Кожен із нас відповідальний за те, що в сучасному суспільстві людське життя перестало бути цінністю

ЖИТТЯ ЛЮДИНИ – НАЙВИЩА НАГОРОДА. ЩО МОЖЕ БУТИ ЦІННІШЕ?
Життя людини - в її руках, в її праві вибору, в її бажанні
самовдосконалюватися і працювати над собою.
Рігден Джаппо (книга "АЛЛАТРА")
Чому в сучасному суспільстві при стрімкому зростанні технологій у різних сферах життя так стрімко втрачаються загальнолюдські цінності - культура, моральність, духовність? Чому найвища цінність - людське життя - перестала бути цінністю? Чому в світі наростає соціальна несправедливість, яка в кінцевому рахунку виливається у різні акції протестів, демонстрації, громадянські революції? Чому люди вбивають інших людей? Чому агресивні настрої з кожним роком продовжують наростати? І найголовніше питання - куди ми, сучасні люди двадцять першого століття, прийдемо із такою динамікою технократичного розвитку споживчого суспільства?
Питань багато... Очевидно, що ситуація у світі в цілому з кожним роком стає все гіршою, і світове суспільство стрімко рухається до можливої глобальної катастрофи. Крен суспільства у бік споживчого формату мислення сьогодні настільки сильний, що переслідуючи економічні інтересі в боротьбі за домінування:
• Продовжується стрімке виснаження природних ресурсів;
• Забруднення навколишнього середовища набуло катастрофічних масштабів;
• Наростає соціальний розрив між найбагатшими і найбіднішими верствами населення;
• Кожен день на Землі гинуть від голоду дорослі й діти;
• Кров у результаті громадянських хвилювань та зовнішньої агресії (в тому числі й експортованих революцій) за короткий період пролилася у Кувейті, Панамі, Сомалі, Гаїті, Югославії, Афганістані, Іраку, Пакистані, Ємені, Сирії, Єгипті, Лівії, Чечні, Грузії, Венесуелі, Україні. І це далеко не повний список...
• Вже зараз у засобах масової інформації відкрито обговорюється можливий початок третьої світової війни.
Слова політиків і жерців радикально розходяться із конкретними справами і вчинками. Декларація того, що життя людини, її права і гідності є найвищою соціальною цінністю, прописана в Конституції практично кожної країни. Про цінність людської особистості йдеться і в статуті Організації Об'єднаних Націй. Однак політика споживчого формату суспільства на практиці показує зворотне: життя людини сьогодні перестало бути цінністю. Замість суспільства доброти та миру сьогодні ми бачимо суспільство із знеціненими загальнолюдськими цінностями.
Але людське життя - це найвищий дар. Те суспільство, до якого ми прийшли сьогодні, є результат нашого вибору. Своєю байдужістю до чужого горя, своєю безініціативністю у преображенні себе і навколишнього простору, своїм небажанням думати й аналізувати, своєю мовчазною згодою із поточним станом справ, ми самі дозволили зробити себе слабкими і заохочуємо подальшу деградацію сучасного суспільства.
Цінність життя людини також полягає і в тому, що ми володіємо не тільки інтелектом і розумом, а й свободою вибору: змінити своє життя і життя суспільства у цілому в кращий бік, побудувати суспільство нового формату - суспільство доброти, культури і моральності. Це цілком реально зробити не тільки в рамках однієї конкретної держави, а й в цілому на всій Землі.
Багато виправдовують свою бездіяльність і лінь такими твердженнями і питаннями: «Від мене нічого не залежить», «Що я один можу зробити?», «За мене вже все вирішили». Але правда полягає у тому, що люди схильні до копіювання. Одна людина, яка займає проактивну позицію по духовному, моральному, культурному перетворенню себе, може змінити не тільки своє життя, а й життя багатьох інших людей. Починати, звичайно ж, потрібно із себе. Неможливо змінити навколишній світ, не змінивши себе, свої згубні звички, не викоренив у собі лінь і байдужість до тих, хто потребує твоєї допомоги.
Прагнучи досконалості, узгоджуючи особистий вибір і діяльність із головним сенсом свого існування - духовно-моральним преображенням себе, служінням вищим загальнолюдським духовним цінностям, людина закладає цеглинку у світоглядний фундамент духовно-творчого суспільства. Необхідно цінувати життя будь-якої людини і берегти як своє власне, бо воно хоч і швидкоплинне, але дає шанс кожному примножити його головну цінність - внутрішнє духовне надбання.
Богдан Рагаза,
для "Волі народу"
Коментарі