Мовний омбудсман Тарас Кремінь про хейт, штрафи для ютуберів і мовні курси
16 липня в Україні набули чинності нові норми мовного закону. Тепер усі Інтернет-ресурси повинні мати базову стартову сторінку українською мовою.
Уся інформація на приладах, техніці має бути подана державною мовою. Нею ж мають "говорити" і користувацькі інтерфейси. За невиконання цих вимог порушників штрафуватимуть. За цим мають стежити уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь та його офіс.

Тараса Креміня призначили на цю посаду в липні 2020 року, він — колишній депутат «Народного фронту» і співавтор мовного закону. Скарги на порушення закону приймають в Офісі мовного омбудсмана. У рамках YouTube-проєкту «ТА.ЗА.ШО» кореспондентка «Бабеля» Маша Жартовська розпитала мовного омбудсмана про скарги, безкоштовні курси української, хейт російськомовних, можливість штрафу для Маші Єфросініної - телеведучої, яка говорить переважно російською і має на YouTube російськомовні проєкти «Экзамен» и «Взрослые девочки», та про мовний лінгвоцид на окупованих терит оріях - свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як ознаки нації.

Про тест з української мови у складі іспиту на отримання українського громадянства:

Закон для набуття громадянства визначає обовʼязок володіти державною мовою. Зараз запропонували вдосконалити механізм у законах як про мову, так і про громадянство України — премʼєр-міністр ініціював законопроєкт 7606. Зміни передбачають, що особи, які, наприклад, служили в ЗСУ, повинні протягом двох років з моменту прийняття до громадянства України скласти іспити з основ Конституції, історії України та на рівень володіння державною мовою, що відтепер претенденти на отримання громадянства, окрім іспиту на рівень володіння державної мови, мають скласти іспит на знання Конституції та історії України.

Багато громадян інших держав захищають територіальну цілісність України, тому і створюється цей спрощений механізм. Та разом із тим зміни до закону пропонують, що протягом двох років із моменту набуття громадянства конкретний громадянин все одно має скласти цей іспит. І тільки якщо не складе або рівень буде недостатнім, його можуть позбавити громадянства.

Про те, як працюють нові правила мовного закону, що набули чинності 16 липня:

Двадцять сьома стаття [мовного закону] говорить про основне: відтепер інтернет має бути українськомовним за замовчуванням. За цей час ми отримали рекордну кількість звернень щодо ознак порушень за згаданими напрямками 27-ї статті. Але під час їх вивчення ми зʼясовуємо, що власники інтернет-магазинів, інтернет-представництв або соціальних мереж уже усунули частину тих порушень.

Шістнадцятого липня набули чинності зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вони передбачають санкції для порушників 27-ї статті. Ці санкції можуть бути у вигляді попереджень і штрафів. За перше порушення — штраф від 3 400 до 8 500 гривень. Якщо протягом року із 16 липня таке порушення станеться вдруге, штраф збільшуватиметься вдвічі. І наголошу, що стаття 27 — це не стільки про санкції, скільки про те, щоб власники сайтів, ресурсів, мереж тощо дотримувалися прав громадян. Цей закон насправді про правозахист.

Про штрафи для Маші Єфросініної чи Олі Полякової за російськомовні проєкти на YouTube:
Довідка:
Телеведуча і співачка, які ведуть проєкт «Взрослые девочки» російською мовою і в одному з випусків пояснили, чому не можуть вести його українською — російською їм легше формулювати думки. Це викликало хвилю хейту з боку блогерів і колег Єфросініної та Полякової.
 

Якщо ми говоримо про блогосферу, то це один із видів медіасередовища, які має врегулювати закон про медіа [він у розробці]. Якщо ми говоримо про захист прав людини, то і згадані вами громадянки, і будь-хто інший мають цінувати це. Я завжди говорю, що дотримання закону про мову — це повага до громадян України, які, захищаючи територіальну цілісність, захищають і свою ідентичність. Якщо хоче хтось на цьому спекулювати та намагатися спілкуватися іншою, крім державної мови, вони просто втрачатимуть свою аудиторію.

