Звичайно, сама Російська Федерація, яка дякуючи підписаними 21 квітня 2010 року харківським угодам, набула право утримувати Чорноморський флот у Криму аж до 2042 року. Згадайте, як через тиждень по цьому в задимленій залі Верховної Ради спікер Володимир Литвин, ховаючись під парасольками від граду яєць, поставив на голосування ратифікацію цього зрадницького акту, а регіонали вкупі з комуністами ухвалили його. Очолюваний Віктором Януковичем правлячий олігархічний клан тоді радів, що вигідно проміняв суверенітет і незалежність держави на нібито здешевлений російський газ.
Та на багатотисячних вуличних акціях протесту патріоти України затаврували ганьбою цей антиконституційний документ. Наступні роковини підписання харківських угод опозиція також відзначала протестними акціями, але менш потужними. Чим ознаменує вона їхню третю річницю, побачимо через кілька днів.
А ось кримські проросійські шовіністичні організації на кшталт "Русскава єдінства" вирішили ознаменувати цю дату досить гучним міжнародним «патріотичним» проектом "Дорогамі Побєды". Його присвячено «героїчній славі російського Чорноморського флоту і 68-ій річниці Перемоги народів Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні». Головний лозунг проекту: «Крым – бессрочная база Черноморского флота России, как важнейшего гаранта безопасности Российской Федерации и Украины». Як бачите, кремлівську п'яту колону вже не задовольняє навіть термін перебування окупаційного ЧФ у Севастополі до 2042 року, їм забаглося тепер добитися його безстрокового, довічного базування на нашій території. Це співпадає із намірами Владіміра Путіна, який уже давно гучно заявив: "Ми не збираємося йти з Криму».
Старт акції було дано 13 квітня у Сімферополі під час мітингу з нагоди 69-ої річниці звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Та іменником на цьому торжестві був, звичайно, Чорноморський флот, якому через місяць виповниться 230 літ. Тож учасники акції розгорнули велетенські копії імперського Андріївського прапора й прапора військово-морського флоту СРСР. Іменинника славословили представники «Русскава єдінства», Російської общини Криму, отамани козачих проросійські організацій та генеральний консул Російської Федерації в Сімферополі Володимир Андрєєв. Він дав високу оцінку проекту «Дорогамі Победы» й зазначив, що його підтримують Кримська і Севастопольська координаційні ради російських співвітчизників, урядова комісія у справах співвітчизників за рубежем Міністерства іноземних справ РФ, генеральне консульство Російської Федерації у Сімферополі, «Росспівробітництво», і що дуже важливо, – російський Чорноморський флот. Тож фактично він назвав усіх, хто не лише ратує за безстрокове перебування ЧФ РФ у Криму, а й не шкодує заради цього багатомільйонних грошових витрат.
Схоже, що цього разу учасникам автопробігу «Дорогамі Победы» буде чим звітувати перед своїми московськими натхненниками й благодійниками. Вони мають намір подолати більше 5 тисяч кілометрів доріг, побувати у містах-героях Одесі, Севастополі, Керчі й Новоросійську та містах, де велись бойові дії за участю підрозділів ЧФ. Фінішує проект 12 травня у Севастополі, коли відзначатиметься 230-річчя ЧФ.
Хоч акцію названо «патріотичною», та всім зрозуміло, що не патріотами незалежної України є її учасники. Вони вважають себе представниками майбутнього «русскава міра» у складі Росії, України та Білорусії. Добре знаючи, що вже сама ця назва майбутньої омріяної імперії негативно сприймається українцями, учасники акції у резолюції свого мітингу написали: «Сьогодні українські націоналісти знову силкуються розіграти карту Чорноморського флоту, заявляючи про те, що коли вони повернуться до влади, харківські угоди про подовження строку базування Чорноморського флоту в Криму будуть переглянуті. Ми заявляємо: цьому не бути! Тому лейтмотивом проекту цього року стала теза про безстрокове перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі».
Харківські угоди – то справжня удавка на шиї України.
За ці три роки вже і Янукович зрозумів, що облагодіявши військову армаду РФ за знижку при закупівлях російського газу на 100 доларів за тисячу кубометрів, він пошився в дурні. Адже Газпром нині продає блакитне паливо "братній" сусідній Україні за більш високою ціною, ніж далеким європейським країнам. І хоч як тепер не принижується наш президент перед Путіним, як не б'є йому поклони, вимолюючи здешевити газ, той діє за принципом: хоч ми й брати, але наші кишені не сестри. Здавалося б, нашій державі уже час у відповідь на таку непоступливість Москви щодо ціни на газ видворити Чорноморський флот РФ із Криму. Але поки що навіть натяку на це наше керівництво не наважується зробити. А тим часом «старший брат» поводиться на теренах нашої незалежної держави, як у себе вдома.
Про те, які загрози для нашої держави може спровокувати ця іноземна військово-морська база, обидві сторони воліють не згадувати. Не можна не помітити, що Росія останнім часом веде досить жорстку зовнішню політику, нерідко погрожуючи застосуванням військової сили. Свої ж дії керівництво РФ не вважає за потрібне узгоджувати з Україною. Якщо ж російський флот буде задіяно у близькосхідному чи в якомусь іншому конфлікті, то є велика вірогідність, що у відповідь буде завдано удар по базі ЧФ у Севастополі. Уже зараз вона десь позначена на військових мапах червоним хрестиком як ворожий об'єкт, який слід знищити. Ось так, дякуючи окупантам, і живемо у збуреному численними глобальними конфліктами світі під прицілом військових ракет.
Характерно, що все більше українців виступають проти перебування російського флоту в Криму. Такі настрої панують навіть на Півдні й Сході країни. Стрімко зростає кількість кримчан, які хочуть перетворити Севастополь на місто-курорт, а для цього необхідно видворити звідти російську флотилію. Проект курортного міста вже давно створений, численні вигоди від його запровадження теж підраховані, але ж не в окупованому Севастополі люди зголосяться відпочивати.
Поки що на всьому маршруті автопробігу «Дорогамі Победы» місцеве регіональне керівництво хлібом-сіллю зустрічає «патріотів» у куртках із написами «Крым – бессрочная база Черноморского флота России». Опозиція, заклопотана своїми акціями, їх старається не помічати. А дарма, бо така байдужість дає підстави російським мас-медіа стверджувати, що українці не збираються розлучатися з Чорноморським флотом. Зрозуміло, що спекаємося ми його лише тоді, як піде у небуття наша нинішня влада. Тож у боротьбі з нею вже сьогодні слід поставити їй на карб і харківські угоди, а їхнім проросійським проповідникам дати по руках.
Сергій Горицвіт, незалежний журналіст, для "Волв народу"
На світлинах: плакат учасників акцій проти харківських угод, окупаційний ЧФ біля берегів Криму
Фото із соціальних мережКоментарі
