Серед кількох союзників Росії особливо небезпечним є Іран – країна, яка має високотехнологічну зброю і прагне домінувати в регіоні завдяки своїм розмірам, нафті та зброї
Сучасний Іран – це величезна країна, чия площа майже втричі більша за Україну. Там проживає понад 80 млн людей. Іран не є ні багатою, ні бідною державою. Завдяки великим покладам корисних копалин, іранці, як і росіяни мають можливість провадити свою агресивну політику і мало зважати на думку інших. Адже близько 15% запасів природного газу і близько 9% запасів нафти у світі зосереджені саме на території Ірану.
Як просвітлена Персія стала Ісламською Республікою Іран, що фінансує тероризм
Іран має довгу та цікаву історію, що вплинула на розвиток усієї людської цивілізації. Адже ще 5-6 тис. років тому на цій землі виникла й розвивалася одна з перших цивілізацій світу – Елам, що була культурно та політично тісно пов'язана з Шумером і Вавилонією, які згодом і завоювала.
Довгий час у світі цю країну називали Персією, оскільки таку назву прищепили античні греки. Завдяки Олександру Македонському вони захопили велику Перську імперію, центром якої була Персія (давньоперською Pārs або Parsa), регіон на південному заході Ірану. Самі ж іранці називали себе ірані, тобто "країною аріїв".  Але у 1935 році тодішній лідер країни видав указ, у якому закликав іноземні делегації використовувати в офіційному листуванні саме термін "Іран".
Чи не найбільший вплив на історію Ірану мало поширення ісламу. Це зараз ми уявляємо Іран, як ядро мусульманської культури. Однак до 7-8 століття, на цих теренах вже понад 1,5 тис. років домінувала одна з найстаріших релігій світу – зороастризм. Однак поступово мусульмани "батогом і пряником" навернули іранців, а прихильники зороастризму розпорошилися. Тому зараз майже все населення Ірану – мусульмани, з них майже 90% - шиїти. Це найбільш шиїтська країна у світі (офіційно шиїтський напрям ісламу прийняли як державний ще 500 років тому). Загалом Іран не є монолітним в етнічному відношенні, адже складається з численних етнічних, мовних та релігійних груп, найбільші з яких — перси, азербайджанці, курди, мазендеранці, лури та інші.
Іслам мав позитивний вплив на розвиток культури, поширення писемності та науки в Ірані. Поки в Середньовічній Європі на загал процвітав культурний занепад, іранці займалися розвитком алгебри, медицини, архітектури й поезії. Зокрема, завдяки Ірану світ дізнався й полюбив таку відому настільну гру, як шахи.
Та попри культурні досягнення, війни між різними групами населення і правлячими династіями точилися майже постійно. У певні періоди державні утворення іранців були найсильнішими у тодішньому світі. Наприклад, за шаха (монарха) Ірану Надер Афшари, якого прозвали "перським Наполеоном", країна була однією з найпотужніших держав на початку 18 століття, утримуючи велику владу в регіоні в руках одного деспота. Та вже з початку 19 століття іранську державу починає хитати. Спершу вона втратила половину своїх земель через невдалі війни з Російською імперією, почався внутрішній застій, в регіон прийшли англійці та інші європейці, іранці все більше змушені були йти на компроміс. Коли ж на початку 20 століття в Ірані знайшли великі поклади нафти, ситуація ще більше загострилася і Іран, фактично, поділили між собою на сфери впливу росіяни та британці.
Все це призвело до незадоволення іранців правлячою монархією. У 1921 році сталося збройне повстання і офіцер іранської армії Реза Пахлаві зробив "хід конем" та встановив військову диктатуру. Він започаткував династію Пахлаві, яка правила Іраном до 1979 року. Не маючи сильного війська, шах Реза не зміг зупинити англо-радянського вторгнення в Іран в 1941 році. Союзники побоювалися, що іранці стануть на бік Гітлера, тому вирішили випередити його і самі захопили країну, багату на нафту. Декілька років союзні війська не покидали Іран та нав’язували новому шаху свою дружбу під дулом автоматів. У підсумку, останній шах Ірану Мохаммед Реза Пахлаві прийняв прозахідну модель, основним союзником, як це зараз не парадоксально, стали США.
