Опубліковано нове дослідження про роль глави УГКЦ Йосифа Сліпого у вирішенні Карибської кризи 60-х років
ТАЄМНИЦЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ГЛАВИ УГКЦ ЙОСИФА СЛІПОГО З РАДЯНСЬКИХ ТАБОРІВ ТА ЙОГО РОЛІ У ВИРІШЕННІ КАРИБСЬКОЇ РАКЕТНО-ЯДЕРНОЇ КРИЗИ - РОЗКРИТА!
Як анонсувалося, стаття-дослідження про це Романа Колядюка вперше і в повному обсязі на широкий загал публікується на порталі "Воля народу".
Дослідник спадщини кардинала Роман Колядюк стверджує, що український митрополит Йосиф Сліпий - учасник Християнського Тріумвірату з порятунку світової цивілізації, усього живого на планеті від загибелі в ядерній війні, разом із президентом США-католиком Джоном Кеннеді та Папою-миротворцем Іваном XXІІІ. Раніше про новий погляд на величну постать українського духовного лідера, глави греко-католицької церкви Йосифа Сліпого як члена християнського тріумвірату з порятунку людства від ядерного армагеддону дослідник у загальних рисах повідомив у пресі США. Про причину звільнення тодішнім керівником радянської імперії М.Хрущовим незламного патріота Віри і України Йосифа Сліпого та про обґрунтування його ролі у вирішенні Карибської ракетно-ядерної кризи світ уперше дізнається з цієї публікації на порталі "ВН" напередодні 130-річчя з дня народження всесвітньо відомого українця (17 лютого 2022 року).
У коментарі порталові "Воля народу" Роман Колядюк висловив думку, що уроки минулого допоможуть відвернути новітню загрозу світової ядерної війни.
Наукова стаття в публіцистичному викладі (повний текст):
Роман Іванович Колядюк
ТАЄМНИЦЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ЙОСИФА СЛІПОГО
З РАДЯНСЬКИХ ВИПРАВНИХ ТАБОРІВ - РОЗКРИТА!
Український митрополит Йосиф кардинал Сліпий - член Християнського Тріумвірату з Порятунку цивілізації і світу від загибелі в ядерній війні.
ПРОЛОГ
Посеред кого Папа Павло ІІ бачив Йосифа Сліпого, коли усвідомлено назвав по смерті кардинала - Великим Чоловіком[1-2], одним із найвидатніших мужів ХХ століття[3], що боровся за справедливу справу[4]? Папа Павло ІІ слів «на вітер» не кидав, бо був, за визначенням католицької церкви, «вікарієм самого Ісуса Христа», тобто намісником Бога на Землі, і канонізованим по смерті у святі.
Чомусь, мало хто сприймає саме за диво Господнє, що арештований у 54 роки (11/04/1945) вже не молодий християнин, не загинув у радянських виправно-трудових таборах (по суті, таборах смерті), як понад 20 мільйонів інших ув’язнених у «ГУЛАГу» [5-7], а активно протистояв жорстокому натиску атеїстів аж 18 років поспіль. Глава забороненої в СРСР Греко-Католицької Церкви (з 1992 офіційно - УГКЦ)* Йосиф Сліпий підпільно здійснював пастирську місію у виправно-трудових таборах тоталітарного режиму понад 18 років щоденно. Це неймовірно!
-----
*Примітка: у різні історичні періоди щодо УГКЦ (Українська Греко-Католицька Церква) в газетах, книгах, архівах тощо на різних територіях відповідної доби зустрічаються варіанти: наприклад, 04.11.1944 - греко-католицька церква в СРСР (газета «Правда») з приводу смерті її глави А.Шептицького; у 1962 - Спільне пастирське послання української католицької ієрархії у вільному світі з нагоди 70-ліття «Первоєрарха Української Католицької Церкви в Україні Високопреосвященного Кир Йосифа Сліпого, Архиєп. Львівського і митрополита Галицького» // Наукові Записки УВУ (Мюнхен), ч 9-10, с.318-328
І чи не диво Господнє, що пройшовши 18 років радянських таборів 72-літній чоловік прожив ще 20 літ активного життя - до 92-річного віку, і зробив дві пастирські мандрівки світом! Він відвідав близько 30 країн і таки возз’єднав розкидану по всьому світу заборонену богоборцями в Україні Греко-Католицьку Церкву, що від Святого Володимира, в єдиний організм! Й.Сліпий жив для Бога, української церкви, для України та українців.
Його, «табірну пилюгу» з чотирма судимостями, «особливо небезпечного рецидивіста і ворога країни богоборців», черговий раз засудженого у вересні 1962-го, вже 12 січня 1963 звільнили, зненацька для нього самого, волею самого керівника СРСР М.Хрущова.
«Парадним автом, в товаристві начальника ляґпункта, я приїхав до центрального ляґпункта. Там зібрався ввесь штаб, приїхав і міністер Мордовської АРСР з Саранська. В їх прияві прочитано мені акт, що Верховний Совєт звільняє мене від кари» – згадує у книзі «Спомини» [8, с.227] Йосиф Сліпий. Зазвичай, арештанту давали довідку про звільнення і випихали за табірні ворота без шанобливих церемоній…
Новина про звільнення митрополита забороненої в СРСР Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) Й.Сліпого миттю облетіла весь світ завдяки надзвичайності і неймовірності події.
ТАЄМНИЦЯ
Чому войовничий атеїст Хрущов, керівник гігантської імперії, що зневажала Бога стратегічно і безкомпромісно, звільнив непохитного у Вірі ідеологічного ворога Радянського Союзу, главу забороненої в СРСР української Греко-Католицької Церкви?
Сам Йосиф Сліпий згадує і прозорливо пише про це у власному Заповіті - батьківському і пастирському посланні «моїм Духовним Дітям, Владикам, Священикам, Монахам і Монахиням і всім Вірним Української Католицької Церкви»:
“Несподівано проголошено мені звільнення! Хто і як до цього спричинився, про це напишуть колись дослідники (підкреслено автором) мученицького життя нашої Церкви. Чи це був II Ватиканський Собор з голосом на ньому нашого Єпископату, чи це були заходи українського і чужого співчутливого наукового світу, що став у моїй обороні, чи це було раптове опам’ятання тодішніх владоможців, Бог вість! Всі вони були тільки орудниками Незбагненного Божого Промислу!”
Історики, публіцисти, журналісти, режисери і представники Української Греко-Католицької Церкви за майже шість десятиліть вже типово говорять і пишуть про звільнення Йосифа Сліпого за клопотанням Папи Йоана XXIII та президента США Джона Кеннеді (рідше згадують про інших, та без конкретики), іноді навіть не зважаючи, що це відбувалося безпосередньо в ході перемовин із врегулювання Карибської (Кубинської) ракетної кризи 1962-1963 років планетарного масштабу, а не паралельно з кризою! Потрібно усвідомлювати: мова йде про епохальну загрозу цивілізації і світу - ракетно-ядерну кризу на межі глобальної катастрофи Біблійного виміру.
Щоб запобігти плутанині у вживаних в інформаційному просторі назвах тієї кризи (в тенета цієї плутанини потрапив свого часу і я [9]) слід зазначити: під Карибською чи Кубинською ракетною кризою 1962 року багато дописувачів розуміють гостру її фазу, і тому кризу ще називають Жовтневою (англ. Cuban Missile Crisis). З огляду на думку Джона Кеннеді [8, с.519-520] та на дату укладання і дату ратифікації угоди про заборону випробувань ядерної зброї аж восени 1963 року правильно, на мою думку, казати про «Карибську/Кубинську ракетно-ядерну кризу планетарного масштабу 1962-1963 років».
