ТРЕТЬОГО НЕ ДАНО!
Дорогі українці, дорогі європейці!
Я звертаюся від Вашого імені до трьох українським народом обраних президентів: Кравчука, Кучми, Ющенка. Чому вони зараз перебувають у хаті скраю? Чому вони зараз не йдуть на Банкову і не піднімуться у свій колишній кабінет, де сидить тимчасово президентом Янукович. Чому вони не покладуть перед ним чистий аркуш паперу і ручку й не скажуть:
- Вікторе Федоровичу, ось на цьому папірці негайно напиши, що ти сьогодні зрікаєшся президентського крісла, бо завтра тебе знімуть із золотого унітазу і посадять на парашу і ти там продовжуватимеш свій термін, який зупинив свого часу космонавт Георгій Береговий.
Я звертаюся до беркутівців, яких вчили бойових прийомів, щоб вони могли геройськи захищати неозброєних і безборонних. Їх вчили, щоб вони завжди відрізняти, де перед їхніми безстрашними очима сталева казка ворога, а де легенька хустинка чи шарфик на голові дівчини чи жінки.
Якщо вони ще пам’ятають, що таке офіцерська честь, хай зараз зірвуть погони перед цієї неозброєною молоддю, кинуть їм замість кийків і димових шашок-гранат до ніг, стануть на коліна і покаються. Тоді піднімуться з колін і стануть поруч з тими, кого вчора били до крові, а нині проскандують відоме їм з курсантської парти гасло:
- Міліція з народом!”
Я звертаюся до генералів і офіцерів, котрі сидять зараз у казармах за вказівкою того, хто не міг носити навіть кличку “Головкомандуючий” і хто ніколи й ніде не міг віддавати йому честь. Я звертаюся саме до генералів, адміралів та офіцерів, а не солдат і моряків, бо дисципліна є дисципліна: і солдат і матросів вчать саме для того в армії, щоб вони виконували накази старших, захищаючи свою Вітчизну. Я звертаюся до вищих офіцерських чинів і прошу: виведіть солдат і сержантів на вулиці, на майдани своїх міст і містечок. Виведіть їх і станьте з ними і своїм народом пліч о пліч і також проскандуйте:
- Армія з народом! Армія з народом! Армія з народом!
Я звертаюся до ректорів похилого і не дуже похилого віку: вийдіть і ви на майдани і площі, як це вчинили ректори Київського політехнічного університету та Могилянки разом зі своїми студентами. Вам багатьом забезпечена пенсія і якесь, але хай не світле, але таки безбідне майбутнє. А діти, студенти - діти, яких ви вчора вчили чеснотам, сьогодні вони послухали вас і вийшли самостійно на вулиці і площі, ризикуючи своїм майбутнім, ще не розпочавши його. Ризикуючи своїм майбутнім в ім’я європейського майбутнього. Виведіть їх на майдани і станьте поруч з ними: зі студентами, ліцеїстами, гімназистами. Я вас молю, я вас благаю від їхнього імені.
Бо завтра... Бо завтра може бути пізно. Завтра до вас прийде міністр від освіти Табачник у званні полковника історичних наук і викине вас з того кабінету на ту ж вулицю чи майдан, на які ви не вийшли. Викине, той хто увів, як ворожі війська в наші українські підручники, антиукраїнців, українофобів п’ятакових, котрі задушили українську революцію і залили її кров’ю громадянської війни. Хай не він вас, а ви викиньте його з міністерського кабінету і скажіть: по дорозі в НІКУДИ хай не забуде повернути накрадені раритети й без того бідним українським музеям, що він їх прибрав до рук, використовуючи своє службове становище.
Вийдіть і станьте разом з народом і в одну мить побачите, що кучка тих, що не пустила вас у ваш дім і залишила одну з найбільших європейських держав світу по це бік порога, сам опиниться за порогом. Сам опиниться там, де кожному із цієї мафіозної корумпованої сім’ї і належить бути. Вийдіть і скажіть уголос перед усім цивілізованим світом: ми сьогодні вибрали інший шлях - не Тайожний шлях і Тайожний союз, а широку європейську дорогу, яка веде ані до Сибіру і ані на Колиму, ані до Соловецьких островів, де скромні залишки своїх днів провели наші батьки і діди й так і не вернулися до європейського дому із тієї вічної мерзлоти тюрми народів.
Скажіть їм уголос, що всі ми підемо у той Союз, який тисячу років тому зі своїми синами і доньками творив у Європі великий українець-русич Ярослав Мудрий, і то був тоді Перший Європейський Союз. Скажіть собі і всім нам, що, українці, сьогодні маємо повернутись додому. Ми маймо розпочати нове життя у новому європейському домі.
Дорогі українці, дорогі європейці, приклавши руку до наших сердець, уклонімося зараз тим, хто після чорної п’ятниці у криваву суботу зберіг нам майдан заради нашого кращого майбутнього, кращого майбутнього для наших дітей, для наших внуків і правнуків. У протилежному Тайожному Союзі ми їх вільними ніколи не побачимо і невідомо, чи й дочекаємося їх. Скажіть їм, що вони знову стануть у тюрмі народів рабами, якими нас 29 листопада 2013 року поклав собі зробити такими нас Янукович і московський спецназ з московськими квіслінгами - п’ятою колоною на чолі з кремлівським а ля імператором. Уклонімося, приклавши руку до серця, нашим дітям - студентам і тричі дружно гукнімо:
- Слава Героям! Слава Героям! Слава Героям!
Україні слава! Слава великій європейській державі і великому європейському народу!
Слава Україні, яка мріє, хоче і стане рівною поміж рівних, поруч європейських народів - наших братів, які хоч і не називають себе такими, але як справжні брати не зачинили ще й досі перед нами європейські двері. І ми туди увійдемо. Ми туди увійдемо, бо ТРЕТЬОГО НЕ ДАНО!
ОЛЕГ ЧОРНОГУЗ, письменник
для «Волі народу»
Коментарі