У країні почалася "біла революція", тобто цикл реформ щодо модернізації економіки та суспільства для побудови прозахідної моделі життя. Саме в цей час жінки в Ірані отримали найбільше прав і могли ходити у коротких спідницях і не прикривати голову. У цілому життя іранців покращилося, ВВП на душу населення виросло зі 100 до 1500 доларів, капіталістична економіка продукувала нові робочі місця і нових мільйонерів. Завдяки форсованій індустріалізації та зростанню видобутку нафти, в країні значно зміцнилися збройні сили. Також багато грошей було вкладено у розвиток освіти та зміни судочинства, щоб поміняти країну зсередини. Шах Мохаммед Реза Пахлаві мріяв перетворити Іран на найсильнішу країну Азії, однак економіка країни не витримала таких швидких змін. Вже у 1977 році в країні бракувало продовольства, зріс імпорт, виросли ціни і незадоволення населення.
Іранці не були готові до таких швидких змін, адже століттями, якщо не тисячоліттями жили у своєму традиційному суспільстві. Чисельне шиїтське духовенство виступало проти реформування систем освіти та судочинства, побоюючись втратити свою ідеологічну монополію і вплив на маси. Все це у підсумку призвело до реакції на реформи і початку Ісламської революції в Ірані, що тривала у 1978-1979 роках. Шаха було вигнано, а владу отримали релігійні фанатики, які провели референдум і проголосили створення Ісламської республіки в якій важливу роль в управлінні державою почали відігравати ісламське духовенство, тобто утвердився теократичний режим. Як тоді казали: "шах пішов, а імам прийшов". Фактичним главою держави став вищий за рангом ісламський релігійний діяч, посаду якого назвали Верховний лідер. Першим таким обрали Рухоллу Мусаві Хомейні, який був вождем революції (а після його смерті у 1989 році новим Верховним лідером став Алі Хаменеї). Було прийнято конституцію, народ отримав можливість вибирати цивільну політичну владу, якою займається президент, меджліс (парламент) і прем'єр. Західні впливи було скасовано, відбулася націоналізація багатьох підприємств і був проголошений "ісламський шлях розвитку". Звісно, всі прогресивні суспільні реформи згорнули і жінок знову вдягнули в паранджу.
Наступні 10 років іранці запекло воювали з Іраком. Президент Саддам Хусейн прагнув посилити вплив Іраку через революцію в Ірані. Йому допомагали як СРСР, так і США. Хусейн використовував навіть хімічну зброю, якою було вбито понад 100 тис. іранців (загалом у війні померло пів мільйона жителів Ірану). Тому до початку 20 століття нова влада Ірану намагалася стабілізувати життя в країні та маневрувати між своїми радикальними заявами, щоб могти отримувати гроші від багатих країн за свою нафту та газ. Коли ж ситуація стала контрольованою, іранці почали свою підпільну гру щодо фінансування тероризму у світі. Тому США ще на початку 21 століття прирівняли Іран з КНДР і назвали їх країнами "вісі зла". А останнім часом до цих країн відкрито доєдналася і РФ.
Читайте також: Відносини КНДР і РФ: яку зброю корейці постачають росіянам для війни

Чому іранці співпрацюють з росіянами
Сучасний Іран та Росія мають схожу політичну систему управління. Обидві країни спираються на традиційне суспільство і використовують релігію, як інструмент для контролю населення. Таких країн не так багато на мапі світу, тому зрозуміло, що вони бачать в одне одному друзів, коли їхні прямі інтереси не перетинаються. Так було і з Радянським Союзом та нацистською Німеччиною, поки Гітлер вирішив не переграти Сталіна. Наразі, Путін зацікавлений у зброї Ірану, а іранці – в технологіях та політичній підтримці росіян.
Після ісламської революції, нова влада оголосила новий курс розвитку Ірану – все прозахідне стало втіленням зла, особливо США та Ізраїль. Безперечно, що така зміна сподобалася керівництву СРСР і було налагоджено співпрацю між двома тоталітарними режимами. Тому нічого дивного в тому, що після розвалу Радянського Союзу, між Іраном та Росією збереглися теплі стосунки, які зміг вдало використати президент РФ Володимир Путін. Наприклад, російські атомники допомогли іранцям добудувати АЕС "Бушер" і режим Путіна отримав за це мільярди доларів. Таким чином іранці отримали технології, щоб розпочати розробку своєї ядерної зброї. Офіційно поки такої немає, однак за останні кілька років збільшилося число новин про прискорення ядерної програми Іраном, вірогідно, не без допомогти все тих же росіян. Чому для Ірану важливо отримати ядерну зброю, бо таким чином Верховний лідер Ірану Алі Хаменеї зможе захистити свій режим від будь-яких атак та підвищити статус країни в очах співгромадян до рівня світових наддержав, які мають ядерну зброю.