У чудовому документальному дослідницькому фільмі режисерки Олени Мошинської «Справа «Рифи» (2017) [10], знятого за сприяння українців США та УГКЦ, наприкінці чуємо:
«Чому Хрущов вирішив відпустити Сліпого? Чи хотів налагодити тісніші відносини з Ватиканом? Може, радість від відвернення загрози страшної війни затьмарила йому розум? А, може, думав про Сліпого, що той нещасний вже може… тільки вмерти на їхньому Соборі… Що Кеннеді знав про Сліпого? Що його спонукало замовити за нього слово та ще й у супротивника? Можливо, чисельні виступи українців в Америці і інших країнах на підтримку свого митрополита? Відповіді на ці питання (щодо версій звільнення – авт.) вони (учасники подій – авт.) забрали із собою. Про дійсні причини (звільнення Йосифа Сліпого – авт.) ми можемо тільки гадати. Незаперечною лишається істина, що життям і долею кожної людини керує Бог, і шляхи Господні – несповідимі».
ІСТОРИЧНИЙ І ДЕДУКТИВНИЙ ПІДХІД [11]
На все свій час. Прийшов час і для розкриття таємниці звільнення духовного лицаря планетарного масштабу Й.Сліпого, що у власному Заповіті і пророкував митрополит.
Читаючи книгу «Спомини» Й.Сліпого в редакції І.Дацька та М.Горячої[8], свідчення американського журналіста Н.Казенса, я співставив події і відкриту інформацію з інших джерел (у т. ч. архівів), також біографії учасників подій, пов’язаних з ракетною Карибською/Кубинською кризою 1962-1963 років, і тому стала зрозумілою роль непохитного українського Митрополита Й. Сліпого, яку йому відвів Господь у неймовірній історії порятунку світу від загибелі.
КЛЮЧОВИЙ СВІДОК
Ключовим свідком, що був спікером безпосередніх перемовин з М.Хрущовим про звільнення Й.Сліпого, був редактор «Saturday Review» Норман Казенс (рідше Казинс, англ. – Norman Cousins), власник 50 почесних ступенів і безлічі нагород, активний борець за мир і ядерне роззброєння. Н.Казенс згодився бути оруддям перемовин з М.Хрущовим двох інших надзвичайно впливових християн – глави Ватикану, папи-миротворця Йоана XXIII та лідера демократичного світу – першого президента США-католика Дж. Кеннеді.
Свідчення Н.Казенса документально зафіксовані, зокрема, в розділі «Спогади Н.Казенса про обставини звільнення митрополита Йосифа Сліпого» в книзі «Спомини» Й.Сліпого [8, с.507-559] та в «Неймовірний тріумвірат: Джон Ф.Кеннеді, Папа Йоан, Микита Хрущов» самого Н. Казенса [8], а також в його звіті “Report of the Meeting between Mr. Nikita Khrushchev and Mr.N.”, December 14, 1962 (Archives Suenens). Саме ці зафіксовані спогади учасника тих подій Н.Казенса дозволяють зрозуміти, чому войовничий богоборець-диктатор нововавілонської імперії Микита Хрущов звільнив «ворога» - впливового українського християнського священика.
СВІДЧЕННЯ ПЕРЕМОВНИКА ПРО ОБСТАВИНИ
Керівники конфліктуючих держав, СРСР та США, були учасниками Другої Світової війни і уявляли наслідки можливої Третьої. Пригасивши разом найгострішу фазу ракетно-ядерної кризи - Жовтневу, Кремль і Білий Дім були нажахані рівнем напруги і наслідками подальшого зростання ядерних арсеналів. Зі слів сина Хрущова – Сергія, один із генералів неодноразово пропонував Дж. Кеннеді розбомбити СРСР, бо для торжества демократії пожертвувати життям 100 мільйонів людей варто!!! Дж. Кеннеді поставив собі за головне завдання якнайскоріше укласти з «СССР» договір про заборону ядерних випробувань. У розпал холодної війни лідери антагоністичних світів не могли виглядати «слабкими» чи зрадниками в очах політичного оточення і суспільства, тобто не могли вести прямі перемовини і йти на поступки без наслідків для кар’єри. А за традицією радянської політичної еліти М.Хрущову таке могло би вартувати, навіть, і життя. До того ж, бракувало часу впливати на оточення, пояснювати суспільству наміри тощо. Тоді темп гонки озброєнь зростав, СРСР будував в Україні нові ядерні ракети вже шахтного типу. Це призвело до постановки на бойове чергування балістичних ракет «Сатана» з новими можливостями знищення. США не байдикували теж. Відчувалося, що ядерна катастрофа могла виникнути навіть випадково в будь-який час.
Папа Добрий (Йоан XXIII), визнаний святим, готував світові фундаментальне послання - Енцикліку «Мир на Землі», присвячену правам та обов'язкам людини, взаєминам цивільної влади і суспільства, мирного співіснування держав та проблем миру. Її в травні 1963-го було представлено в ООН! Після стрімкого зростання напруги навколо повідомлень про розміщення радянських ядерних ракет на Кубі, починаючи десь з 16 жовтня 1962 року, Йоан ХХІІІ проявив ініціативу в посередництві перемовин між М.Хрущовим та Дж.Кеннеді (першим президентом США-католиком), аби не спалахнула світова війна. Розуміючи глибину і тяглість історичних процесів, будучи мудрим і досвідченим дипломатом, Папа розумів, що в ході посередництва щодо врятування цивілізації Ватикан зможе досягнути і певних поступок на фронті ідеологічного протистояння з комуністичним світом богоборців. Йоан ХХІІІ бажав поліпшити релігійну ситуацію в «СССР». Він вважав, очевидно, що відновлення в країні заборонених до друку «Нового Завіту,… Старого Завіту, Корану та інших священних книг», послаблення репресій відносно всіх віруючих та духовенства, зокрема Й.Сліпого [8,с.524-525], і відновлення релігійної освіти призведе до зменшення протистояння між Церквою та Кремлем. Це, відповідно, знизило би рівень бездуховності і зростило би паростки миролюбності в організмі ідеологічного противника. 11/11/1962 Папа вже відкрив історичний Другий Ватиканський Собор і нескорений представник репресованого в «СССР» духовенства український митрополит - глава Української Католицької Церкви грецького обряду (УГКЦ) в Україні Йосиф Сліпий був потрібен рідкісному і важливому християнському зібранню. Папа переживав також, що, перетнувши межу 70 років у таборах суворого режиму, літній митрополит приречений богоборцями на смерть.
Папа, глава антикомуністичної цитаделі християнського світу, не міг почати відкрито спілкуватися з ідеологічним противником в особі керівника нововавілонської імперії М.Хрущовим без збурення і власного оточення, і пастви – це було би потрактовано офіційним визнанням комуністичного суспільного ладу Ватиканом. Тому, папський посланник отець Морліон відновив контакт з керівником Комітету з ядерної політики групи прихильників миру в Америці – SANE, популярним журналістом Норманом Казенсом, який мав зв’язки на високому рівні в Москві і в Білому Домі, для обговорення співпраці.
РОЗГАДКА
Н.Казенс, під ширмою журналістського інтерв’ю, особисто провів 2 раунди таємних перемовин з М.Хрущовиму Москві щодо врегулювання ядерно-ракетної кризи як посланець Ватикану та США. Перед цим, 4/12/1962 року, кардинал Августин Беа в розмові з Н.Казенсом у Ватикані озвучив від імені вже хворого на рак Папи Доброго ключове питання до М.Хрущова. Дослівно кардинал Беа сказав про необхідність з’ясування, «чи є якась конкретна справа, полагодження якої засвідчило б добру волю радянського керівництва» щодо замирення і повідомив Н.Казенсу лише один варіант для озвучення М.Хрущову – такою справою може стати звільнення «архиєпископа Йосифа Сліпого з України …тепер йому вже 70» [8, с.524].
Йосип Сліпий був ворогом комуністичної імперії за трьома вироками радянських судів. Звільнення митрополита, як варіант демонстрації доброї волі, звісно, був узгоджений Ватиканом з Білим Домом. Папа висловлював зацікавленість у звільненні нескореного митрополита через Н.Казенса як демонстрацію гарантій намірів досягти ядерної розрядки головнокомандувача ядерними силами СРСР М.Хрущова і для себе, і для головнокомандувача протилежної сторони – Дж.Кеннеді. Можна стверджувати, що Дж.Кеннеді був обізнаний з рівнем надійності такої гарантії достатньо глибоко, аби довіритися безпринципному ворогу, а з точки зору християнина – слуги сатани, М.Хрущову у справі виживання людства.
