А в Україні зросійщення - це захист від російської окупації?
З історії відомо, що в Москві у ХІХ столітті вся знать спілкувалася модною тоді французькою мовою. Але коли російську столицю оточили війська Наполеона, всі офранцужені дворяни почали переходити на російську мову.
Чому в Україні все з точністю до навпаки?

Софія Михайлівна твердо вирішила залишитися у своєму розкішному будинку в Криму і не має наміру змінювати український паспорт на російський
Син народної артистки розповів про те, що його зоряна мама продавати свій в будинок у Ялті не має наміру. Її не злякали останні події в Криму і розлучатися з маєтком, де співачка любить проводити вільний час, вона не має наміру. Хоч Софія Михайлівна навідується сюди нечасто, бувати вдома їй дуже подобатися. Син артистки, Руслан, розповідає, що вклав у цей будинок душу і для нього він є родовим гніздом.

Вадим Пепа, письменник
Мовний психоз (закінчення)
Початок тут
   Як ніколи, гостро постає питання про те, бути чи не бути Українській Державі. А на телеканалі доблесний ведучий розсипається в компліментах перед гімнасткою з іменем. В комедії М. Гоголя “Ревізор” один із персонажів скаржиться з приводу своєї професії. Переказую з пам’яті. Не приведи, господи, служити по навчальній частині: кожний суне носа, кожний повчає, кожний хоче показати, що він теж розумний.

В Україні якась дещиця населення зорієнтована на політичні цінності північного сусіда. Чого ж заворожені "Северной Пальмирой" непогамовно виступають супроти того, щоб в Україні єдиною державною мовою була українська, так само, як у Російській Федерації – російська?
Хто чув, щоб у російській Думі українець чи татарин, чеченець або калмик, як і представники інших національностей, проголошували щось не російською мовою? Вона ж там єдина державна й у поштових службах, судах, а понад усе, й чи не головне, і в армії. Чого ж в Україні росіянам, а з ними й російськомовним, не спадає на думку бути такими ж громадянами, якими є українці в Росії.

В нашій "братській" руці опинився ніж, який ми віткнули в спину українському народу
Соромно бути росіянином. Ніколи не думав, що подібна фраза може прийти в голову. Адже нам з дитинства прищеплювали гордість за свою країну: спочатку за Радянський Союз, потім за Росіію. Ми завжди знали, що "бути росіянином" означає мати честь і гідність, бути шляхетним і миролюбивим. Нас завжди вчили тому, що росіяни - не агресор і ми, росіяни, ніколи не нападають першими... Так було, поки в нашій "братній" руці не опинився ніж, який ми віткнули в спину українському народу.