А всередині країни іранський режим вже стикається з все більшою критикою своїх ортодоксальних поглядів на права жінок. Яскравий приклад – протести, які розгорнулись рік тому по всій країні. Вони були найбільші за своїми масштабами з часів встановлення Ісламської республіки. Причиною стало побиття 22-річної Магси Аміні поліцією моралі Ірану, бо та не носила хіджаб належним чином. Після побоїв дівчина померла і стала іскрою, яка запалила полум’я протестів серед молодих противників ісламської республіки. Відповідно, режим Ірану потребує зовнішньої підтримки, щоб знайти способи, як утримувати населення у покорі. У цьому Росія справляється на відмінно, достатньо згадати масові протести в Білорусі і як Путін допоміг Лукашенко зберегти свою владу.
    "Росія використовує дуже просту геополітичну стратегію, яка схожа до тієї, якою користується Іран. Вона не славиться своєю м’якою силою. Іран був під санкціями з початку становлення Ісламської республіки, але адаптувався до їх обходження через такі місця, як Дубай. В Ірану добре налагоджені схеми відмивання грошей. Також Іран непогано знається на поширенні терору в суспільстві. Російські та іранські режими схожі: для обидвох мають значення виключно еліти, а не громадяни", - відзначає британський журналіст Девід Патрікаракос, який займається вивченням Ірану.
Він також говорить, що зараз в Ірані є серйозна проблема з питною водою, яку влада не може вирішити.
"Це становить екзистенційну загрозу режимові. Ви можете тероризувати людей, утискати їхні громадянські права, але якщо їм нічого пити, то й втрачати, відповідно, теж", - каже експерт і додає, що іранці шукають вирішення цієї проблеми, тому, можливо, росіяни теж можуть допомогти в цьому.

Від старих танків до сучасних дронів: яку армію має Іран
За військовою потугою, Іран у 2023 році в глобальному рейтингу військової могутності Global Firepower Index перебуває на 17 місці. Іран має одну з найчисельніших армій у світі, яка становить близько 700 тис. осіб, при тому, що мобілізаційний резерв 10 млн людей. Однак збройні сили Ірану мають свою особливість через вплив революції 1979 року. У їхньому складі існує два незалежних компоненти: регулярні збройні формування та армія Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), у кожному з яких є власні сухопутні війська, військово-повітряні сили і військово-морські сили з відповідною системою органів управління. У складі КВІР діють також сили опору Басіж, що є, по суті, народним ополченням. Крім цього, до складу КВІР входять сили спеціального призначення Кудс. Тому ці дві армії – регулярна та КВІР – по своїй суті не лише доповнюють, а й стримують одна одну в разі, якщо цивільне чи духовне керівництво задумають захопити повністю владу в країні.
За даними The Military Balance, на кінець 2021 року армія Ірану мала понад 1,5 тисяч танків, велика частина яких – радянського виробництва, зокрема 540 старих Т-54/55 (розробка 40-50-х років), понад 75 одиниць Т-62 (розробка 60-х років), 480 одиниць Т-72S (розробка 70-х років). Стосовно новіших моделей, іранці мають 250 "Зульфікарів" – це танки власного виробництва, що почали серійно випускати в 90-х роках минулого століття. Також в армії Ірану є чотири сотні старих американсько-британських танків, яким вже понад півстоліття.  
Стосовно бойових машин піхоти, то таких в іранців понад 600 одиниць – це радянські БМП-1 та БМП-2, і 300 бронетранспортерів типів БТР-50 та БТР-60.
Іранці мають велику кількість різної артилерії. У них є близько 300 САУ, із яких 60 самохідних артустановок 2С1 "Гвоздика". Також понад 2 тис. стволів буксированої артилерії, із яких 540 гаубиць Д-30 калібру 122 мм, 985 гармат М-46 калібру 130 мм та 30 гаубиць Д-20 калібру 152 мм. Окрім цього, в наявності є 100 систем БМ-21 "Град". Також є інформація про наявність декількох тисяч мінометів. Стосовно зенітної артилерії, в Ірану є близько 100 одиниць ЗСУ-23-4 "Шилка" та 300 одиниць ЗУ-23-2. Крім цього є кілька тисяч переносних зенітних комплексів.
