Олег ЧОРНОГУЗ, письменник: Чому ж така “сліпа Європа”, як і за Гітлера? Через свою старість? Безпам’ятство?
Смертями наших українських солдат доводиться переконувати Європу, що ми дотримуємся домовленостей, а от безсовісна Москва все постачає і постачає зброю. Чому ж така “сліпа Європа”, як і за Гітлера? Через свою старість. Безпам’ятство? Чи через страх привиду чергового диктатора, тінь якого уже бродить Європою, як і комунізм свого часу. Тільки тепер він уже іншого забарвлення. А от ментальність у нього та ж сама - завойовника. Нащадкам Орди Криму, Донбасу, України мало. Вони вже співають пісні, що їхній “бісик” (триколор –
Ред.) незабаром переможно майорітиме над Варшавою, Прагою, Будапештом, Берліном...
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Напередодні “круглого стола в Донбасі”, 30 червня, я написав фейлетон “Тепер ваш хід, панове!”. Його не дали у друк. Очевидно кілька редакцій газет, вважали, що автор помиляється і перемови принесуть “щастя Донбасу й всьому українському народу”. Принесли чергові жертви кращих синів України. І дочок також. Тоді ще передбачав знаючи кремлівську ментальність, що Путін хоче врятуватися від санкцій третього рівня (як і на сьогоднішній день). Але найголовніше - подати ці перемови не як війну Російської Федерації проти України, яку сам затіяв, переконав (зомбував) і втягнув ледь не весь російський народ у цю криваву бійню ХХІ сторіччя у центрі Європи, а як ГРОМАДЯНСЬКУ ВІЙНУ в Україні. І Кремль тут ніби ні до чого Це найголовніша мета Путіна: подати перед світом події в Україні як внутрішню політичну боротьбу. А насправді знищити Україну як державу, оскільки Україну як державу він ніколи й не сприймав.
Новоявлений політичний маніяк і нео-імператор за участю свого кума і московського посла Зурабова таки чогось добився. Частина європейців (точніше європейських держав) повірила Путіну і він почав майже переможні вояжі по Європі. Наслідок цих вояжів - знову розмова і майже вимога про перемови: між урядом і президентом України, яких ще вчора Кремль називав Київською хунтою і Московськими бойовиками - найманцями. Насправді - бандитами і терористами. Саме тоді і тепер я писав і зараз пишу: про яке перемир’я йдеться? Сьогодні знову запрацювала та ж пропагандистська московська платівка. Як можна сідати за стіл з найманцями, диверсантами, терористами, бандитами і наркоманами?! Це не поважати себе. Як екс-президент держави (маю на увазі Л. Кучму), може стояти перед терористами і щось пояснювати самозванцям? Де це бачено і в яких світах? Тому я повертаюся до свого фейлетону від червня місяця, щоб надрукувати його в липні, як чергове застереження: ми не може прислухатися до Лаврова - трубадура Путіна. Проаналізуймо, від кого йде така наполеглива чергова ідея про перемир’я і ми зрозуміємо, в чиїх вона інтересах.
Бо все як за часів князя Меншикова: Московія (майбутня Росія) поступово перетягує на свій бік Європу. То чи потрібна така гра? І не на шаховій дошці. Попередня гра нам обійшлася у 27 бійців чергової "Небесної сотні”. Чи не завелика ціна таких перемов?
Сьогодні чимало проводять паралелей між Путін і Гітлером. І вони переконливі. Що ж до перемир’я, то я наведу ще таку паралель із далекого 41- го року (1914, 1941, 2014 – які зловісні цифри 4 і 1 чи навпаки). Німецькі комуністи у червні названого року пересікли кордон СРСР і попередили червоних прикордонників, що завтра Гітлер нападе на Союз “нерушимий”. Про це доповіли Сталіну. Що ж відповів на це “ясновидець Кремля”? Розстріляти німців. Це провокатори. Німці друзі. У друзів не стріляють.
І Червона армія не стріляла, гинучи масово сама. Так питається: для чого нам сьогодні подібне повторення? Для того, щоб смертями наших українських солдат переконати Європу, що ми дотримуємся домовленостей, а от безсовісна Москва все постачає і постачає зброю. Чому ж така “сліпа Європа”, як і за Гітлера? Через свою старість. Безпам’ятство? Чи через страх привиду чергового диктатора , тінь якого уже бродить Європою, як і комунізм свого часу. Тільки тепер він уже іншого забарвлення. А от ментальність у нього та ж сама - завойовника. Нащадкам Орди Криму, Донбасу, України мало. Вони вже співають пісні, що їхній “бісик” (триколор – Ред.) незабаром переможно майорітиме над Варшавою, Прагою , Будапештом, Берліном:
Вижу горы и долины, вижу реки и поля.