Вже 9/12/1962 в кабінеті на Старій Площі в Москві М.Хрущов засвідчив Н.Казенсу, що «досить добре знайомий зі справою Сліпого. Я сам родом з України, ця справа ще свіжа в моїй пам’яті» [8, с. 536]. Досвідчений в перемовинах хазяїн Кремля хвилин на 15-20 (!!!) вийшов з рівноваги, - розповідав про Сліпого, львівський «Собор» 1946 року тощо поки Н.Казенс не зупинив його, відмовившись заглиблюватися у деталі [8, с. 536-537]. М.Хрущов явно втратив контроль над собою - його заполонив вир емоцій, спогадів, страхів, образ, гніву та розчарувань, що свідчить про болючість питання.
З 1938 року по 1947 М.Хрущов був керівником України - відповідальним за справи перед диктатором імперії Сталіним. М.Хрущову ході підпорядкування Західної України, починаючи з 1940 [13, с.701], неодноразово стикався з наслідками дій Йосифа Сліпого, направлених на розвиток християнства та відновлення державності України. Й.Сліпий був учасником проголошення 30/06/1941 Акту відновлення Української держави. Дякуючи Наталії Сердюк, що дослідила Архіви ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, стало відомо, у травні 1946 М.Хрущов особисто звернувся до Сталіна з проханням і отримав схвалення щодо надання дозволу на проведення суду над митрополитом Сліпим та іншими ієрархами, на сценарій висвітлення подій і публікацію спеціальної статті про, на погляд Микити Хрущова, «злочинну антинародну діяльність колишніх керівників греко-католицької уніатської церкви» [14, с.292].
1946 року за участю М.Хрущова, як керівника України, Греко-Католицька Церква в СРСР (УГКЦ) була заборонена, зламано волю цілого ряду священиків і навіть проведено, на мій погляд, Львівські збори активу «НКГБ СССР» у форматі юридично нікчемного Собору для поглинання української Греко-Католицької Церкви, через НКВД, Російською православною церквою, підпорядкованою богоборцю Й.Сталіну. Голова забороненої української церкви Й.Сліпий, як християнин, відкинув пропозиції ворогів Господа, не зрадив Віру і Святий Престол, вибрав жертовний шлях сповідника віри за колючим дротом таборів ГУЛАГу. Мабуть, боліло М.Хрущову і боявся він гніву деспотичного «Хазяїна» (прізвисько Сталіна), бо той упертий Сліпий відмовився очолити РПЦ в Україні, в той час як отець Г.Костельник жваво узявся знищувати власну церкву! А Сталін 1943-го запросто особисто залучив аж трьох архієреїв до створення РПЦ (відновлення ПРЦ?) під контролем спецслужб! Відмова на регулярні пропозиції про співпрацю в якості керівника української частини РПЦ (контрольованої «НКВД») була безпрецедентним викликом диктатору Й.Сталіну, а після його смерті в 1953 - вже особисто ідолу комуністів-богоборців М.Хрущову.
Аналіз засвідчених Н.Казенсом дуже цікавих діалогів з М.Хрущовим [8]. - досвідченим переговірником, інтриганом-профі, що не видає правдивих задумів назовні, та опис його поведінки і ледь стримуваних емоцій при згадці про Й.Сліпого в ході перемовин, підтверджує, що заздрісний і амбітний егоцентричний хам і малоосвічений грубіян, який лише підступністю став властителем гігантської атеїстичної імперії, сприймав широко освіченого інтелігентного професора, незламного у Вірі і патріотизмі до України митрополита Сліпого не тільки як небезпечного ворога нововавілонської держави та, вочевидь, як і особистого затятого ворога.
Звільнення ідеологічного візаві крупного масштабу – священика ненависного Ватикану та ще й особистого ворога з України, було дуже болісним питанням для егоїстичного пихатого генерала-генсека, богоборця Хрущова. Тому, така жертва з боку керівника СРСР справді продемонструвала би президенту Дж.Кеннеді та Папі правдивість прагнень М.Хрущова досягнути миру і його стабільності в подальшому, до зовнішньо та внутрішньо політичних змін в СРСР й інших усних обіцянок, не засвідчених документально. Тобто в ході неофіційних перемовин. Саме це, очевидно, мав на увазі посланець Папи кардинал Беа, говорячи про демонстрацію «доброї волі» М.Хрущовим.
Виявляючи дипломатичну гнучкість і чемність, прагматичний М.Хрущов під час перемовин 9/12/1962 внутрішньо нервував, мав реактивну реакцію на пропозицію щодо звільнення Й.Сліпого і аргументовано заперечував раз-за-разом можливість визволити українського митрополита.
ТО ЯК І ЧОМУ ВСЕ-ТАКИ ПОГОДИВСЯ М.ХРУЩОВ ЗВІЛЬНИТИ Й.СЛІПОГО?
Неперевершений комунікатор Н.Казенс, ламаючи супротив М.Хрущова в люб’язному діалозі, майстерно ставив на одну шальку ваг звільнення українського митрополита, а на іншу, по наростаючій, в порядку «торгу» - низку можливостей [8, с.530-542]:
1. Налагодження стосунків з Ватиканом (визнання комуністичного ладу) і зниження градусу ідеологічної конфронтації.
2. Приєднання ізольованого СРСР до міжнародного співробітництва, перш за все з країнами Заходу.
3. Налагодження добросусідських стосунків із США.
4. Договір про заборону ядерних випробувань.
5. Рух до вирішення питання розділеної Німеччини (і Західного Берліну).
6. Зміцнення ООН для запобігання анархії на світовій арені і новій світовій війні.
7. Завершення Холодної війни та гонки озброєнь.
У цей же час, за лаштунками цих перемовин, кардинал Йоганнес Віллебрандс, що очолював Секретаріат зі сприяння християнській єдності (PCPCU) під керівництвом кардинала Августина Беа, в контактах з урядом «СССР» звільнення архієпископа Й.Сліпого «ставив на шальку інших терезів» [13, с.707-708]:
8. Присутність Російської православної церкви на Другому Ватиканському Соборі
9. Відкриття дипломатичних відносин із Ватиканом.
Про зусилля і тиск громадськості детальніше описано в статті Марії Горячої ** «Звільнення Митрополита Йосифа Сліпого в 1963 році».
-----
**Примітка: Стаття опублікована в 2015 році в журналі «Ковчег» №7, Львів, "Видавництво УКУ", про що я дізнався особисто від М.Горячої вже у 2022, напередодні публікації
Ось, яка геополітична вага (з 9 пунктів, як мінімум) українського митрополита утворилася вірним служінням Й.Сліпого Богу! Гарантією і чинником реалізації якого масштабу історичних подій став моральний авторитет Йосиф Сліпий, поєднавши своєю особистістю і життєвим та християнським подвигом інтереси Білого Дому, Ватикану і очільника Кремля М.Хрущова, і врешті-решт – світу! Без феномену Й.Сліпого, Бог вість, чи домовилися б супротивники і чи встигли б домовитися…
М.Хрущов погодився звільнити митрополита не охоче і не з першого разу, а лише через три тижні - після відмови Дж.Кеннеді піти на поступки СРСР (лист від 28/12/1962) щодо частини умов майбутнього договору про заборону випробувань ядерної зброї [15.с.68]. М.Хрущов провів роботу з політбюро партії - йому конче була необхідна перемога для компенсації приниження під час поразки в жовтневій кризі [15, с.68], щоб триматися при владі. У перших числах 1963-го посол у США А.Добринін повідомив Н.Казенса про згоду звільнити українського архієпископа, як «крок у дусі, в якому проходила розмова…[для] боротьби за мир» [8, с.550]. 12/01/1963 Й.Сліпого звільнено не судом, а «Вєрховним Совєтом СССР», без реабілітації - як ворога радянської влади, фактично, щоб продемонструвати «добру» волю, про яку говорив кардинал Беа, а насправді - виконати умови Ватикану та США для відновлення перемовин з ядерної розрядки (та означеної вище низки можливостей).
ПРАКТИЧНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ СВІТУ
Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою було укладено 05/08/1963 року в Москві між СРСР, США і Великою Британією. Потім до нього приєдналися й інші країни, сьогодні їх 131. Цей договір запустив процес укладання низки інших міжнародних угод, спрямованих на мирне співіснування країн та збереження життя на планеті. Саме завдяки непокорі богоборцям, глибокому патріотизму і непохитній Християнській Вірі український митрополит Й.Сліпий став безпосередньою умовою, фактором ядерної розрядки, плодами якої ми насолоджувалися майже 60 років ще донедавна.
ВИСНОВКИ (ЕПІЛОГ)
Хтось скаже - долею, а я скажу - Божим задумом, українець, кардинал Ватикану, Сповідник Віри і духовний лицар Йосиф Сліпий, якого за духовний 18-річний подвиг у радянських таборах вітали керівники багатьох країн в час його пастирських мандрівок світом,
є не просто звільненим з полону радянських богоборців нескореним архієпископом переслідуваної української частини Церкви Христової (УГКЦ) під час Карибської/Кубинської ракетно-ядерної кризи планетарного масштабу 1962-1963 років,
А БЕЗПОСЕРЕДНІМ ЧИННИКОМ ЯДЕРНОЇ РОЗРЯДКИ - УНІКАЛЬНОЮ ДІЄВОЮ ПОСТАТТЮ, ЗВІЛЬНЕННЯ ЯКОЇ ДОВОДИЛО СЕРЙОЗНІСТЬ НАМІРІВ ХРУЩОВА В ТАЄМНИХ ПЕРЕМОВИНАХ ЩОДО ЯДЕРНОЇ РОЗРЯДКИ.
Тобто Йосиф Сліпий є рівноправним членом Християнського Тріумвірату з Порятунку цивілізації і світу від ядерного армагеддону, поряд з такими особистостями світового масштабу як Папа Йоан ХІІІ та Президент США Джон Кеннеді. Тому що, хоч усі троє задіяні в цій історії відомі християни (три католики) в той час не зустрічалися між собою, але їх справи і вплив на світ були такої сили, що їх взаємодія стала безпрецедентною за результатами. Вони врятували людство і світ разом, перебуваючи на відстані, роблячи кожен свою справу. Справу Благословенну Богом.
Слава Господу і Україні!
30.01.2022
2022©Р.І.Колядюк
Авторські права захищені. Стаття підготовлена з невеликими авторськими уточненнями для актуалізації на основі зареєстрованої в державі Україна 2021 року «Таємниця звільнення Йосифа Сліпого з радянських виправних таборів - розкрита!» (THE SECRET OF UKRAINIAN ARCHBISHOP J.SLIPYJ RELEАSE FROM SOVIET CORRECTIVE-LABOR CAMPS HAS BEEN REVEALED!)
Дякую за підтримку у підготовці до опублікування статті: моєму другові, економісту Дмитру Сосновському; досліднику спадщини Андрея Шептицького, публіцисту, лауреату Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Сингаївського Михайлові Ролю; сестрі-докторці богослов’я Олені Колядюк (Університет Людвига Максиміліана в Мюнхені); докторці богослов’я Марії Горячій (Український Католицький Університет) та всім, хто сприяв з’яві цієї публікації та молився за це.
Список використаних джерел:
1. Климончук О. Любомир Гузар /серія «Знамениті українці» / Оксана Климончук - Харків, Фоліо – 2019, с. 39
2. Сороковський А. Нарис історії Українського патріярхального руху / Андрій Сороковський - греко-католицьке аналітичне видання «Патріярхат» - Українське Патріярхальне товариство у США, Львів - [Електронний ресурс] режим доступу: http://www.patriyarkhat.org.ua/andrij-sorokovskyj-narys-istoriji-ukrajinskoho-patriyarhalnoho-ruhu/(дата звернення 01.12.2021)
3. Бондаренко Г.Б. Життя та діяльність Митрополита Української Греко-Католицької Церкви Йосипа Сліпого / Галина Богданівна Бондаренко; з посиланням на І.Музичку (Пам'яті Патріарха /за ред. І. Музички. Львів: "Свічадо", 1994,с.44); з науково-дослідної роботи КЗ ФМР Центру професійного розвитку педагогічних працівників, Фастів - 15.03.2021-[Електронний ресурс] режим доступу: https://vseosvita.ua/library/statta-zitta-ta-dialnist-mitropolita-ukrainskoi-greko-katolickoi-cerkvi-josipa-slipogo-427395.html (дата звернення 09.08.2021)
4. Покотило І. «Крізь терни до зірок». До 125-річчя Блаженного Йосифа Сліпого присвячується, КИЇВСЬКА АРХИЄПАРХІЯ УГКЦ/Іван Покотило - 30.03.2017 [Електронний ресурс] - режим доступу: https://ugcc.church/blog/kriz-terny-do-zirok-do-125-richchya-blazhennoho-josyfa-slipoho-prysvyachujetsya/(дата звернення 09.08.2021)
5. Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. 1918—1956. Опыт художественного исследования. III—IV. — Часть третья. Истребительно-трудовые. / ред. Н. Д. Солженицына. — Екатеринбург: У-Фактория, 2006. — гл. 7.
6. Вишневский А. Вспоминая 37-й. Демографические потери от репрессий - Демоскоп Weekly. Электронная версия бюллетеня Население и общество. Институт демографии Государственного университета - Высшей школы экономики, № 313 – 31, 10 - 31 декабря 2007 - режим доступа: http://www.demoscope.ru/weekly/2007/0313/tema06.php#_FNR_82 (дата обращения10.08.2021)
7. Волкогонов Д. Триумф и трагедия: политический портрет И.В.Сталина. Барнаул, 1990, т.2, с. 339.
8. Сліпий Й. Спомини / включає «Спогади Н.Казенса про обставини звільнення митр. Йосифа Сліпого» // Йосиф Сліпий; ред. Іван Дацько, Марія Горяча – Львів—Рим, 2014 – 608 с.
9. Колядюк Р.І. ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ /Новий погляд на величну постать духовного лідера Йосифа Сліпого як члена християнського тріумвірату з порятунку людства від ядерного армагеддону/ Роман Іванович Колядюк - «Ukrainian People» Magazine - Universe Entertainment, Inc., Park Ridge (USA), March 3, 2021 - p.26-29
10. Мошинська О. та ін. Справа «Рифи», док. Фільм/ Режисер Олена Мошинська, продюсер Павло Казанцев ті ін.; Розміщено каналом "Живе Телебачення" - режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=uHe9eECH7xk, 1 година 44 хвилини 59 секунд (дата звернення 11.08.2021)
11. Вікіпедія [Електронний ресурс] - режим доступа:https://uk.wikipedia.org/wiki/Дедукція (дата звернення 15.08.2021)
12. Norman Cousens.Improbable The improbable triumvirate: John F. Kennedy, Pope John, Nikita Khrushchev. NewYork – Toronto 1972
13. Karim Schelkens (Tilburg University). Vatican Diplomacy after the Cuban Missile Crisis: New Light on the Release of Josyf Slipyj. Articlein The Catholic Historical Review – October 2011 – p. 679-712
14. Сердюк Н. Справа ієрархів УГКЦ (1945 р.): документи і матеріали / Наталія Сердюк - З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - К.: Сфера, 2003. - № 1(20). - С. 287-354, [292]c. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/gpu_2003_20_1_287
15. Allen Pietrobon. The Role of Norman Cousinsanі Track II Diplomacy in the Break through to the 1963 Limited Test Ban Treaty. Article Journal of Cold War Studies (2016) 18 (1) - р.68
Роман І. Колядюк, дослідник життя і спадщини Йосифа Сліпого, кандидат технічних наук,
для порталу "Воля народу"
Як анонсувалося, стаття-дослідження про це Романа Колядюка вперше і в повному обсязі на широкий загал публікується на порталі "Воля народу".
Дослідник спадщини кардинала Роман Колядюк стверджує, що український митрополит Йосиф Сліпий - учасник Християнського Тріумвірату з порятунку світової цивілізації, усього живого на планеті від загибелі в ядерній війні, разом із президентом США-католиком Джоном Кеннеді та Папою-миротворцем Іваном XXІІІ. Раніше про новий погляд на величну постать українського духовного лідера, глави греко-католицької церкви Йосифа Сліпого як члена християнського тріумвірату з порятунку людства від ядерного армагеддону дослідник у загальних рисах повідомив у пресі США. Про причину звільнення тодішнім керівником радянської імперії М.Хрущовим незламного патріота Віри і України Йосифа Сліпого та про обґрунтування його ролі у вирішенні Карибської ракетно-ядерної кризи світ уперше дізнається з цієї публікації на порталі "ВН" напередодні 130-річчя з дня народження всесвітньо відомого українця (17 лютого 2022 року).
У коментарі порталові "Воля народу" Роман Колядюк висловив думку, що уроки минулого допоможуть відвернути новітню загрозу світової ядерної війни.
Наукова стаття в публіцистичному викладі (повний текст):
Роман Іванович Колядюк
ТАЄМНИЦЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ЙОСИФА СЛІПОГО
З РАДЯНСЬКИХ ВИПРАВНИХ ТАБОРІВ - РОЗКРИТА!
Український митрополит Йосиф кардинал Сліпий - член Християнського Тріумвірату з Порятунку цивілізації і світу від загибелі в ядерній війні.
ПРОЛОГ
Посеред кого Папа Павло ІІ бачив Йосифа Сліпого, коли усвідомлено назвав по смерті кардинала - Великим Чоловіком[1-2], одним із найвидатніших мужів ХХ століття[3], що боровся за справедливу справу[4]? Папа Павло ІІ слів «на вітер» не кидав, бо був, за визначенням католицької церкви, «вікарієм самого Ісуса Христа», тобто намісником Бога на Землі, і канонізованим по смерті у святі.
Чомусь, мало хто сприймає саме за диво Господнє, що арештований у 54 роки (11/04/1945) вже не молодий християнин, не загинув у радянських виправно-трудових таборах (по суті, таборах смерті), як понад 20 мільйонів інших ув’язнених у «ГУЛАГу» [5-7], а активно протистояв жорстокому натиску атеїстів аж 18 років поспіль. Глава забороненої в СРСР Греко-Католицької Церкви (з 1992 офіційно - УГКЦ)* Йосиф Сліпий підпільно здійснював пастирську місію у виправно-трудових таборах тоталітарного режиму понад 18 років щоденно. Це неймовірно!
-----
*Примітка: у різні історичні періоди щодо УГКЦ (Українська Греко-Католицька Церква) в газетах, книгах, архівах тощо на різних територіях відповідної доби зустрічаються варіанти: наприклад, 04.11.1944 - греко-католицька церква в СРСР (газета «Правда») з приводу смерті її глави А.Шептицького; у 1962 - Спільне пастирське послання української католицької ієрархії у вільному світі з нагоди 70-ліття «Первоєрарха Української Католицької Церкви в Україні Високопреосвященного Кир Йосифа Сліпого, Архиєп. Львівського і митрополита Галицького» // Наукові Записки УВУ (Мюнхен), ч 9-10, с.318-328
І чи не диво Господнє, що пройшовши 18 років радянських таборів 72-літній чоловік прожив ще 20 літ активного життя - до 92-річного віку, і зробив дві пастирські мандрівки світом! Він відвідав близько 30 країн і таки возз’єднав розкидану по всьому світу заборонену богоборцями в Україні Греко-Католицьку Церкву, що від Святого Володимира, в єдиний організм! Й.Сліпий жив для Бога, української церкви, для України та українців.
Його, «табірну пилюгу» з чотирма судимостями, «особливо небезпечного рецидивіста і ворога країни богоборців», черговий раз засудженого у вересні 1962-го, вже 12 січня 1963 звільнили, зненацька для нього самого, волею самого керівника СРСР М.Хрущова.
«Парадним автом, в товаристві начальника ляґпункта, я приїхав до центрального ляґпункта. Там зібрався ввесь штаб, приїхав і міністер Мордовської АРСР з Саранська. В їх прияві прочитано мені акт, що Верховний Совєт звільняє мене від кари» – згадує у книзі «Спомини» [8, с.227] Йосиф Сліпий. Зазвичай, арештанту давали довідку про звільнення і випихали за табірні ворота без шанобливих церемоній…
Новина про звільнення митрополита забороненої в СРСР Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) Й.Сліпого миттю облетіла весь світ завдяки надзвичайності і неймовірності події.
ТАЄМНИЦЯ
Чому войовничий атеїст Хрущов, керівник гігантської імперії, що зневажала Бога стратегічно і безкомпромісно, звільнив непохитного у Вірі ідеологічного ворога Радянського Союзу, главу забороненої в СРСР української Греко-Католицької Церкви?
Сам Йосиф Сліпий згадує і прозорливо пише про це у власному Заповіті - батьківському і пастирському посланні «моїм Духовним Дітям, Владикам, Священикам, Монахам і Монахиням і всім Вірним Української Католицької Церкви»:
“Несподівано проголошено мені звільнення! Хто і як до цього спричинився, про це напишуть колись дослідники (підкреслено автором) мученицького життя нашої Церкви. Чи це був II Ватиканський Собор з голосом на ньому нашого Єпископату, чи це були заходи українського і чужого співчутливого наукового світу, що став у моїй обороні, чи це було раптове опам’ятання тодішніх владоможців, Бог вість! Всі вони були тільки орудниками Незбагненного Божого Промислу!”
Історики, публіцисти, журналісти, режисери і представники Української Греко-Католицької Церкви за майже шість десятиліть вже типово говорять і пишуть про звільнення Йосифа Сліпого за клопотанням Папи Йоана XXIII та президента США Джона Кеннеді (рідше згадують про інших, та без конкретики), іноді навіть не зважаючи, що це відбувалося безпосередньо в ході перемовин із врегулювання Карибської (Кубинської) ракетної кризи 1962-1963 років планетарного масштабу, а не паралельно з кризою! Потрібно усвідомлювати: мова йде про епохальну загрозу цивілізації і світу - ракетно-ядерну кризу на межі глобальної катастрофи Біблійного виміру.
Щоб запобігти плутанині у вживаних в інформаційному просторі назвах тієї кризи (в тенета цієї плутанини потрапив свого часу і я [9]) слід зазначити: під Карибською чи Кубинською ракетною кризою 1962 року багато дописувачів розуміють гостру її фазу, і тому кризу ще називають Жовтневою (англ. Cuban Missile Crisis). З огляду на думку Джона Кеннеді [8, с.519-520] та на дату укладання і дату ратифікації угоди про заборону випробувань ядерної зброї аж восени 1963 року правильно, на мою думку, казати про «Карибську/Кубинську ракетно-ядерну кризу планетарного масштабу 1962-1963 років».
У чудовому документальному дослідницькому фільмі режисерки Олени Мошинської «Справа «Рифи» (2017) [10], знятого за сприяння українців США та УГКЦ, наприкінці чуємо:
«Чому Хрущов вирішив відпустити Сліпого? Чи хотів налагодити тісніші відносини з Ватиканом? Може, радість від відвернення загрози страшної війни затьмарила йому розум? А, може, думав про Сліпого, що той нещасний вже може… тільки вмерти на їхньому Соборі… Що Кеннеді знав про Сліпого? Що його спонукало замовити за нього слово та ще й у супротивника? Можливо, чисельні виступи українців в Америці і інших країнах на підтримку свого митрополита? Відповіді на ці питання (щодо версій звільнення – авт.) вони (учасники подій – авт.) забрали із собою. Про дійсні причини (звільнення Йосифа Сліпого – авт.) ми можемо тільки гадати. Незаперечною лишається істина, що життям і долею кожної людини керує Бог, і шляхи Господні – несповідимі».
ІСТОРИЧНИЙ І ДЕДУКТИВНИЙ ПІДХІД [11]
На все свій час. Прийшов час і для розкриття таємниці звільнення духовного лицаря планетарного масштабу Й.Сліпого, що у власному Заповіті і пророкував митрополит.
Читаючи книгу «Спомини» Й.Сліпого в редакції І.Дацька та М.Горячої[8], свідчення американського журналіста Н.Казенса, я співставив події і відкриту інформацію з інших джерел (у т. ч. архівів), також біографії учасників подій, пов’язаних з ракетною Карибською/Кубинською кризою 1962-1963 років, і тому стала зрозумілою роль непохитного українського Митрополита Й. Сліпого, яку йому відвів Господь у неймовірній історії порятунку світу від загибелі.
КЛЮЧОВИЙ СВІДОК
Ключовим свідком, що був спікером безпосередніх перемовин з М.Хрущовим про звільнення Й.Сліпого, був редактор «Saturday Review» Норман Казенс (рідше Казинс, англ. – Norman Cousins), власник 50 почесних ступенів і безлічі нагород, активний борець за мир і ядерне роззброєння. Н.Казенс згодився бути оруддям перемовин з М.Хрущовим двох інших надзвичайно впливових християн – глави Ватикану, папи-миротворця Йоана XXIII та лідера демократичного світу – першого президента США-католика Дж. Кеннеді.
Свідчення Н.Казенса документально зафіксовані, зокрема, в розділі «Спогади Н.Казенса про обставини звільнення митрополита Йосифа Сліпого» в книзі «Спомини» Й.Сліпого [8, с.507-559] та в «Неймовірний тріумвірат: Джон Ф.Кеннеді, Папа Йоан, Микита Хрущов» самого Н. Казенса [8], а також в його звіті “Report of the Meeting between Mr. Nikita Khrushchev and Mr.N.”, December 14, 1962 (Archives Suenens). Саме ці зафіксовані спогади учасника тих подій Н.Казенса дозволяють зрозуміти, чому войовничий богоборець-диктатор нововавілонської імперії Микита Хрущов звільнив «ворога» - впливового українського християнського священика.
СВІДЧЕННЯ ПЕРЕМОВНИКА ПРО ОБСТАВИНИ
Керівники конфліктуючих держав, СРСР та США, були учасниками Другої Світової війни і уявляли наслідки можливої Третьої. Пригасивши разом найгострішу фазу ракетно-ядерної кризи - Жовтневу, Кремль і Білий Дім були нажахані рівнем напруги і наслідками подальшого зростання ядерних арсеналів. Зі слів сина Хрущова – Сергія, один із генералів неодноразово пропонував Дж. Кеннеді розбомбити СРСР, бо для торжества демократії пожертвувати життям 100 мільйонів людей варто!!! Дж. Кеннеді поставив собі за головне завдання якнайскоріше укласти з «СССР» договір про заборону ядерних випробувань. У розпал холодної війни лідери антагоністичних світів не могли виглядати «слабкими» чи зрадниками в очах політичного оточення і суспільства, тобто не могли вести прямі перемовини і йти на поступки без наслідків для кар’єри. А за традицією радянської політичної еліти М.Хрущову таке могло би вартувати, навіть, і життя. До того ж, бракувало часу впливати на оточення, пояснювати суспільству наміри тощо. Тоді темп гонки озброєнь зростав, СРСР будував в Україні нові ядерні ракети вже шахтного типу. Це призвело до постановки на бойове чергування балістичних ракет «Сатана» з новими можливостями знищення. США не байдикували теж. Відчувалося, що ядерна катастрофа могла виникнути навіть випадково в будь-який час.
Папа Добрий (Йоан XXIII), визнаний святим, готував світові фундаментальне послання - Енцикліку «Мир на Землі», присвячену правам та обов'язкам людини, взаєминам цивільної влади і суспільства, мирного співіснування держав та проблем миру. Її в травні 1963-го було представлено в ООН! Після стрімкого зростання напруги навколо повідомлень про розміщення радянських ядерних ракет на Кубі, починаючи десь з 16 жовтня 1962 року, Йоан ХХІІІ проявив ініціативу в посередництві перемовин між М.Хрущовим та Дж.Кеннеді (першим президентом США-католиком), аби не спалахнула світова війна. Розуміючи глибину і тяглість історичних процесів, будучи мудрим і досвідченим дипломатом, Папа розумів, що в ході посередництва щодо врятування цивілізації Ватикан зможе досягнути і певних поступок на фронті ідеологічного протистояння з комуністичним світом богоборців. Йоан ХХІІІ бажав поліпшити релігійну ситуацію в «СССР». Він вважав, очевидно, що відновлення в країні заборонених до друку «Нового Завіту,… Старого Завіту, Корану та інших священних книг», послаблення репресій відносно всіх віруючих та духовенства, зокрема Й.Сліпого [8,с.524-525], і відновлення релігійної освіти призведе до зменшення протистояння між Церквою та Кремлем. Це, відповідно, знизило би рівень бездуховності і зростило би паростки миролюбності в організмі ідеологічного противника. 11/11/1962 Папа вже відкрив історичний Другий Ватиканський Собор і нескорений представник репресованого в «СССР» духовенства український митрополит - глава Української Католицької Церкви грецького обряду (УГКЦ) в Україні Йосиф Сліпий був потрібен рідкісному і важливому християнському зібранню. Папа переживав також, що, перетнувши межу 70 років у таборах суворого режиму, літній митрополит приречений богоборцями на смерть.
Папа, глава антикомуністичної цитаделі християнського світу, не міг почати відкрито спілкуватися з ідеологічним противником в особі керівника нововавілонської імперії М.Хрущовим без збурення і власного оточення, і пастви – це було би потрактовано офіційним визнанням комуністичного суспільного ладу Ватиканом. Тому, папський посланник отець Морліон відновив контакт з керівником Комітету з ядерної політики групи прихильників миру в Америці – SANE, популярним журналістом Норманом Казенсом, який мав зв’язки на високому рівні в Москві і в Білому Домі, для обговорення співпраці.
РОЗГАДКА
Н.Казенс, під ширмою журналістського інтерв’ю, особисто провів 2 раунди таємних перемовин з М.Хрущовиму Москві щодо врегулювання ядерно-ракетної кризи як посланець Ватикану та США. Перед цим, 4/12/1962 року, кардинал Августин Беа в розмові з Н.Казенсом у Ватикані озвучив від імені вже хворого на рак Папи Доброго ключове питання до М.Хрущова. Дослівно кардинал Беа сказав про необхідність з’ясування, «чи є якась конкретна справа, полагодження якої засвідчило б добру волю радянського керівництва» щодо замирення і повідомив Н.Казенсу лише один варіант для озвучення М.Хрущову – такою справою може стати звільнення «архиєпископа Йосифа Сліпого з України …тепер йому вже 70» [8, с.524].
Йосип Сліпий був ворогом комуністичної імперії за трьома вироками радянських судів. Звільнення митрополита, як варіант демонстрації доброї волі, звісно, був узгоджений Ватиканом з Білим Домом. Папа висловлював зацікавленість у звільненні нескореного митрополита через Н.Казенса як демонстрацію гарантій намірів досягти ядерної розрядки головнокомандувача ядерними силами СРСР М.Хрущова і для себе, і для головнокомандувача протилежної сторони – Дж.Кеннеді. Можна стверджувати, що Дж.Кеннеді був обізнаний з рівнем надійності такої гарантії достатньо глибоко, аби довіритися безпринципному ворогу, а з точки зору християнина – слуги сатани, М.Хрущову у справі виживання людства.
Вже 9/12/1962 в кабінеті на Старій Площі в Москві М.Хрущов засвідчив Н.Казенсу, що «досить добре знайомий зі справою Сліпого. Я сам родом з України, ця справа ще свіжа в моїй пам’яті» [8, с. 536]. Досвідчений в перемовинах хазяїн Кремля хвилин на 15-20 (!!!) вийшов з рівноваги, - розповідав про Сліпого, львівський «Собор» 1946 року тощо поки Н.Казенс не зупинив його, відмовившись заглиблюватися у деталі [8, с. 536-537]. М.Хрущов явно втратив контроль над собою - його заполонив вир емоцій, спогадів, страхів, образ, гніву та розчарувань, що свідчить про болючість питання.
З 1938 року по 1947 М.Хрущов був керівником України - відповідальним за справи перед диктатором імперії Сталіним. М.Хрущову ході підпорядкування Західної України, починаючи з 1940 [13, с.701], неодноразово стикався з наслідками дій Йосифа Сліпого, направлених на розвиток християнства та відновлення державності України. Й.Сліпий був учасником проголошення 30/06/1941 Акту відновлення Української держави. Дякуючи Наталії Сердюк, що дослідила Архіви ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ, стало відомо, у травні 1946 М.Хрущов особисто звернувся до Сталіна з проханням і отримав схвалення щодо надання дозволу на проведення суду над митрополитом Сліпим та іншими ієрархами, на сценарій висвітлення подій і публікацію спеціальної статті про, на погляд Микити Хрущова, «злочинну антинародну діяльність колишніх керівників греко-католицької уніатської церкви» [14, с.292].
1946 року за участю М.Хрущова, як керівника України, Греко-Католицька Церква в СРСР (УГКЦ) була заборонена, зламано волю цілого ряду священиків і навіть проведено, на мій погляд, Львівські збори активу «НКГБ СССР» у форматі юридично нікчемного Собору для поглинання української Греко-Католицької Церкви, через НКВД, Російською православною церквою, підпорядкованою богоборцю Й.Сталіну. Голова забороненої української церкви Й.Сліпий, як християнин, відкинув пропозиції ворогів Господа, не зрадив Віру і Святий Престол, вибрав жертовний шлях сповідника віри за колючим дротом таборів ГУЛАГу. Мабуть, боліло М.Хрущову і боявся він гніву деспотичного «Хазяїна» (прізвисько Сталіна), бо той упертий Сліпий відмовився очолити РПЦ в Україні, в той час як отець Г.Костельник жваво узявся знищувати власну церкву! А Сталін 1943-го запросто особисто залучив аж трьох архієреїв до створення РПЦ (відновлення ПРЦ?) під контролем спецслужб! Відмова на регулярні пропозиції про співпрацю в якості керівника української частини РПЦ (контрольованої «НКВД») була безпрецедентним викликом диктатору Й.Сталіну, а після його смерті в 1953 - вже особисто ідолу комуністів-богоборців М.Хрущову.
Аналіз засвідчених Н.Казенсом дуже цікавих діалогів з М.Хрущовим [8]. - досвідченим переговірником, інтриганом-профі, що не видає правдивих задумів назовні, та опис його поведінки і ледь стримуваних емоцій при згадці про Й.Сліпого в ході перемовин, підтверджує, що заздрісний і амбітний егоцентричний хам і малоосвічений грубіян, який лише підступністю став властителем гігантської атеїстичної імперії, сприймав широко освіченого інтелігентного професора, незламного у Вірі і патріотизмі до України митрополита Сліпого не тільки як небезпечного ворога нововавілонської держави та, вочевидь, як і особистого затятого ворога.
Звільнення ідеологічного візаві крупного масштабу – священика ненависного Ватикану та ще й особистого ворога з України, було дуже болісним питанням для егоїстичного пихатого генерала-генсека, богоборця Хрущова. Тому, така жертва з боку керівника СРСР справді продемонструвала би президенту Дж.Кеннеді та Папі правдивість прагнень М.Хрущова досягнути миру і його стабільності в подальшому, до зовнішньо та внутрішньо політичних змін в СРСР й інших усних обіцянок, не засвідчених документально. Тобто в ході неофіційних перемовин. Саме це, очевидно, мав на увазі посланець Папи кардинал Беа, говорячи про демонстрацію «доброї волі» М.Хрущовим.
Виявляючи дипломатичну гнучкість і чемність, прагматичний М.Хрущов під час перемовин 9/12/1962 внутрішньо нервував, мав реактивну реакцію на пропозицію щодо звільнення Й.Сліпого і аргументовано заперечував раз-за-разом можливість визволити українського митрополита.
ТО ЯК І ЧОМУ ВСЕ-ТАКИ ПОГОДИВСЯ М.ХРУЩОВ ЗВІЛЬНИТИ Й.СЛІПОГО?
Неперевершений комунікатор Н.Казенс, ламаючи супротив М.Хрущова в люб’язному діалозі, майстерно ставив на одну шальку ваг звільнення українського митрополита, а на іншу, по наростаючій, в порядку «торгу» - низку можливостей [8, с.530-542]:
1. Налагодження стосунків з Ватиканом (визнання комуністичного ладу) і зниження градусу ідеологічної конфронтації.
2. Приєднання ізольованого СРСР до міжнародного співробітництва, перш за все з країнами Заходу.
3. Налагодження добросусідських стосунків із США.
4. Договір про заборону ядерних випробувань.
5. Рух до вирішення питання розділеної Німеччини (і Західного Берліну).
6. Зміцнення ООН для запобігання анархії на світовій арені і новій світовій війні.
7. Завершення Холодної війни та гонки озброєнь.
У цей же час, за лаштунками цих перемовин, кардинал Йоганнес Віллебрандс, що очолював Секретаріат зі сприяння християнській єдності (PCPCU) під керівництвом кардинала Августина Беа, в контактах з урядом «СССР» звільнення архієпископа Й.Сліпого «ставив на шальку інших терезів» [13, с.707-708]:
8. Присутність Російської православної церкви на Другому Ватиканському Соборі
9. Відкриття дипломатичних відносин із Ватиканом.
Про зусилля і тиск громадськості детальніше описано в статті Марії Горячої ** «Звільнення Митрополита Йосифа Сліпого в 1963 році».
-----
**Примітка: Стаття опублікована в 2015 році в журналі «Ковчег» №7, Львів, "Видавництво УКУ", про що я дізнався особисто від М.Горячої вже у 2022, напередодні публікації
Ось, яка геополітична вага (з 9 пунктів, як мінімум) українського митрополита утворилася вірним служінням Й.Сліпого Богу! Гарантією і чинником реалізації якого масштабу історичних подій став моральний авторитет Йосиф Сліпий, поєднавши своєю особистістю і життєвим та християнським подвигом інтереси Білого Дому, Ватикану і очільника Кремля М.Хрущова, і врешті-решт – світу! Без феномену Й.Сліпого, Бог вість, чи домовилися б супротивники і чи встигли б домовитися…
М.Хрущов погодився звільнити митрополита не охоче і не з першого разу, а лише через три тижні - після відмови Дж.Кеннеді піти на поступки СРСР (лист від 28/12/1962) щодо частини умов майбутнього договору про заборону випробувань ядерної зброї [15.с.68]. М.Хрущов провів роботу з політбюро партії - йому конче була необхідна перемога для компенсації приниження під час поразки в жовтневій кризі [15, с.68], щоб триматися при владі. У перших числах 1963-го посол у США А.Добринін повідомив Н.Казенса про згоду звільнити українського архієпископа, як «крок у дусі, в якому проходила розмова…[для] боротьби за мир» [8, с.550]. 12/01/1963 Й.Сліпого звільнено не судом, а «Вєрховним Совєтом СССР», без реабілітації - як ворога радянської влади, фактично, щоб продемонструвати «добру» волю, про яку говорив кардинал Беа, а насправді - виконати умови Ватикану та США для відновлення перемовин з ядерної розрядки (та означеної вище низки можливостей).
ПРАКТИЧНІ НАСЛІДКИ ДЛЯ СВІТУ
Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою було укладено 05/08/1963 року в Москві між СРСР, США і Великою Британією. Потім до нього приєдналися й інші країни, сьогодні їх 131. Цей договір запустив процес укладання низки інших міжнародних угод, спрямованих на мирне співіснування країн та збереження життя на планеті. Саме завдяки непокорі богоборцям, глибокому патріотизму і непохитній Християнській Вірі український митрополит Й.Сліпий став безпосередньою умовою, фактором ядерної розрядки, плодами якої ми насолоджувалися майже 60 років ще донедавна.
ВИСНОВКИ (ЕПІЛОГ)
Хтось скаже - долею, а я скажу - Божим задумом, українець, кардинал Ватикану, Сповідник Віри і духовний лицар Йосиф Сліпий, якого за духовний 18-річний подвиг у радянських таборах вітали керівники багатьох країн в час його пастирських мандрівок світом,
є не просто звільненим з полону радянських богоборців нескореним архієпископом переслідуваної української частини Церкви Христової (УГКЦ) під час Карибської/Кубинської ракетно-ядерної кризи планетарного масштабу 1962-1963 років,
А БЕЗПОСЕРЕДНІМ ЧИННИКОМ ЯДЕРНОЇ РОЗРЯДКИ - УНІКАЛЬНОЮ ДІЄВОЮ ПОСТАТТЮ, ЗВІЛЬНЕННЯ ЯКОЇ ДОВОДИЛО СЕРЙОЗНІСТЬ НАМІРІВ ХРУЩОВА В ТАЄМНИХ ПЕРЕМОВИНАХ ЩОДО ЯДЕРНОЇ РОЗРЯДКИ.
Тобто Йосиф Сліпий є рівноправним членом Християнського Тріумвірату з Порятунку цивілізації і світу від ядерного армагеддону, поряд з такими особистостями світового масштабу як Папа Йоан ХІІІ та Президент США Джон Кеннеді. Тому що, хоч усі троє задіяні в цій історії відомі християни (три католики) в той час не зустрічалися між собою, але їх справи і вплив на світ були такої сили, що їх взаємодія стала безпрецедентною за результатами. Вони врятували людство і світ разом, перебуваючи на відстані, роблячи кожен свою справу. Справу Благословенну Богом.
Слава Господу і Україні!
30.01.2022
2022©Р.І.Колядюк
Авторські права захищені. Стаття підготовлена з невеликими авторськими уточненнями для актуалізації на основі зареєстрованої в державі Україна 2021 року «Таємниця звільнення Йосифа Сліпого з радянських виправних таборів - розкрита!» (THE SECRET OF UKRAINIAN ARCHBISHOP J.SLIPYJ RELEАSE FROM SOVIET CORRECTIVE-LABOR CAMPS HAS BEEN REVEALED!)
Дякую за підтримку у підготовці до опублікування статті: моєму другові, економісту Дмитру Сосновському; досліднику спадщини Андрея Шептицького, публіцисту, лауреату Міжнародної літературно-мистецької премії імені Миколи Сингаївського Михайлові Ролю; сестрі-докторці богослов’я Олені Колядюк (Університет Людвига Максиміліана в Мюнхені); докторці богослов’я Марії Горячій (Український Католицький Університет) та всім, хто сприяв з’яві цієї публікації та молився за це.
Список використаних джерел:
1. Климончук О. Любомир Гузар /серія «Знамениті українці» / Оксана Климончук - Харків, Фоліо – 2019, с. 39
2. Сороковський А. Нарис історії Українського патріярхального руху / Андрій Сороковський - греко-католицьке аналітичне видання «Патріярхат» - Українське Патріярхальне товариство у США, Львів - [Електронний ресурс] режим доступу: http://www.patriyarkhat.org.ua/andrij-sorokovskyj-narys-istoriji-ukrajinskoho-patriyarhalnoho-ruhu/(дата звернення 01.12.2021)
3. Бондаренко Г.Б. Життя та діяльність Митрополита Української Греко-Католицької Церкви Йосипа Сліпого / Галина Богданівна Бондаренко; з посиланням на І.Музичку (Пам'яті Патріарха /за ред. І. Музички. Львів: "Свічадо", 1994,с.44); з науково-дослідної роботи КЗ ФМР Центру професійного розвитку педагогічних працівників, Фастів - 15.03.2021-[Електронний ресурс] режим доступу: https://vseosvita.ua/library/statta-zitta-ta-dialnist-mitropolita-ukrainskoi-greko-katolickoi-cerkvi-josipa-slipogo-427395.html (дата звернення 09.08.2021)
4. Покотило І. «Крізь терни до зірок». До 125-річчя Блаженного Йосифа Сліпого присвячується, КИЇВСЬКА АРХИЄПАРХІЯ УГКЦ/Іван Покотило - 30.03.2017 [Електронний ресурс] - режим доступу: https://ugcc.church/blog/kriz-terny-do-zirok-do-125-richchya-blazhennoho-josyfa-slipoho-prysvyachujetsya/(дата звернення 09.08.2021)
5. Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. 1918—1956. Опыт художественного исследования. III—IV. — Часть третья. Истребительно-трудовые. / ред. Н. Д. Солженицына. — Екатеринбург: У-Фактория, 2006. — гл. 7.
6. Вишневский А. Вспоминая 37-й. Демографические потери от репрессий - Демоскоп Weekly. Электронная версия бюллетеня Население и общество. Институт демографии Государственного университета - Высшей школы экономики, № 313 – 31, 10 - 31 декабря 2007 - режим доступа: http://www.demoscope.ru/weekly/2007/0313/tema06.php#_FNR_82 (дата обращения10.08.2021)
7. Волкогонов Д. Триумф и трагедия: политический портрет И.В.Сталина. Барнаул, 1990, т.2, с. 339.
8. Сліпий Й. Спомини / включає «Спогади Н.Казенса про обставини звільнення митр. Йосифа Сліпого» // Йосиф Сліпий; ред. Іван Дацько, Марія Горяча – Львів—Рим, 2014 – 608 с.
9. Колядюк Р.І. ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ /Новий погляд на величну постать духовного лідера Йосифа Сліпого як члена християнського тріумвірату з порятунку людства від ядерного армагеддону/ Роман Іванович Колядюк - «Ukrainian People» Magazine - Universe Entertainment, Inc., Park Ridge (USA), March 3, 2021 - p.26-29
10. Мошинська О. та ін. Справа «Рифи», док. Фільм/ Режисер Олена Мошинська, продюсер Павло Казанцев ті ін.; Розміщено каналом "Живе Телебачення" - режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=uHe9eECH7xk, 1 година 44 хвилини 59 секунд (дата звернення 11.08.2021)
11. Вікіпедія [Електронний ресурс] - режим доступа:https://uk.wikipedia.org/wiki/Дедукція (дата звернення 15.08.2021)
12. Norman Cousens.Improbable The improbable triumvirate: John F. Kennedy, Pope John, Nikita Khrushchev. NewYork – Toronto 1972
13. Karim Schelkens (Tilburg University). Vatican Diplomacy after the Cuban Missile Crisis: New Light on the Release of Josyf Slipyj. Articlein The Catholic Historical Review – October 2011 – p. 679-712
14. Сердюк Н. Справа ієрархів УГКЦ (1945 р.): документи і матеріали / Наталія Сердюк - З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - К.: Сфера, 2003. - № 1(20). - С. 287-354, [292]c. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/gpu_2003_20_1_287
15. Allen Pietrobon. The Role of Norman Cousinsanі Track II Diplomacy in the Break through to the 1963 Limited Test Ban Treaty. Article Journal of Cold War Studies (2016) 18 (1) - р.68
Роман І. Колядюк, дослідник життя і спадщини Йосифа Сліпого, кандидат технічних наук,
для порталу "Воля народу"
Коментарі