Про перевірки телеграм-каналів, сайтів, вайбера:

Що стосується 27-ї статті, то за два тижні ми отримали понад 500 тільки зареєстрованих звернень, але їх щодня надходить надзвичайно багато — 100, 200, 300. Ми намагаємося опрацювати їх маленьким колективом — меншим ніж 50 людей. Це максимум, скільки ми можемо наймати. Але через різні обставини наша кількість цьому поки не дорівнює. Тому ми проводимо планові та позапланові моніторинги, але водночас реагуємо на безпосередні звернення громадян. Напередодні провели заздалегідь сплановану інформаційну розʼяснювальну кампанію, що стосувалася офіційних інтернет-представництв, субʼєктів господарювання, органів державної влади та місцевого самоврядування тощо, як прописано в законі. Ми провели моніторинг офіційних сторінок у телеграм- та ютуб-каналах керівників органів державної влади та місцевого самоврядування. Про що повідомили українське суспільство. І крім всього іншого, такі результати нашої публікації радикально змінили ситуацію із тим, як дотримуються мовного законодавства окремі високопосадовці.

Про державні курси української мови, яких немає:

Закон про мову визначає, що Кабмін у 2020 році мав подати до розгляду державну програму сприяння опануванню державної мови. Яка передбачала б, зокрема, й обласні програми, і безкоштовні курси тощо. Натомість затвердили окремі етапи стратегії розвитку популяризації української мови, є указ президента тощо. Але програми поки, на жаль, немає.

Про онлайн-курси української мови:

Як уповноважений я захищаю право громадян на отримання інформації та послуг. Проте у мене немає повноважень розробляти такі курси та програми. Хіба що стимулювати й впливати на їх появу та динаміку. Я роблю все, що від мене залежить. Мої зустрічі з премʼєром, керівниками обладміністрацій мають відповідні результати. У нас є розгалужена мережа курсів, місцевих програм. Рівень володіння українською мовою значно зріс після 24 лютого 2022 року. Ми системно повідомляємо, надаємо інформацію про доступ до дистанційних курсів. Тісна мережа закладів вищої освіти справді співпрацює з нами. І я сподіваюся, що кожен охочий має можливість оволодіти українською мовою. Другий рік поспіль працює Національна комісія зі стандартів державної мови. Я вважаю, те, що її своєчасно запустили 16 липня 2021 року, — це заслуга й Кабінету Міністрів, і безпосередньо нашого секретаріату. Тому доступність надзвичайно висока, будь ласка, користуйтеся, вдосконалюйте свою українську мову. І особисто захищайте український інформаційний простір.

Про мовні конфлікти в Україні зараз:

У побуті, у церкві, на природі — будь-де спілкуйтеся тією мовою, якою хочете. Бо наша країна — багатонаціональна, і всі ми є представниками таких [багатонаціональних] регіонів. На Миколаївщині приблизно 150 представників національних меншин і корінних народів. У мене є величезна кількість друзів, які в побуті спілкуються болгарською, польською, російською, румунською, чеською, якою завгодно. Якщо ми говоримо про сфери офіційного спілкування, то кожен громадянин — і це визначає закон — зобовʼязаний володіти державною мовою. Бо кожен громадянин здобував освіту і має доступ до інформації, телебачення, книг, до чого завгодно. За Конституцією, в Україні державна — українська. Я майже не знаю випадків, щоб люди системно ігнорували та говорили б, що вони не розуміють. Тому у своїй переважній більшості ми зустрічаємося з фактами переходу на українську мову.

Про хейт людей, які говорять російською у публічному просторі:

Я часто стикаюся із ситуаціями, коли російськомовні кажуть, що вони не розуміють української. І дуже часто зустрічав такі випадки, коли україномовні можуть пояснити російськомовному, зокрема й російською, ту або іншу інформацію. Тому всі дискусії про те, що хтось обмежує російськомовних, — [усе] навпаки. Немає такої категорії «російськомовні». Є громадяни України, які не володіють державною мовою, не хочуть або не можуть. Якщо вони працюють в органах державної влади, у комунальних установах, вони зобовʼязані володіти державною мовою. Інакше робіть свій вибір. Якщо ви спілкуєтеся в побуті — спілкуйтеся своєю материнською мовою, ніхто вам заборонити цього не може. Але на тлі зростання рівня володіння українською мовою в усіх без винятку сферах не застосовувати її, не володіти навіть на мінімальному рівні — думаю, що це великий недолік конкретного громадянина.

