Інна Ведернікова: Київ — місце партійної годівлі "Батьківщини"
У лідерки "Батьківщини" до останнього моменту було повне бізнес-єднання і з Банковою, яка працює у зв’язці з Комарницьким, і з Кличком/Палатним.
Основний кістяк фракції становлять представники будівельної компанії SG (Stolitsa Group). Компанія з прибалтійським та офшорним корінням, що партнерствує з Раймондасом Туменасом (Novus), засвітилася в низці гучних земельних скандалів і, на чолі зі своїм офіційним обличчям — Владою Молчановою, є головним спонсором "Батьківщини" у столиці. Саме з Молчановою узгоджують усі голосування фракції Денис Москаль (теж причетний до SG) і Віталій Нестор.
«На першому засіданні фракції прямим текстом було сказано, що з приводу Києва не особливо напружуйтеся, — розповідає наше джерело, близьке до штабу «Батьківщини». — Партія проміняла столицю на спонсорську підтримку.

Влада чи гаманець?

Якщо парламентська діяльність грандів рівня Тимошенко перебуває під пильною увагою національних медіа, то їхні регіональні кейси — суцільна тінь. Для Тимошенко в тіні опинився ще й Київ, чого вона воліє зайвий раз не світити. На тлі наїзду Банкової на Кличка очевидна дистанція Тимошенко від столичної тематики може видатися шляхетним дійством. Але тільки для невтаємниченого читача. Для втаємниченого: київська команда Юлії Володимирівни — невід'ємна частина корупційної історії столиці. Київ — місце партійної годівлі, у тому числі й «Батьківщини».
 
Алла Шлапак — ексспівголова фракції «Блок Леоніда Черновецького» (на пару з Денисом Комарницьким), хранителька «сіток» Черновецького, — невипадкова людина в команді Тимошенко. Як і ще кілька людей, котрі потрапили до фракції через Комарницького. Тут у лідерки «Батьківщини» до останнього моменту було повне бізнес-єднання і з Банковою, яка працює у зв’язці з Комарницьким, і з Кличком/Палатним.

Основний кістяк фракції становлять представники будівельної компанії SG (Stolitsa Group). Компанія з прибалтійським та офшорним корінням, що партнерствує з Раймондасом Туменасом (Novus), засвітилася в низці гучних земельних скандалів і, на чолі зі своїм офіційним обличчям — Владою Молчановою, є головним спонсором «Батьківщини» у столиці. Саме з Молчановою узгоджують усі голосування фракції Денис Москаль (теж причетний до SG) і Віталій Нестор.

«На першому засіданні фракції прямим текстом було сказано, що з приводу Києва не особливо напружуйтеся, — розповідає наше джерело, близьке до штабу «Батьківщини». — Партія проміняла столицю на спонсорську підтримку. Кожне рішення голосується за дзвінком Влади Молчанової. Однак є низка шкурних питань, де депутати голосують відповідно до своїх інтересів. У фракції — суворий демократичний централізм із доганами за пропуски засідань. Уже восени включиться імперативний мандат, і ті, хто не зовсім зрозумів політику партії, підуть. Першою на звільнене місце зайде дружина ексглави Державної фіскальної служби Романа Насірова, — ця сім’я теж добре допомогла партії. Москаль — родом із SG, Нестор — чоловік сестри цивільного чоловіка Молчанової. Практично — бізнес-династія».
 
Тут варто сказати, що позиція Тимошенко в Києві не нова. При Меліховій і Бондаренку «Батьківщина» так само вела подвійну гру. У попередньому скликанні, коли люди Порошенка/Кононенка лінувалися приходити на засідання й голосувати щодо дрібних, на їхній погляд, питань, голоси стабільно давала «Батьківщина». Володимир Бондаренко публічно викривав корупціонерів, утримуючись під час голосувань, підконтрольні депутати — голосували. Однак перед виборами партія Тимошенко завжди оперативно перебудовувалася й дистанціювалася від будь-яких скандалів.

Сьогоднішня ситуація не зовсім звичайна, оскільки ресурсний консенсус Банкової з Кличком підірвала політика. «Батьківщині» так чи інакше треба вибирати бік. За нашою інформацією, у фракції — розкол. Люди Комарницького, який зблизився з Кличком, підтримують мера, інші — готові працювати з новим головою КМДА. Комерсантів не цікавить політика. Голова ОПУ Єрмак безпосередньо спілкується з Молчановою, і вона як головний спонсор столичної «Батьківщини» обіцяла підтримку офісу. Хоча в SG зависнули кілька проєктів, і вона точно не хоче сваритися з Кличком. «Сьогодні всі грають на два боки, поки шальки терезів не схилилися в чийсь бік, — додає джерело. — Тим більше що є сили, які планують зробити Кличка торпедою проти Зеленського».

Цікаво, що син Влади Молчанової сплив у складі координаційної ради з питань будівництва президентського  «університету майбутнього» як засновник будівельної компанії. А за організацію референдуму Тимошенко щодо землі, до речі, відповідав Віталій Нестор — людина Молчанової. Це про те, хто сьогодні реально контролює «Батьківщину» в Києві. Однак за можливість бути помітною в опозиції й гучно боротися за п'ять референдумів комусь треба платити. У цьому випадку — киянам.
 
«Це вічний баланс політики, — розмірковує наше джерело з центрального штабу партії. — Без грошового ресурсу ти не зможеш займатися політикою. Тому Юлія Володимирівна жертвує якимись ідеологічними обіцянками в обмін на фінансову підтримку. Всі політичні ініціативи, та й саме існування партії, — дуже дороге задоволення. Тим більше без власного медійного ресурсу. Навіть якби нам дали «зелене» з референдуму, спонсорам довелося б сильно напружуватися. Тому Київ апріорі не розглядали як прапор для опозиційної боротьби. Це окрема ресурсна історія. До столичної команди у штабу найменше ідеологічних вимог».

Однак до інших регіонів у Юлії Володимирівни так само немає ідеологічних вимог. Уточнимо, що «Батьківщина» взяла на місцевих виборах друге місце (12,5%), яке вмістило 4100 депутатів. (Після «Слуги народу», що набрала 17,5% — 5800 мандатів.) Однак якщо структурувати перемогу, то очевидно, що в обласних центрах Тимошенко — програла. З 23 обласних центрів (включно з Києвом) фракція «сердечних» з'явилася тільки в десятьох міських радах, взявши лише 62 мандати. До незаперечних трофеїв тут можна зарахувати лише Ужгород і Суми, де партія взяла більшість мандатів. У Черкасах, Івано-Франківську, Житомирі та Луцьку — Тимошенко, швидше, відмітилася.

Під час роботи над проєктом «Місцеві вибори-2020. Країна по поличках» ми зафіксували, що «Батьківщина» виявилася лідером із продажу франшиз. Списки в ради обласних центрів начинялися ресурсними кандидатами. Причому зовсім без ідеологічних заморочок. Кейс Ужгорода, де Тимошенко поступилася франшизою ексдепутатові «регіоналу», відомому місцевому авторитетові Михайлу Ланьо (його клан на Закарпатті конкурує з кланом Балог) — дуже наочний.
 
Звів Тимошенко з новим ресурсним партнером один із її нових молодих партійних заступників Іван Крулько. Він же очолив обласний осередок партії. Ідентичний принцип використовувався в більшості обласних центрів, і чистими списки залишилися тільки там, де зіграв роль людський чинник. Наприклад, мер Сум Олександр Лисенко зумів відстояти міський список «Батьківщини» від чуждої йому крові. Однак на обласному рівні торгівля йшла, що називається, з молотка. Почитайте проєкт.

…У певний момент нам здалося, що «злив» Києва і тотальна «нерозбірливість» під час формування регіональних списків продиктовані бажанням лідерки «Батьківщини» піти з політики, скажімо так, небідною людиною. Однак річ в іншому: недосяжність абсолютної влади просто змінює пріоритети Юлії Тимошенко. Влада як сатисфакція її більше не цікавить. Влада як ресурс — так.
 
«Батьківщина» переживає активний процес оновлення. Не якісного, але фінансового й кадрового. На нарадах у ZOOM уже не хроплять старики, а в нових членів партії й молодих керівників обласних осередків — палають очі. На відміну від Юлії Володимирівни. Питання наступника — не обговорюється. Як, утім, і не ставляться зайві ідеологічні запитання. Для всіх, хто раптом помилився партією і ще не зрозумів відповідей, — у жовтні запрацюють імперативний мандат і процедура відкликання. 
Повний текст

Інна Ведернікова, редактор відділу політики DT.ua
Інф.: zn.ua

Коментарі