У США над Білим Домом вітер колише два прапори. Перший – зрозуміло, американський державний, з зірками та смугами. А другий під ним – майже повністю чорний. Невеликий, але помітний. І коли президент США, або будь-хто з його гостей дивиться на Білий Дім, він бачить маленький чорний прапор і згадує.
Згадує, що не всі американські військові повернулися додому.
Це прапор громадської організації, яка займається поверненням додому полонених і пошуком зниклих без вісти. Він, цей прапор, зазвичай так і називається: POW/MIA flag. POW – це prisoner of war, військовополонений, а МІА – missing in action, зниклий безвісти під час бойових дій. На прапорі зображений профіль чоловіка за колючим дротом і напис «You Are Not Forgotten». «Ви не забуті».
Цей прапор висить над Білим Домом завжди.
І я б хотів, щоб схожий прапор висів у нас. Над Офісом Президента, над парламентом, над Кабінетом міністрів, меріями і всіма міністерствами. Щоб кожен, хто заходить в ці будівлі – від президента і міністра до останнього помічника чиновника, від іноземного посла до журналіста або простого перехожого – щодня бачив би цей прапор і згадував про наших полонених. Про зниклих безвісти. Про невинно засуджених, закатованих, поранених – але не забутих. Згадував про людей у піксельному камуфляжі, які чекають що їх знайдуть, визволять і повернуть додому. Згадував і діяв.
Головне, що ми можемо зробити для повернення наших побратимів – якнайшвидше перемоги ворога. Але ще ми можемо показати, що нам не байдуже. Що ми пам’ятаємо і боремось за повернення кожного. Що Україна з ними, хоч не все у цьому питанні залежить від нас.
Ми не можемо просто скопіювати американський варіант прапору. Це було б і неправильно, і нелогічно. Але ми можемо зробити свій.
Я за допомоги Anna Kozoriz зробив свій варіант, як я його бачу. Символи зрозумілі: фактично, це чорно-білий негатив державного прапора, на якому рука зі світлої частини, зі світла і волі, простягається до руки внизу, у темряві тюрми або землі.
«Ми дотягнемося. Ми витягнемо з темряви. Ми повернемо всіх додому», – говорить цей прапор.
Я показав макет Тайрі Julia Paevska, бо хто краще за неї розуміє все про полон. Тайра сказала, що не вистачає якихось слів, гасла, девізу, який буде прямо говорити про волю, про памʼять і про помсту. Обовʼязково про помсту. Тому що памʼять сама по собі мало чого варта.
Я пропоную вам запропонувати цей девіз у коментарях. А парламенту я пропоную розробити закон, як у США, щоб прапор у памʼять про зниклих і полонених висів над кожною з важливих державних установ до того часу, поки останній із них не повернеться додому. Варто також провести відкритий конкурс на дизайн цього прапору і зробити його макет відкритим, щоб його міг без порушення авторських прав роздрукувати і повісити кожен, хто забажає.
Важливо памʼятати. Важливо діяти.
Поки не повернеться останній із них.
Останній із нас.

Facebook
Інф.: Юрій Гудименко

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити