Український літературознавець, публіцист, громадський діяч і письменник Михайло Слабошпицький помер на 75-му році життя
Джерело: "Українська правда" з посиланням на допис дружини Слабошпицького Світлани Короненко у Facebook
Деталі: Короненко зазначила, що він помер у ніч на неділю. Про причини смерті не повідомляється.
Довідка: Михайло Слабошпицький був членом та секретарем ради Національної спілки письменників України. У 2005 році став лауреатом національної премії імені Тараса Шевченка за роман-біографію "Поет із пекла".
Автор книжок для дітей та юнацтва, прози, публіцистики й літературної критики.
Був редактором відділу критики газети "Літературна Україна", головним редактором газети "Вісті з України", журналу "Вавилон-XX".

Колишній перший голова секретаріату Всесвітньої української координаційної ради (1992—1998 рр.), був членом центральної ради УНП "Собор".

З 1995 року — виконавчий директор Ліги українських меценатів, директор видавництва "Ярославів Вал".

Співголова координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.

Батько кіносценариста й режисера Мирослава Слабошпицького та журналістки Іванни Слабошпицької.


Поет Віктор Терен написав з цього приводу у Facebook таку посмертну згадку про Михйла Федотовича:

Страшенно боляче. Не можу повірити, що нас покинув Михайло Слабошпицький. І які там розмови про вічність, про засвіти! Він потрібен тут. Сьогодні. Він був на цій землі, на цій Україні і робив усе, щоб вона була кращою і ріднішою.
Тепер його немає.
 І мені стискає горло й серце летить слідом за ним.
Ми якось уявляємо Слабошпицького як чесного мемуариста, автора чудового роману про Башкирцеву, літературознавця... Але мало хто згадує (а чи й знає, що він був політиком з великої літери, сміливим і чесним.
Одного ще дуже непередбачуваного дня я приїхав в Ірпінь в Будинок творчості і ми вчотирьох взялися писати Програму Народного Руху України.  Ми - це Слабошпицький, Дончик, Терен, Брюховецький. Все!!!! Більше нікого!
Це була конкретика, перша конкретика, а не просто розмови про сміливих прибалтів, і ще не було в наших рядах нікого з тих, хто потім, потім пішов рухівською стежкою - і слава Богу, що пішов. Але все-таки Рух починався з того вечора в Ірпені, з Будинку творчості - і згодом, трохи згодом, секретар тодішнього парткому говорив кожному з нас: - ну нащо воно тобі, ну тебе ж ледве-ледве не законопатили, ну куди спішити.... - і Михайло так лагідно посміхався й робив свою   велику українську роботу.
Я його дуже любив. Я люблю його прекрасну дружину, чудову поетесу Світлану Короненко. В ці дні я безмежно сумую, і не можу повірити в кляте очевидне.

Коментарі