Про докази лінгвоциду:

Ми фіксуємо такі порушення з перших днів [моєї] роботи на посаді уповноваженого. Минулого року в лютому оприлюднили перший звіт про лінгвоцид на окупованих територіях частини Донецької та Луганської областей, а також у Криму. Його опублікували та надіслали на адресу всіх міжнародних організацій, Кабміну, Офісу президента. Із 24 лютого цього року ми почали фіксувати нові приклади, їх у нас назбиралася достатня кількість. Ми готуємо ці матеріали та розсилаємо тим міжнародним організаціям, які вивчають питання геноциду в Україні. Днями ми надіслали їх на адресу МЗС, Мінʼюсту, МВС, Офісу генерального прокурора, а також уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Я сподіваюся, що їх ретельно вивчать, а за необхідності долучать до матеріалів кримінальної справи проти росії як країни-агресора. Буду вірити й сподіватися, що ми стоїмо на правильному шляху. Тому що питання, повʼязані з етноцидом, лінгвоцидом і геноцидом, стоять поруч. Але лінгвоцид — це одна з найбільш прихованих конспірологічних загроз, яка тягне за собою величезні наслідки. Ми пригадуємо, як у ХХ столітті вилучали українську літературу, знищували українську інтелігенцію. Через Голодомор і винищення села загинули десятки мільйонів наших співвітчизників. Це все були методи русифікації, яка в нинішніх умовах має своє продовження. Росія несе в собі тягар тоталітарної епохи: ті самі методи, ті самі інструменти, вилучають книжки, замінюють вивіски, скасовують діяльність українських теле- і радіоорганізацій та мовних курсів для педагогічних представників. Українську мову витісняють із закладів освіти на окупованих територіях тощо. Це все і є лінгвоцид, про який ми говоримо постійно.

Про те, як збирати докази лінгвоциду на окупованих територіях:

Цей механізм розробили для всіх, хто помітив такі порушення. Це стосується і тих, хто перебував на тимчасово окупованих територіях і виїхав на материкову Україну. Хто має доступ до відкритих джерел, хто користується іншомовними виданнями. Зрештою, у багатьох відкритих джерелах, чи то на сайтах, чи то по телебаченню, видно, як окупанти замінили вивіски в Маріуполі та Мелітополі. Як офіційний ресурс «міністерства просвіти» російської федерації говорить про витіснення української мови, про заміну книжок, де не буде жодних згадок про Україну як соборну, суверенну, незалежну країну тощо. Тому цих джерел, у принципі, вистачає. Якщо зʼявляються нові факти, ми, звичайно, їх долучаємо до нашої роботи.

Ми видали вже 5 дайджестів англійською мовою, усі вони надходять на адреси міжнародних організацій, Ради Безпеки ООН, Європейської федерації національних мовних інституцій. І зрештою 21 березня, коли нашу установу, яка представляє Україну, включили до складу асоційованих членів EFNIL — а це організація, яка обʼєднує всі мовні інституції ЄС, ми говорили саме про факт лінгвоциду, про те, що росія, займаючись окупацією, окуповує зокрема й мовний простір. Цьому присвятять і позачергову сесію EFNIL, яка відбудеться в жовтні у Вільнюсі. Ми будемо говорити про ці та багато інших речей, які мають надзвичайно складні та важкі наслідки для української ідентичності. І не тільки для неї, але й для європейської цивілізації.

Про офіційне визнання лінгвоциду:

Наразі питання лінгвоциду і термін «лінгвоцид» є юридично невизначеним. Але я все-таки вірю, що завдяки нашим наполяганням цей термін набуде свого юридичного забарвлення. Тому сподіваюся, що його включать і до української законодавчої практики, і, звичайно, до світової.

Автор: Марія Жартовська
Інф.: babel.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити