Юлія Самаєва: У заручниках безощадності
З березня електрика може подорожчати до 60%.
На тижні, що минає, Кабмін ухвалив рішення щодо зниження соціальних нормативів на послуги ЖКГ з урахуванням фактичного споживання енергоносіїв населенням. Зміни вступлять у силу вже з наступного опалювального сезону та безпосередньо стосуватимуться найбільш незахищених — одержувачів субсидій. Держдопомога на оплату послуг ЖКГ нараховується, виходячи саме з норм споживання.
Це не означає, що субсидіанти повинні менше споживати, але вони точно муситимуть оплатити зі своєї кишені за споживання вище нормативу, навіть якщо не можуть на це споживання впливати. Наступного ж опалювального сезону очікується корекція кількості самих одержувачів субсидій, адже при призначенні держдопомоги враховується дохід сім'ї, і зі зростанням мінімальної зарплати кількість претендентів на субсидію очікувано скоротиться. Вишенькою на торті стала заява НКРЕКП про те, що діючий тариф на електроенергію для населення виявився "неринковим", і воно (населення) оплачує лише 42% вартості. А отже, очікуване з березня 30-відсоткове подорожчання електрики може виявитися в результаті 60-відсотковим, хоча чітких розрахунків-обґрунтувань із цього приводу ніхто так і не надав.
Мабуть, влада вирішила боротися не з відсутністю обліку й надлишковим споживанням, не з монополістами ринку і непрозорим тарифоутворенням, а зі споживачами й одержувачами субсидій. Два роки тому на опалення одного квадратного метра за нормативами виділялося 11 кубометрів газу. Потім показник знизили до 7 кубометрів. Тепер норматив становить 5,5 кубометра. При цьому чиновники, коментуючи рішення, зазначали, що, за їхніми підрахунками, споживання минулої зими становило в середньому 5,3 кубометра на 1 кв. м житла. Це яскрава демонстрація відсутності будь-якого достовірного обліку в секторі. Для того, щоб оцінити споживання, Кабміну знадобилися два роки емпіричних досліджень, при цьому їхню вірогідність ніхто не поспішає підтверджувати, та й ще раз перевірити їх складно. Адже лічильники встановлено далеко не скрізь, а прив'язують тарифи до квадратних метрів.
Проте в будинках, де встановлено лічильники для централізованого опалення, норми зменшать з 0,0548 до 0,0431 Гкал на 1 кв. м площі. Норму споживання електрики знизять з 65 до 51 кВт·год, а природного газу для індивідуального опалення — з 5,5 до 5 кубометрів на 1 кв. м опалюваної площі.
Ці заходи дадуть змогу скоротити обсяги нарахованих субсидій, частково мотивуватимуть людей до економії, але реальним стимулом енергозбереження не стануть, тому що далеко не завжди сім'ї можуть власноруч скорочувати споживання, що залежить від багатьох факторів, на які кінцевий споживач не впливає. Протягом минулого року тривало підвищення тарифів на всі види послуг ЖКГ: електроенергія подорожчала в 1,6 разу, холодна вода й газ — в 1,42, гаряча вода — в 1,82, опалення — майже в 1,9 разу. Українці намагаються заощаджувати: за даними НБУ, споживання послуг ЖКГ скоротилося майже на 7%. Це, до речі, єдина позиція з аналізованих, за якою зафіксоване зниження. Але фінансовий ресурс родин вичерпується. Той же Нацбанк у своєму Інфляційному звіті зазначає, що обсяги споживання (не тільки послуг ЖКГ) з кінця 2014 р. випереджали зростання доходів населення.
Подорожчання не лише комуналки, а й інших товарів і послуг поступово стоншувало сімейні бюджети, що призвело до використання населенням заощаджень, накопичених у попередні роки. Українці активно продають валюту, щоб підтримувати той рівень життя, до якого звикли. За даними НБУ, перевищення продажу валюти населенням над купівлею в другому й третьому кварталах 2016-го було найбільшим з 2002 р. Але й цього не вистачило. Із грудня минулого року спостерігається зростання заборгованості за оплату послуг ЖКГ населенням. Українці в масі своїй — сумлінні споживачі, рівень оплати за комуналку завжди становив 90% і вище. Але статистика минулого року вийшла іншою. За 2016 р. населенню за послуги ЖКГ було нараховано до оплати 72,5 млрд грн, а оплачено — 60 млрд. Рівень оплати з початку року — 82,8%, але в грудні — вже тільки 63,8%.
Опалювальний сезон, мабуть, вніс свої корективи. Неважко припустити, як зміниться платіжна дисципліна, коли вартість електроенергії збільшать ще на 60%. На кінець грудня 2016-го заборгованість населення за централізоване опалення й гаряче водопостачання становила 9,4 млрд грн, за газопостачання — 6,4 млрд, утримання будинків і прибудинкових територій — 2,4 млрд, централізоване водопостачання — 1,5 млрд, вивезення побутових відходів — 0,4 млрд, електроенергію — 3,3 млрд грн. Разом — 23,4 млрд грн боргів. Звичайно, ця сума виникла не за рік, але тільки за 2016-й "накопичилося" 12,5 млрд, тобто
заборгованість зросла більш як удвічі.
При цьому в першому півріччі 2016-го через неадекватні норми споживання держава з допомогою субсидій "переплатила" за газ 11 млрд грн. Суми порівнянні, відмінність лише в тому, що борги населення — це живі гроші, які треба витягнути із сімейних бюджетів, а "переплати" держави — це взаємозаліки між постачальниками… і хто там рахує ці "копійки".
У країні вже 44% сімей одержують субсидії. У деяких регіонах, наприклад, Тернопільській і Сумській областях, їх оформили понад 60% сімей.
Лише 2016-го по субсидії звернулося 7,4 млн домогосподарств, або на 25,5% більше, ніж попереднього року. Одержали всі й навіть більше. За даними Держстату, субсидії оформлено 103% тих, хто звернувся (з урахуванням заяв, які надійшли 2015-го). Більшість субсидіантів — жителі міст (5 млн родин), тобто переважно тих самих багатоквартирних будинків старої забудови, утеплити й модернізувати які найскладніше.
Середній розмір призначеної субсидії на одне домогосподарство в грудні 2016-го збільшився порівняно з відповідним періодом минулого року на 25,1% і становив 1364 грн. При цьому середнє нарахування за послуги ЖКГ у грудні 2016-го — 1557 грн, начебто держава має справлятися, але борги ростуть. Адже були й платіжки, в яких сума в півтори тисячі гривень ледь покривала тільки рахунок за опалення.
А тих, хто чітко зміг би пояснити принципи тарифоутворення, так і не знайшлося. Чому, наприклад, вартість електроенергії, що підвищилася за два останні роки на 200%, виявилася в підсумку "нижча за ринкову"? Як можна визначити ринкову вартість, якщо ринок як такий відсутній, а формування тарифу — це боротьба між популістами й монополістами?
Повний текст
Юлія Самаєва, тижневик "Дзеркало тижня"
Інф.: gazeta.dt.uaКоментарі