Это русское приволье, это родина моя.
Вижу Прагу и Варшаву, Будапешт и Бухарест.
Это - русская держава, сколько здесь любимых мест!
Вижу пагоды в Шри Ланке и Корею, и Китай…
Где бы я ни ехал в танке, всюду мой любимый край!
Вижу речку Амазонку, крокодилов вижу я…
Это русская сторонка, это родина моя!
Недалеча пирамиды, Нил течет - богат водой.
Омывает русский берег! Русь моя, горжусь тобой!
Вижу Вашингтон в долине, Даллас вижу и Техас.
Как приятно здесь в России выпить вкусный русский квас!
Над Сиднеем солнце всходит. Утконос сопит в пруду.
Репродуктор гимн заводит. С русским гимном в день войду!
Вот индейцы курят трубку И протягивают мне,
Все на свете любят русских, На родной моей земле...
Павло Судоплатов, співробітник радянських спецслужб, побратим Берії і брат по духу полковнику – чекісту Путіну... І це ж на повному “серйозі” написано. Без гумору. Патріотично! То чому ж Європа гадає, що Путін тільки бавиться у війну у центрі її континенту?
То, може, хоч до цієї московської пісеньки кедебіста прислухаємося. Адже він ще в минулому сторіччі , як керівництво до дій виклав усю стратегічну і всепланетарну програму на майбутнє для Орди ХХІ сторіччя, яке сьогодні очолює полковник Путін, котрий, напевно, мріє стати генералісимусом!
Олег Чорногуз
Тепер ваш хід, панове!
Фейлетон
Сборище мерзавцев под флагом ДНР. А президент Украины Кучма отчитался перед ДНР стоя. (Рядок з Інтернету, решта відео запис).
Сергій Лавров дякує Франкові-Вальтеру Штайнмаєру за намагання підписати «загальну і розпливчату декларацію»,оскільки міністр закордонних справ Німеччини фактично блокує будь-які санкції проти Росії. З огляду зарубіжної преси.
„Цель всех этих действий Путина одна – остановить АТО на Донбассе, выставить Путина «миротворцем» и тем самым спасти его как от новой волны западных санкций, так и от взрыва негодования «новороссийской» коалиции в России... Если Порошенко отступит и остановит АТО, Путин будет спасен” (Зі статті екс-радника Путіна Андрія Іларіонова).
“С самого рождения я живу в Москве, но ей-богу не знаю, откуда пошла Москва, зачем она, к чему, почему, что ей нужно!” А.П. ЧЕХОВ
Кажуть, чим простіше, тим геніальніше. Давайте і ми пограємося у прості й уявні речі. Кожен, хто сьогодні дивиться телевізор, то хоч раз там бачив і, гадаю, запам’ятав таку картинку. З Донецька. Зі столу дивовижних перемов, де сидять президент України Кучма і голова його колишньої адміністрації Медведчук з терористами і з убивцями... І про щось за звичкою перемовляються.
А втім, давайте по порядку... Давайте ще раз цю зорову картинку прокатаємо у своїй уяві. Перед нашими очима: з одного боку: Шуфрич і Царьов. Два народні депутати України. Один учорашній – Олег Царьов, інший – сьогоднішній (на жаль!!!) Нестор Шуфрич. Один проти одного і за одним столом, який йому люб’язно надав громадянин Російської Федерації, тимчасово не зареєстрований в Україні - якийсь Бородай з українським прізвищем. Поруч Леонід Кучма – президент України (вчорашній), напроти Віктор Медведчук (на щастя, також вчорашній), але кум (сьогоднішній) хоче залишити таким і свого кума Путіна. Сьогоднішнім. Далі з одного боку - гарна дама (вважаємо європейська королева - представляє Європу – ОБСЄ. Прізвища не знаю. Мабуть, законспірована під Меркель чи Валентину Матвієнко. З другого боку - Зурабов (імені також не знаю, але знаю що він належить до представників дуже агресивного неоєвразійства, а точніше – від самого нео-імператора Путіна). І що? Ми всі про все вище написане - знаємо. Так. Усі. Без винятку. Дорослі і тверезо мислячі.
