Справжні розвинені демократичні країни не на військових парадах демонструють свою міць
Наближається свято Дня Незалежності, а з ним і військовий парад на його честь. Вчора українські військові провели попередню репетицію на Майдані.
Думки щодо того, чи варто проводити подібні заходи в Україні, радикально розійшлися.
Пам'ятаю, що в часи, коли я був головою Адміністрації президента, перед нами також стало питання, чи проводити військовий парад на рік після Помаранчевої революції. Тоді, звичайно ж, була інша ситуація, і в країні не було війни. Тим не менш, наша думка була одностайною: військовий парад "качиним кроком" - це Радянський Союз, імперські болі і рецидиви. Тоді ми зійшлися на тому, що влаштували парад військових оркестрів та інші заходи.
Я також є офіцером, і знаю, що таке військова муштра. Коли я бачу різні паради, то у мене, як у бойового коня, йдуть по тілу мурашки. Людям подобається видовищна демонстрація військової сили і військових мистецтв. На цій хвилі відбувається підйом патріотизму.
Але коли проводився парад в Радянському Союзі, це було націлене на те, щоб залякати світ. Адже основна мета радянського параду полягала в тому, щоб продемонструвати нові види зброї, якими СРСР збирався показати всьому світові «кузькіну мать». Мій брат, який був курсантом Васильківського військово-авіаційного училища, улюбленця покійного Володимира Щербицького, розповідав, що вони починали репетиції за півроку до проведення параду, збивали ноги і прали металеві банки. Це люди, які повинні були бути бортінженерами на літаках. Яке до біса марширування? Вони на цьому втрачали здоров'я, багато хто втрачав свідомість, поки їх муштрували ходити прусським кроком. Люди буквально не витримували фізично.
Який маразм: ти маєш кілька років на навчання, і з них використовуєш півроку на те, щоб один раз пройти по центру міста.
Так, ця процесія має якесь дивовижне магічний вплив, проте особисто я не бачу сенсу в тому, щоб сьогодні проводити військовий парад в Україні. Для мене це все одно релікт. Я думаю, що справжні розвинені демократичні країни не на військових парадах демонструють свою міць. Не в цьому правда, брат. Я в це не вірю. Якби я був причетний до ухвалення цих рішень, то не допускав би ніякого військового параду.
Нам потрібно військово-патріотичне виховання, нам потрібна боєздатна армія, зрозуміла програма тренування резервістів, відродження ВПК і багато іншого.
Кому ми проявляємо повагу? Тим хлопцям, яких муштрують, напевно, вже кілька місяців. Ми можемо зробити калік із людей, які змушені, як роботи, стукати чобітьми по Хрещатику. Може це повага до тих, хто загинув, або до тих, хто воює зараз? Ні. Для них було б повагою, якби була введена зрозуміла стратегія обороноздатності, підготовка та соціальне забезпечення військовослужбовців.
Олег Рибачук, політик, колишній віце-прем'єр-міністр України з питань європейської інтеграції
Інф.: nv.uaКоментарі
