Поєднання російської з українською маргіналізує державну мову
Мовна шизофренія – це новітня і дуже ефективна форма зросійщення. Тому не випадково в структурі типового російсько-українського продукту телебачення, радіо і т. д. подибуємо знайомі тактики зросійщення.
Російська мова незмінно домінує над українською. Їхнє поєднання має на меті марґіналізувати і незмінно марґіналізує українську,
тримає її в деінтелектуалізованому, ізольованому від модерности "садку вишневому коло хати".
Кількісною (за триванням) і якісною (за естетичною привабливістю і змістом) домінантою в такому продукті завжди є російська мова, а з нею обов'язково – російські смисли, вартості, ідеологія і світогляд. Російськомовний диктор чи ведучий в таких популярних програмах, як, скажімо, "Вечірній квартал", "Голос країни", "Говорить Україна" і багатьох инших користуються російською як рідною. Зазвичай ми чуємо мову освіченої людини, з багатим словниковим запасом, фразеологією й іншим, що в сумі робить її цікавою, а слухача зацікавленим і у формі, і в змісті того, про що говориться.
Він не здатен вимовити хоч кілька власних речень українською (
Савік Шустер, Алєксєй Суханов, Євґєній Кісєльов, Ксєнія Собчак).
Для телеглядачів інших країн парашутування чужих, хай навіть високопрестижних, телеперсонажів без повного переходу останніх на мову, культуру і точку зору "нової батьківщини" годі собі уявити. "Вітчизняне" ж телебачення України не лише масивно завозить цих ретрансляторів імперських смислів, байдуже, в які б позірно ультрапатріотичні обгортки вони не ховалися, більш за те – глядачеві успішно прищеплюють думку, що інтелектуальна неспроможність чи пихате небажання "варягів" опанувати українську – це трохи не вияв поваги до українців. Як результат споживач такого продукту дістає враження вищости і мовця, і мови. Україномовному партнерові цих телеречників Кремля майже завжди відведена декоративна, символічна роль. (У "Вечірньому кварталі" українська мова взагалі часто починається і закінчується лише назвою програми, а як ні – то є незмінним об'єктом знущання і приниження).
Україномовний ведучий чи ведуча на другому плані, часто говорять українською як не рідною, а другою мовою. Їхня вимова не українська, наприклад, чуємо постійне спотворення літературної вимови, наприклад /дзі́фчина/ замість правильного /ді́учина/, /ці́лькі/ замість /ті́лькие/, /но́ва ситуа́ция/ замість /нова́ ситуа́ція/ і т. д. без кінця. Типовим прикладом є телеперсонаж Андрій Данилевич з вечірньої програми "Стосується кожного", канал "Інтер". Якщо б в іншій країні "фахівці" з такою вимовою ніколи б не дістали праці навіть на провінційному телебаченні чи радіо, то в Україні все навпаки. З такого спотворення норми сьогодні культивується новий "київський ґлямур", нова норма, і не лише на таких російськофікаторських каналах як "Інтер", а й на "патріотичних", як "Громадське". Словник українського диктора лінґвошизофренічних програм обмежений, пересипаний росіянізмами, його синтаксис – російський. Маємо повну відсутність української ідіоматики, прислів'їв, приказок, алюзій на літературу, історію, мистецтво України.
Як результат споживач такого продукту дістає враження неповноцінности не так мовця, як мови. В сумі такий розподіл ролей у програмі пропонує глядачеві вибір, який зросійщувач зробив уже за нього, звичайно ж, що на користь російської мови і культури. В такий самий спосіб лінґвошизофренія структуризує не лише теле- й радіо, а й кінематографічні продукти. Наприклад, у художньому фільмі Михайла Іллєнка "Тойхтопройшовкрізьвогонь", українська лунає декоративно, дуже дозовано, етнографічно, а часом відверто штучно.
Найсвіжішим прикладом колонізаторського розподілу функцій між двома мовами є творіння телеканалу "1+1", серіял "Останній москаль" та каналу "2+2", серіял "Ґвардія". В обох чуємо гарну, природну й багату російську поряд зі спотвореною, симулякризованою, дебілізованою і фальшивою українською. В обох носії російської в центрі і крупним планом, а україномовці чи ті, хто з себе їх удає, або дурники, або етнографізовані (оселедець на голові) і маргіналізовані стереотипи. Обидва серіяли продаються українському споживачеві під рубрикою нового українського патріотичного продукту. Важливим у мовношизофренічному продукті є виразно дискримінаційний розподіл вартостей: позитивними й престижними завжди наділений його російський складник, а негативними й позбавленими престижу – український. Перестановка членів цього колоніялістського "рівняння" місцями є в засаді неможливою, оскільки підриває саму рацію українсько-російського мовного спарювання.
Фрагмент із книжки Юрія Шевчука "Мовна шизофренія" Юрій Шевчук - лектор української мови в Колумбійському університеті, Нью-Йорк, США
Інф.: ar25.orgКоментарі
