Український письменник Олег Чорногуз відреагував на слова російського українофоба Володимира Соловйова про те, що убивати для росіян - природньо
Чужа смерть – це їхнє життя, - Олег Чорногуз
Я не міг стриматися, щоб не відредагувати на інтерв'[ю московського телеведучого Володимира Соловйова. Відомого у  нас українофоба, якщо не сказати взагалі – людиноненависника. Саме ця особа перед Другою Східною війною ( Донецькою, першою Східною вважається програшна для Росії Кримська - О.Ч.) запрошувала на своє ток-шоу, на свої політичні вистави з України: юріїв мірошниченків, александрів чаленків, олесів бузин (мабуть, там були і юрії павленки ющенків) та інших представників 5-ї колони в Україні, не кажучи вже про царьових, петрів симоненків та їм подібних промосковських толочко-колесніченківських квіслінгів. Закликали і через їхні яничарські роти вели ідеологічну артпідготовку  де вторгнення московської армії на українську територію під прапором "русского міра”, кредо якого - захистимо російськомовне населення України від "бендерівців” (так пише Москва, очевидно,  від імені Остапа Бендера, такого ж шилохвоста, як політична Московія - ОЧ.). Захистимо і уведемо московські війська в Україну, яку "бандерівці і фашисти” хочуть насильно затягти в Європу. Захистимо Україну від цивілізованого світу і покладемо знову на чергові 360 років під кованим московський чобіт.

Це він, В. Соловйов, чорним ротом Жириновського кричав, що Москва - найщедріше у світі державне утворення, яке у вигляді гуманітарної допомоги, як нині у 280 білих КАМАЗах з чорною начинкою, готові будь-якій країні, будь-якому народу планети замість грошей надати патронів у... необмеженій кількості.

Я зараз наведу вам слова цього ще одного путінського трубадура і у вас волосся стане дибом. Бо нормальна людина, людина, яку створив Бог, а не диявол, не сприйме цього і навіть не допустить думки, що таке можна сказати вголос. То ж послухайте цього ідеологічного московського покидька. Ось його слова в оригіналі: "Рускіє, напевно, єдиний народ у світі, який війну сприймає як природне проводження часу. Адже наші афганські і чеченські синдроми - не в’єтнамські, а якраз навпаки. Рускіє не бояться війни, а хочуть знову взяти в руки зброю... Вони раптом начинають відчувати, що справжнє життя там, де кулі свистять. І це дуже дивна, незбагненна наша генетична особливість. Ми відносимося до війни як до іншої форми свого існування”.

Отже (це вже кажу я, якщо йти за логікою цього пропагандиста війни і людиноненависника В. Соловйова), то з його слів виходить, що чужа смерть для московіта  - це його життя. Чужа смерть - для московіта - свято його душі. Як тут ще не згадати  притчу чи приказку, або побутову бувальщину (я вже й не знаю, як це точно назвати), в якій стверджується, що в українця свято - це тоді, коли в господаря народилося козеня, а в москаля, коли він убив те козеня.

Що тут додати? В. Соловйов все це озвучив і цим самим підтвердив, що у чорну московську ніч з білих 280  московських КАМАЗів зійшли танки, гаубиці, бетеери й інша військова зенітно-ракетна техніка, а з решти авто на місце танків і буків перенесли кілька мішків з борошном, чи бутлів з водою та показали світові свою „білу” „гуманітарну допомогу” Україні уже без військової начинки. І цим самим убили одразу двох зайців: привезли допому своїм терористам у живій силі і техніці, а перед світом засвідчили, що й Москва простягла свою руку допомоги Україні, де ведеться (за висловами соловйових) ГРОМАДЯНСЬКА війна. Де українці вбивають українців. Де йде брат на брата і Кремль тут ні до чого. Кремль тільки постачає їм борошно і підгузки, аби від голодної смерті і діареї промосковські „сепаратисти” не замочилися в сортирі.

Тепер (після такого „білого жесту з чорною начинкою) і Москва в одному цивілізованому ряду з Канадою, Францією, Австралією (звідки там, з яких країн, йде до нас та справжня гуманітарна допомога?).  А те, що темної злодійської ночі московська вбивча бронетехніка і свіжі сили московських „добровольців” зійшли з тих білих (про людське око) військових КАМАЗів, то це для підступної і цинічної Москви норма. Сказано ж Соловйовим - російський народ такий: без війни він і дня не проживе. Бо у нього на генетичному рівні - незбагнена  генетична особливість убивати людей і радіти тому незбагненому московському щастю.
    
Тепер усе, здається, зрозуміло. Одне лише затуманене: як можна благородно і привселюдно нашим можновладцям обурюватися діями підступного агресора і водночас йому посміхатися і брати з рук його гуманітарну допомогу, не захищаючи своєї спини, до якої летить ніж, випущений тим, хто на генетичному рівні після цього хоче відсвяткувати і випити своїх „фронтових” сто грамів, і, пританцьовуючи, покричати:
-  Обдурив, обдурив! Ще раз обдурив. Наївних і довірливих.
Обдурив, як слід розуміти, також на генетичному рівні!

Просто дивуєшся логіці „мислителів” від нової влади, котрі хочуть водночас бути і гуманними, і войовничими, і борцями за свободу і жебраками за сумнівною подачкою з руки агресора. Як тут не скажеш ще раз: слава героям і ганьба недолугим і не далекоглядним!

Олег ЧОРНОГУЗ, письменник,
для "Волі народу"

Коментарі