О СКІЛЬКИ ГЕНІЇВ ВИ ВБИЛИ!!!
Замість епіграфа:
"І грабували вони (московіти, –
автор) два дні весь город – Поділ і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а інших в’язали; дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх; діти ридали, дивлячись на матерів своїх.
І узяли вони майна множину, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали… Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими… І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтишима, і сльози безперестанні…»
З "Повісті минулих літ"
Московіти як велике своє досягнення підлості і підступності показують по своєму московському телебаченню убивство українського видатного співака світової слави
Василя Сліпака, соліста паризької Гранд-опери. Тільки московський журналіст Олександр Бабченко (мабуть, не угрофінноординського походження) осудив і вибачився перед українцями через московську підступну війну Московії проти України у ХХІ нібито цивілізованому світі, написавши:
«Одна з основних мерзот цієї поганої війни в тому, що російський світ втрачає свої декласовані прошарки населення, а Україна змушена втрачати увесь зріз суспільства. Російський світ втрачає мийників автомийок. Україна – оперних співаків, журналістів, айтишників, бізнесменів…
Росія перемелює український генофонд. Робить з Україною те ж саме, що зробила з собою.
Це повинно бути окремим пунктом обвинувачення в Гаазі. Не просто злочин проти людяності. Злочин проти людського генофонду. Проти людської раси. Проти культури. Проти науки. Проти розвитку.
Злочин проти планети. Злочин проти майбутнього.
«Нанесення непоправної згуби майбутньому людства». Певно, так повинен бути сформульований цей пункт».
О скільки геніїв ви вбили!
О скільки геніїв ви вбили -
І всі ці жертви від Москви:
У тридцять третім заморили,
А розстріляли скільки ви?!
У тридцять сьомім, в сорок шостім..,
Коли ви нищили УПА.
В концтаборах біліють кості -
Усюди, де москаль ступав!
Нема жорстокішого звіра,
Ніж завойовник – московіт!
Ніхто у світі не повірить,
Що є ще десь такий нарід,
Що вб’є тебе за рідне слово,
За віру ту, що не з Москви...
За правду, чесність, і за волю -
Ви не знесете голови!
Москаль уб’є, москаль заріже
І скаже світу - так було...
Це войовниче плем’я хиже -
Всепланетарне дике зло.
Нема у нього серця, Бога
На дні нікчемної душі...
Воно ж від іншого чертога,
Воно все зіткане із лжі.
Брехня й підступність - їхня сила,
А войовничість - дикуна.
Скількох скалічили, скосили,
Скількох перетворили в прах!
І скільки міфів не розказуй,
І скільки не плети казок,
З якого боку не показуй,
А шило лізе крізь мішок!
Себе подасть: душа-рубаха
Залишить позитивний слід.
Ментальність же – антропофага,
Простіш сказати - людоїд!!!
Вдає, мовляв – "рубаха парєнь”,
Відкритість "русскої душі”...
Насправді їм диявол пара, -
Вони народам всім чужі.
О, будьте прокляті у світі
Від вас добра й життя не жди...
Ви сув’язь злодія й бандита,
Прямий нащадок від орди.
О, скільки геніїв ви вбили,
Призупиняючи прогрес,
Скількох поклали у могили,
Щоб жоден геній не воскрес.
Як в когось смерть - в кацапа радість,
Він відсвяткує святоце
І переможно на параді
Подасть неначе гордість це!
Чи є ще в світі десь аналог,
Чи є подібні дикуни,
Які грабують і їм мало?!
Москаль не може ж без... війни!
Бо в них злодійство - це начало...
А смерть народів - данина!
І щоб орда ця не казала
Кінець начала в них - війна!!!
Олег Чорногуз, письменник, поет,
для порталу "Воля народу"
Коментарі