Потужною і грізною є ракетна програма Ірану, яка включає різну кількість ракет малого, середнього і дальнього радіусу дії. Свої ракети Іран почав активно розробляти в 90-х роках минулого століття. Наприклад, вже у 1998 році Іран вперше випробував ракету Шахаб-3 (балістична ракета середньої дальності, що летить до 2,5 тис км). Її більш сучасною версією є ракета Emad, яка може нести 750 кг вибухівки з точністю попадання 10 метрів. Ще подібною за бойовою міццю, але значно швидшою (8 643 км/год) є іранська ракета середнього радіуса дії Dezful, щоправда вона летить на 1000 км. Також іранці виготовили чимало ракет малого радіуса дії, наприклад потужною є Zolfaghar, яка летить на відстань 700 км і несе 600 кг вибухівки. Також популярними в армії Ірану є ракети сімейства "Fateh" (Fateh-110 летить на 300 км, а вже Fateh-313 — на 500 км).
Стосовно повітряних сил - це одне з найслабших місць в іранській армії. Багато літаків були поставлені США ще до Ісламської революції, а після проходили лише певну модифікацію. Тому іранці намагаються отримати від РФ нові винищувачі. Хоча кількісно іранці мають чималий аерофлот: 125 винищувачів-штурмовиків, понад сотню бомбардувальників, 75 навчальних літаків, понад сотню розвідувальних літаків, та майже 200 бойових вертольотів.
Морський флот досить обмежений. Іранці мають велику кількість підводних човнів – понад 30, однак всього три фрегати, також 10 корветів різних класів, три десятки ракетних катерів і  чотири танко-десантні кораблі.
Та найцікавішим в армії Ірану є їх безпілотна літальна програма. Останні десять років іранці вкладають значні кошти в розвиток і серійне виробництво бойових дронів. Цим займаються державні компанії, а саме Iran Aircraft Manufacturing Industries Corporation (авіабудівна компанія, яка заснована в 1976 році) та Shahed Aviation Industries (аерокосмічна компанія, заснована в 90-х роках). Їх стараннями були створені тисячі різних безпілотників, в тому числі добре відомі нам дрони-камікадзе Shahed 136. Насправді крім Shahed 136, іранці розробили ще два десятки різних "шахедів" з різними характеристиками і можливостями застосування. Крім цього, ці компанії виготовляють легкі бойові вертольоти HESA Shahed 285.
Росіяни хочуть іранські дрони та ракети, а іранці – російські літаки та гелікоптери: військова співпраця Ірану та РФ
Практично весь минулий рік іранці заперечували, що продали росіянам велику партію дронів камікадзе. Однак 5 листопада 2022 року міністр закордонних справ Ірану вперше офіційно визнав, що іранці передали "обмежену партію" дронів. Станом на листопад українські захисники приземлили понад дві тисячі "шахедів", які росіяни маскують під "Герань-2". На території РФ складають ці дрони з вже готової продукції, але планують налагодити самостійне виробництво з закритим циклом. На початку вересня речник Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат попереджав, що росіяни модифікували іранські "шахеди" і виготовляють їх у великих партіях. Цього року мова йде про 2 тис. одиниць, наступного – 6 тис., щоб через три роки вийти на виробництво 10 тис. своїх Shahed-136 на рік.
Крім цього, росіяни зацікавлені в іранських ракетах. Ще з кінця минулого року американські та українські розвідувальні служби говорили про те, що РФ прагне отримати балістичні ракети Fateh-110 і Zolfaghar. Як нещодавно розповів представник Головного управління розвідки Міноборони Андрій Черняк, росіяни продовжують докладати значних зусиль, щоб таки переконати іранців дати їм ці ракети.
За оцінками української розвідки, на даний момент не зафіксовано жодного постачання ракет з Ірану до Росії.
Однак 28 листопада з’явилася цікава інформація, яка може таки вплинути на іранців щодо постачання балістичних ракет РФ. Заступник міністра оборони Ірану повідомив, що Росія передасть Ірану винищувачі Су-35, ударні вертольоти Мі-28 і навчально-тренувальні літаки Як-130. Власне про це іранці вже багато років просили Путіна, оскільки відчувають, що мають найбільші діри в обороні саме через брак нових літаків та вертольотів.
Фарахі зазначив, що ці три сучасні військові літаки "точно будуть у розпорядженні Ірану", і процеси зараз тривають. Тобто це може означати, що іранці та росіяни змогли знайти порозуміння щодо того, як кожен може отримати те, що прагне. Ірану потрібні літаки, а росіянами ракети. Тому вже з 2024 року, українців може чекати нове випробування – крім "шахедів" можуть додатися ще й іранські ракети малого радіуса дії.

Юрій Мартинович
Інф.: Експресо

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити