Михайло Сидоржевський: БУДЬТЕ СИЛЬНИМИ І МУДРИМИ В НЕЛЕГКИЙ ЧАС ВИБОРУ
Важкі роздуми 9 травня 2014 року
Пам’ятаємо. Сьогодні в це слово ми вкладаємо інший зміст, ніж цього дня будь-коли раніше.
Але чомусь саме сьогодні, під звуки військових маршів і тужливе соло фронтової сурми, на тлі фатальних дат і драматичних подій, котрі зійшлися, схрестилися у просторі і часі, здається, наче розламався світ над нашими головами, і ми нарешті побачили себе справжніми, без ритуальних масок, трухлявих котурнів і дешевих заслинених антуражів. Побачили – і остовпіли.
Невже так: "Ти зважений на терезах, і знайдений дуже легким"?..
Невже це – про нас?..
Двадцять два з половиною роки ми, ніби глухонімі сліпці, безтямно засівали поле нашого безпам’ятства зернами біди.
Двадцять два з половиною роки ми, як вівці, бездумно і безпечно кіптюжили небо нашої тривоги.
Двадцять два з половиною роки втрачених можливостей…
Не застерегли, коли зерно почало пароститися?
Не побачили, що зійшла вруна?
Аж тепер спам’ятались, коли нива заколосилась. Криваво, тяжко…
Як довго триватимуть чорні жнива, скільки нам вихаркувати нашу слабкодухість, і яким, зрештою, буде ужинок?..
У тому, що відбувається в південно-східній Україні, винен насамперед не самозакоханий у власне месіанство московський царик і не імперська Росія, котра, сп’янівши від шовіністського дурману, неухильно і з радісним вереском сповзає, намагаючись забрати з собою півсвіту, у вирву божевільні, не усвідомлюючи, яким страшним буде похмілля… Це – їхній шлях -- у напрямку Північної Кореї, і вони добровільно обрали його… Вакханалія зла на нашій землі – як покарання небесне за те, що ми власноруч привели до влади найгірших, найпідліших і наймерзенніших. І йдеться не лише про напівграмотних і вічно голодних бандюковичів останніх років. Від початку незалежності українська влада, за дуже незначними винятками, була злочинною, нечесною, непрофесійною, антинародною і неукраїнською. Усі ці роки влада «зливала» Україну… Та чому лише влада? Ми всі – гуртом і поодинці, у великому і малому, матеріально і духовно. Один крав мільйони чи тисячі, другий безупинно брехав і розпинався в любові до України, третій повзав у лайні, зігнувшись у три погибелі перед нікчемними хазяями, четвертий дер шкуру з брата, п’ятий… шостий… сьомий…
Думали, що Господь не бачить, і берегтиме нас лише за те, що гарно співаємо, полюбляємо сало і патетично водимо хороводи довкруж калини?
Ні, Бога не обдуриш, хоч і дотепер деякі підтоптані і скурвлені лицедії українського політичного олімпу, так нічого і не втямивши (дарма що країна – на краю прірви), продовжують гидотно смердіти з трибун і перед телекамерами, метикуючи на свою шкуру і на свою підлу душу, і не усвідомлюють, що таки «пропало все», і потяг життя уже димить десь на обрії, а вони зосталися на зачовганій і запльованій станції позавчорашнього дня, безтямно ковтаючи шмарклі…
Бога не обдуриш. На все приходить час розплати.
…Але ж як тяжко жити, коли втрачаєш надію, опускаєш руки і фарбуєш світ у барви темряви! Адже Господній промисел – не в тому, щоб змиритись з обставинами, а – боротись і перемагати.
…Проте Господь – всеблагий і всемогутній. Він знає, що нам потрібно, щоб нарешті вирватись із сатанинського кола і стати на шлях цивілізаційного одужання. Він нас таки любить, бо – випробовує. Випробовує жорстоко, випробовує кров’ю, неправдою, насильством, брехнею. Випробовує силами пітьми, звертаючись до нас: будьте сильними і мудрими в нелегкий час вибору.
Він дає шанс.
Чи скористаємось?..
Михайло Сидоржевський, письменник, громадський діяч
9 травня 2014 року.
Інф.: facebook.comКоментарі