Але давайте на хвильку розіграємо цю партію вже за принципом шахів. У тій самій нашій уяві і на нашій уявній шахівниці. З названими і ще не названими пішаками, ферзями, не кажучи про королів і королев, бо поки що у цій уявній партії грають не зовсім чорні і не зовсім білі. Але білі цього разу - ще й пухнасті. А пухнасті звідки? З Півночі. Отже, грає в цій несподіваній партії вже не тільки Європа, а й холодна Північ. Може, саме тому на тлі цієї картинки з’являються час від часу громадяни Півночі, а точніше представники Кремля з надрукованим чи пошитим у Кремлі прапором новоявленої республіки на теренах колишнього СРСР – якийсь “президент-терорист” з намальованим орлом на якійсь чи то ганчірці, чи шматку кольорового полотна. Імені терориста чи диверсанта-найманця і ще одного президента поміж цієї різношерстої братії я також не знаю. Але я точно знаю, що ця новоспечена далеко не десертна випічка з’явилася на український світ за рецептом Володимира Путіна. У його жилах тече вже не ДееНКа, а ДееНеР або еЛеНеР. Але я зараз не про один із двох типів ДНК природних нуклеїнових кислот. Я про уявну картинку, але реальну гру. Отож:
- Ваш хід, панове!
Першим ходить діючий президент. Петро Порошенко. Він оголошує перемир’я. З точки зору політики і дипломатії на певний період - правильний хід (але тільки на певний термін і дуже короткий). Відповідно з Женевськими домовленостями. Ми цей хід робимо, а чому цього ходу не робить Північ. Власне, робить, але не шаховою фігурою.
А тут треба фігурою. Ніби на шахівниці. З шаховим годинником і загадковим прапором. Та стрілка годинника несподівано падає, як бійці АТО. Падає на смерть. Той, хто перший зробив хід, дуже, виявилося, довго думає. Час минув, вважай - мат. Гравець, який запропонував цю гру, виявився не зовсім готовий до цієї гри. Він із другого ходу, коли закінчився дипломатичний і необхідний тайм-аут, почав катастрофічно програвати. Втрачав пішаків, які падали у шухляду, як підкошені, один за одним. Від гри потрібно було негайно відмовитися, а тому, хто запропонував цю гру сказати:
- Панове, ми так не домовлялися! Я в такі ігри не граю!
Простіше кажучи, привселюдно заявити, що я чесний гравець і з Остапом Бендером грати не сяду за один стіл. Якщо за великим рахунком. Не Бандера, а Бендер краде безсовісно і привселюдно фігури на дошці шахівниці і навіть не червоніє. Чи навпаки - уже збиті з дошки, ставить назад на дошку. У вигляді Царьова, Медведчука і перспективного у цьому плані Шуфрича.
Бо що ж тепер насправді виходить, панове?! За столом - увесь кримінал. В одного ще й досі не закрите чи не відкрите кримінальне провадження, другий на - підозрі, третій у міжнародному розшуку, тло на далекому плані - суцільні бандити і терористи, які живим спорюють животи, набивають речові мішки піском і опускають їх на дно річок. А над головами Кучми і його екс-глави адміністрації - прапор чергової Гуляйпільської республіки ХХІ сторіччя імені Нестора Івановича, а під цим прапором одна - самісінька наївна молода дама зі старої Європи, яка не розуміє ментальності амбасадора з Москви Зурабова і його міністра Лаврова, як не розуміє ані кума з України, ані кума з Кремля.
Діючому президенту у такому випадку, я б вивісив у президентському кабінеті перед його світлими очима збільшуване скло й уклінно попросив би ширше розплющити очі, глянути на це дійство під прицілом снайперської гвинтівки, а після цього зірватися з президентського крісла і вигукнути:
- Я в такі ігри не граю!
Бо що ж маємо в науково-інтелектуальному осадку? Білі починають, а чорні програють. Чорні, очевидно, від диму автошин. Білі і пухнасті - від білого, вочевидь, ведмедя.
Чи не так? І цю картинку (не уявну - реальну), майже щогодини, якщо не хвилини показують перед усім світом як славетну українську торбу, з якою носився Макар, що пас овець там, де ніхто трави не знаходив. Показують по всій Європі. Її дивляться і в усіх штатах і поза штатами США.
