію; якщо це гуманітарна допомога, повинне бути рішення відповідних структур; автомобілі українських гуманітарних місій повинні мати державну символіку. Люди повинні знати, хто допомагає їм у тяжкі часи; якщо грузи мають комерційне походження – вони повинні мати документи про сплату податків та митних зборів України при переході на окуповану Росією територію; терористи повинні виконувати мінські домовленості і відпустити полонених.  І що в цьому антигуманного?!

Тепер стосовно гуманізму організаторів цькування добровольців. Дозвольте висловити сумніви у щирості та безкорисності гуманістичних кроків «Пана Ахметова і К». Гуманітарка під егідою його СКМ адресується до донецького «Український ритейл». Останній є структурним підрозділом СКМ, котрий володіє мережею магазинів «Брусничка», через яку організовує роздрібний продаж товарів. Мережа працює у форматі «Магазин для дому». Те, що везуть гумконвої Ахметова - багатофункціональна річ. Продовольчі товари можуть роздаватись нужденним, можуть постачатись бойовикам, можуть продаватись у мережі ахметовських магазинів на окупованих територіях. Таким чином, Ринат виступає як у ролі благодійника, так і в ролі завгоспа бойовиків. При цьому він має прибутки за продані мережею товари.  Окрім того, наповнення окупованих територій товарами створює ілюзію стабільності і «вміння терористичної влади не лише тримати контроль, а й забезпечувати наявність відповідної продуктової корзини». «Гуманітарна криза» - для картинки російського телебачення, а повні вітрини «Бруснички» - для заспокоєння донецького обивателя. Ось таке «тур-де-бре».

А сам Ринат поза політикою!? Все згадую його лаконічну відповідь на запитання, чому не допомагає українській армії. Мов сплачую податки і цього досить. У парламенті ламають списи, шукаючи джерела наповнення бюджету. Може, не там шукають?     

Викликає також подив публіка «ахметовських гуманістів-пропагандистів». Ці люди нові в столиці і можуть створити позитивну картинку стосовно себе. Благо усі професійні піарщики. Їх не знають тут, але добре знають на Донбасі. Ця публіка дебютувала на всеукраїнських каналах з альтруїстичними спічами. Все було б нічого, якби… Головні діючі виконавці: Рима Філь – головна постать «гуманітарного штабу», раніше була: членом Партії Регіонів, Депутатом Донецької обласної ради, головою комісії по культурі, духовності та підтримки засобів інформації, керівником прес-служби обласної державної адміністрації,керівником інформаційної політики Донецької обласної адміністрації…. ; Максим Ровинський відповідав у міськраді за зв’язки з громадськістю, був керівником прес-служби Донецької міськради …; Наталія Ємченко - Директор зі зв'язків з громадськістю та комунікацій СКМ.
Це публіка, яка віддано служила партії Регіонів і протягом багатьох років втюхувала дончанам антиукраїнські нісенітниці, готуючи війну на Донбасі. Сьогодні, замість того, щоб стояти на колінах і просити вибачення у співгромадян, вони вилізли із щілин і мутять воду. Вам, панове - не на телебачення, а в Церкву - відмолювати гріхи!
 
Фото: Gazeta.ua
Хома Хрущ, для порталу "Воля Народу"

Коментарі