Рашисти гірші від фашистів, - Олег Чорногуз
Московіт – сатана, не людина
Московіта назвати фашистом
В історичний АТОшний момент,
Як на мене, назвати б рашистом,
Бо фашизм - це йому комплімент.
Він за мову на рідному ганку
Закатує тебе і уб”є.
А за наш оберіг - вишиванку
Пошматує і тіло твоє.
Після того, як ми приєдналися
І подумали: це ж бо брати!
Аж тоді ми реальність пізнали:
Москалі - це природні кати.
Ми до цього не знали наруги ,
Не чіпляв нам ніхто ярлика.
Ми наївно ще вірили в друга -
Він примусив учить “язика”.
Йому спати, і їсти не треба,
Якщо десь є ще вільна земля.
Він з війною піде проти тебе,
Бо у нього наказ із Кремля.
Хай ти звешся Петром чи Іваном,
Як побачить - земля твоя рай -
Нападе він, ордою нагряне, -
Це на носі собі зарубай.
Московіт – сатана, не людина
Він без суду заріже і вб’є.
Примітивна двонога скотина
Ще й чуже забере як своє.
Він до тебе прилізе у хату
Через двері твої чи вікно.
Не дасиш ти тоді собі ради,
Бо таке войовниче воно.
Оббере, обскубе і оббреше
І запевнить весь світ - це його.
Не погодишся чи обережно
Скажеш: зась, чи не лізь до мого
Як не вб’є, пощастить – не заріже,
Отаке це всесвітнєє зло,
Босим, голим тебе він залише
Світ запевнить: усе так було.
Він закриє і церкву, і школу
Набудує в’язниць, таборів
І не вивчить він мови ніколи,
А научить своїх матюків.
Ми ж за Гітлера в школі навчались,
Хоч в неволі жили ми також.
Але чесно скажу, не боялись,
Що за мову заріже нас хтось.
Дозволялось співати колядок,
Хоч фашист, а також супостат,
Ще любив чистоту і порядок,
Й не казав, що вкраїнцю він брат.
В дні війни відпускав він з полону,
Поки ще не було партизан,
І казав: повертайся додому
Хазяйнуй, гер товариш чи пан!
Не вбивав за вкраїнськую мову
І на вишивку він не зважав.
Ми молились, сказати до слова,
В рідній церкві - фашист дозволяв!
А москаль, звісно, гірше фашиста,
Як по правді - справжнісінький звір,
Бо така вже ментальність в рашиста:
Вибить очі, щоб втратили зір.
Московіта назвати фашистом
В історичний АТОшний момент,
Це зробити расисту-рашисту,
Як надумку мою - комплімент!
Ще один новий вірш Олега Чорногуза викриває тих, хто уникає служби в АТО:
Хто, як не ти, захистить Україну?
День і ніч ти гуляєш в кав’ярнях
І піжонишся там, як ніхто.
Дудлиш з горла, бо тато і мама
Врятували тебе від АТО.
Мабуть, довідку маєш, що псих ти
І на голову хворий, бо то
Зрозуміло, бо саме із тих ти,
Що уникли від служби в АТО.
Відкупився за грошики тата
А за мамині п’єш як ніхто.
Ледь тримаєшся, бидло пузате,
На ногах, а не їдеш в АТО!
Дременув за кордон, вибив візу
А матусю врятує тут хто?
Ти, як мавпа, по стовбурах лізеш
За кокосом, аби не в АТО.
Знайєш ти, що татусь допоможе
Ти ж, по суті - маленьке ніхто,
Боягуз і нікчема, що може
Врятуватись від фронту в АТО.
Ти співаєш і лаєш смачно
На московській в кафе як ніхто.
Чи ж не час показати, ледащо,
Героїзм свій кофейний в АТО?
День і ніч під дуду окупанта
Пританцьовуєш тут, як ніхто.
А, по суті, ти покидьок з банди,
Що уникли призову в АТО.
Не підставиш під кулю ти лоба
Бо хитрун поміж всіх, як ніхто
Кажеш, в мене заразна хвороба,
Не годжусь воювати в АТО.
Хто ж свою захистить Україну
Як не ти, то скажи мені хто?
Встане в ряд бойовий до загину
На війні, що назвали АТО.
Може, збив свою ницість і пиху,
УКРАЇНЦЕМ би став, бо ж ще хто
Запобіг би московському лиху
Вже як син України в АТО?!
Якщо раптом упав би на полі,
За Вітчизну кохану свою,
То героєм залишився б в Долі
Всі б гордились - умер він в бою.
А не десь на чужім підворітті,
Як приблудний бродяга чи бомж.
І ніхто не згадає в тім світі,
Звідки ти на чужину приповз,
Будь в тилу ти, та будь на роботі,
Волонтером, не тим, що ніхто:
Все для фронту на ріднім заводі
Все для воїнів рідних в АТО.
І тоді ти назвешся по праву
Син народу, герой, як Ніхто
Добровільно поїхав за Правду,
На війну, що назвали АТО!
Він на фронті вмирає за тебе,
І за матір твою, бо ж ніхто
Не врятує її, коли треба
Якщо всі не поїдуть в АТО.
Ти гадаєш, що ти особливий
І поважний, а навкруг Ніхто?
Боягуз ти і ницість зрадлива,
Як вогню ти боїшся АТО.
Хто ж поїде батьків захищати
Як всі стануть нікчемні? Ніхто!
Як всім бути, як зайди - солдати
Перейдуть той кордон, де АТО
Ти вдаєш у кав’ярні героя
І сміливий в кафе, як Ніхто
То ж чому ж ти не візьмеш з собою
Сам таких й не поїдеш в АТО?
У неділю, суботу, щоденно
Ти гуляєш, як поруч ніхто,
То чим кращий ти нині від мене
Добровольця, що зараз в АТО?
Ти гуляєш щоніч в ресторанах,
Напиваєшся там, як ніхто.
І коханка зализує рани
Від фужера, не кулі в АТО.
І ти корчиш із себе героя
І піжонишся цим, як ніхто.
То чому ж ти не візьмеш з собою
Всіх своїх, що не хочуть в АТО?
Хай би тато тобі, розгуляко,
Пояснив, як не каже Ніхто,
Що сьогодні в народі ознака
Героїзму - на полі в АТО.
Тато й мама «відмазали» сина
В комісара за гроші, і то
Вже тепер ти вливаєш чарчину
В своє горло, й не їдеш в АТО.
Пританцьовуєш, дурню собачий,
Дудлиш каву щодня, як ніхто.
За тобою в’язниця вже плаче,
Ти готовий й туди, не в АТО!
Він пішов воювати за тебе…
Якщо треба, загинув в бою
Цьому свідки - Всевишній і Небо.
Він помер за Вітчизну свою.
Наркота тебе вб’є від гультяйства,
Ти ж помреш через п’янку і то...
Чи ж не краще улитися в братство,
Що воює у зоні АТО!!!
Олег Чорногуз, письменник, поет, громадський діяч
для порталу "Воля народу"
Коментарі