А в цей час (майже паралельно) на інших широтах і меридіанах, а точніше в Кремлі, перед Путіним у долоні плещуть і доводять геніальність нео-імператора: Валентина Матвієнко, Сергій Наришкін, Сергій Глазьєв, Діма Кисельов і його друг по довгому і великому і могутньому язику Владімір Жириновський.
Путін, насолодившись своєю персоною і компліментами з приводу його геніальності, яку він знайшов у стінах Кремля, виступив перед присутнім з монологом. Так, кажуть, як побачив чим сервірований стіл під кодовою назвою “ПЕРЕМОВИНИ”. Я там особисто у Кремлі не був. Мене туди не запрошували, але мені розповідали, що такий формат Володимиру Володимировичу і Ангелі Меркель дуже сподобався. Формат проходив (також кажуть) під звуки феєрверку з російським розмахом. За допомогою вибуху ракет, снарядів, крупнокаліберних куль, що вилітали із спеціально до цього заготовлених переносних комплексів на території України у “ввічливих людей”. Під ці віддалені від Кремлівських веж Кремля вибухи Володимир Путін оголосив:
- Панове, європейці! Схаменіться. Які ми окупанти? Які ми агресори? Який я Путлєр ху@ло? Ви в черговий раз в історії збожеволіли. І Америка (США), до речі, також. За столом грають українці у свою гру і між собою - Шуфрич проти Царьова, Кучма проти Медведчука. Це не москалі, як я заявив свого часу кореспонденту про своїх друзів по кооперативному... гаражу: Тимчука, Ковальчука і братів – євреїв чи то Вайсманів чи то Шварцманів. Я вже й забув їхні справжні прізвища. Але яка різниця? Краще скажіть мені - ці тимчуки і ковальчуки та їхні друзі по гаманцю - стовідсоткові москалі?! А якщо це всі українці, то до чого тут агресор Москва і окупант Путін?
- Ваш хід, панове! Я у свою гру вже зіграв. Хай тепер вони між собою і розбираються. У них, а не на території еРеФ, ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА. Ми при цих, Порошенкових перемовах, як і Європа, тільки спостерігачі. Тільки спостерігачі, панове європейці і, до слова сказати, американці! То про який рівень санкцій проти Москви йдеться?! Який третій чи четвертий ступінь?! Це не ракети дальнього призначення. Це гамбіт, панове! Ми пожертвували своїми спеціалістами. Навіть деяких пішаків на власній території заради миру в Європі і Америці розстріляли. Розстріляли, як заразу, щоб вона не перекинулася на нашу, московську, територію. А хто нас оцінив. Наш благородний жест?! У вас ні совісті, ні честі. Самі лише пісні харківських ультрас на мою честь. І ви ще нас, москалів, обзиваєте окупантами?! Схаменіться, панове буржуа, як каже мій друг комуніст Зюганов, який зараз займається в Новоросії гуманітарною допомогою українцям: Ми - всесвітні миротворці! Це всі знають і всі бачать!
Ми сидимо за одним столом з Європою. Шкода, що пані Нуланд за цей стіл не присіла разом із Бжезинським. Американські адвокати залишили Україну на самоті. Тепер вона сам на сам. Гляньте на дипломатичну шахівницю. У війну і мир сьогодні граються виключно... українці. З одного боку Медведчук і Кучма (відомий свого часу дует), з іншого - Царьов і Шуфрич (дует по парламенту). От саме тому, панове, я на цьому ставлю крапку.
- Думайте, панове, думайте! Перед тим, як хапатися за пера і підписи. Санкцій не буде. Буде війна. Можливо, затяжна і довга, як осіння ніч. Але ми тут до чого?! У нас світлі ночі. Особливо над Петербургом. Ласкаво просимо. Ваш хід, панове! Не я цю гру у перемови затіяв і не мені її закінчувати. Адью, як кажуть французи, - і на цьому Путін закінчив свій черговий монолог.
Кажуть, найближчим часом його озвучить в оригіналі “Росія - 24” й інші “об’єктивні” московські телеканали. Що ж почекаємо. А поки що на сході чуємо не монологи, а канонади гармат. Але то вже не шахівниця за столом під прапором ДНР.
Олег Чорногуз, письменник,
для "Волі народу"
30 червня 2014 року
Коментарі
