Українська Національна Рада звернулася до влади з відповідним відкритим зверненням
У зверненні Українська Національна Рада наголошує, що загальнонаціональна постать Шептицького заслуговує на спорудження йому в столиці України пам’ятника. Таке рішення було б правильним і адекватним величі Андрея Шептицького, особливо з огляду на те, що в центрі Києві є пам’ятники навіть літературним героям. Також доцільно було б назвати іменем Шептицького одну з центральних магістралей столиці (наприклад, Червонозоряний проспект).
Повний текст:
ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ ДО ВЛАДИ
З НАГОДИ 150-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО
29 липня 2015 року минає 150 років з дня народження митрополита Андрея Шептицького, який був і видатним політиком, і вченим, і громадським діячем, великим гуманістом і меценатом.
Численні дослідники називають митрополита Андрея головним ядром нашої цивілізації, батьком народу, провідним учителем, українським Мойсеєм, Велетнем Свято-Юрської гори, апостолом і навіть пророком.
Своїми справами ця надзвичайно достойна людина залишила нам і майбутнім поколінням цінний і гідний дороговказ для наслідування. Його численні твори, наукові, молитовно-релігійні, були і залишаються джерелом натхнення, моральної сили й гордості цілого народу. Словом, митрополит Андрей був тим національним прометеєм в історії, який мав відвагу оприлюднювати непопулярні погляди, мав силу і відвагу протиставитися усьому, що було негативне і звеличувати те, що заслуговувало на загальнолюдську цінність. Можна сказати, що А. Шептицький був настільки сильною індивідуальністю як людина, як богослов, і як вчений і при тому виважений у своїх ділах і поглядах, що він становить справді виняток і феномен в історії не лише України, але в історії цілого слов'янського світу.
Тому відповідним має бути і рівень відзначення 150-річчя постаті такого масштабу. Затверджений урядом План заходів з відзначення ювілею Андрея Шептицького Українська Національна Рада вважає вкрай недостатнім. Тим більше, що Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань — міністр культури України В’ячеслав Кириленко наголосив, що «Зміст та формат урочистостей з нагоди ювілейної дати мають представити Андрея Шептицького як загальнонаціональну історичну постать».
Відповідно до затвердженого Урядом Плану, влада серед інших заходів обмежується встановленням меморіальної дошки на честь Андрея Шептицького на київському Будинку вчителя – тодішньому приміщенні Центральної ради, що є недостатнім для такого видатного українського діяча.
Українська Національна Рада вважає, що загальнонаціональна постать Шептицького заслуговує на спорудження йому в столиці України пам’ятника. Таке рішення було б правильним і адекватним величі Андрея Шептицького, особливо з огляду на те, що в центрі Києві є пам’ятники навіть літературним героям. Також доцільно було б назвати іменем Шептицького одну з центральних магістралей столиці (наприклад, Червонозоряний проспект).
Серед усіх видатних діячів духовенства, науки, культури, освіти та мистецтва, а також політиків і меценатів - Шептицький є легендою й взірцем відданого і найчеснішого служіння народові. Без перебільшення митрополит Андрей – це своєрідний храм українського духу, куди стягаються усі нитки нашого духовного і національно-культурного буття й мислення.
Важко охопити всі досягнення Андрея Шептицького. Досить згадати, що митрополит Андрей, крім творчої праці займався громадськими справами. Він боровся на різних рівнях за український університет. Засуджував антиукраїнську пацифікацію 1930 р., чинену польською армією. Постійно і систематично опікувався своїми мирянами, дбав про розвиток УГКЦ за кордоном. Реагував на акти терору радянської влади в Україні. 1933 року митрополит надіслав у Москву гнівного листа, в якому засудив штучний голод, влаштований більшовиками. Організував збір коштів на закупівлю зерна для допомоги голодуючим братам-християнам із-за Збруча.
Йому випало жити у складні часи величезних змін та потрясінь, двох світових війн 1914—1918 і 1939—1945 р.р. Він активно підтримував молоду ЗУНР і Акт Злуки з УНР 1919-го року. Невдовзі виїхав з дипломатичною місією до Риму і там - у Ватикані на чолі з Папою Римським Бенедиктом XV йому вдалося домогтися визнання УНР.
У часи Другої світової вйни Шептицький не завагався, він одразу офіційно запротестував проти звірств, чинених гітлерівським режимом і став на захист євреїв. Завдяки А. Шептицькому врятовано понад 300 євреїв, в тому числі близько 150 дітей, та декілька сімей рабинів.
Митрополит Андрей пройшов неймовірні випробування разом із своїм народом. Він завжди був разом з народом, а головне - ніколи і за жодну ціну його не зрадив. Ось його заповітні слова: "Тільки для Вас маю жити, для Вас цілим серцем і душею працювати, для Вас усе посвятити, – ба, навіть за Вас, як цього треба буде, й життя своє віддати”.
Андрея Шептицького в народі вважали пророком свого часу. Пророком єднання між Церквами, між народами, між світовими релігіями. Особливо галицький Владика поклав багато зусиль для об’єднання усіх гілок християнських церков в Україні. Саме він запровадив принципову новацію – у богослужіннях, замість церковнослов’янської мови, наказав вживати виключно українську мову, для збереження національного обличчя як церкви, як і народу.
Слуга Божий Андрей хоч тяжко потерпав через політичні обставини, а потім через недугу, завжди молився за кращу долю свого народу. При тому, Владика навіть у найскладніші часи, ніколи не втрачав надії і вірив у Божу допомогу та вчив "Як будувати рідну хату".
Відходячи у вічність, Митрополит Андрей сказав пророчі слова: “Україна звільниться зі свого упадку й стане державою могутньою, величавою, яка буде дорівнювати могутнім розвинутим державам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панувати в ній. Все так буде, як я кажу".
Звертаємось до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету міністрів України та до Київського міського голови Віталія Кличка з пропозицією гідно, на високому рівні відзначити 150-річчя Великого Українця Андрея Шептицького.
Голова Української Національної Ради Юрій Пальчуковський
Інф.:
unr.org.uaКоментарі
