Пращурів московітів “батько історії” Геродот називав андрофагами, які мали найдикіші звичаї,
- письменник Олег Чорногуз
Я почав у своїй пам’яті шукати інші паралелі з цим сьогоднішнім диким московським цинічним і жорстоким плем’ям, і що ви думаєте, таки знайшов. У Геродота. Виявляється сучасних московітів не потрібно називати фашистами, бо це для них комплімент. Недаром їхній вождь любить Гітлера і Геббельса. Пращурів московітів “батько історії” Геродот називав
андрофагами. Ці андрофаги, як показала їхня агресія у Донбасі, досі за своїм характером не змінилися. По-вченому – не еволюціонували. Вони тільки скинули з себе вовчі шкури і одягли шуби північного ведмедя.
І я тепер зрозумів, від кого пішли сучасні московіти і що в їхніх генах залишилося до сьогоднішнього дня. Погляньте на їхнього вожака. На вожака цього дикого племені - Путіна. Стовідсотковий андрофаг.
АНДРОФАГИ З ПІВНОЧІ
Російські слідчі заборонили передати Надії Савченко книжки українською мовою.
З Інтернету
1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета велено було книжки українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книжки. Так, у Москві спалено ”Учительное євангеліє'” Транквіліона - Ставровецького разом з іншими його книгами та ”Катехизи” Лаврентія Зизанія Тустановського.
Із хронології історичних подій
Адольф Гітлер і улюбленець Путіна - Пауль Геббельс палили ідеологічні книжки. Путін палить книжки і забороняє мову 45-ти мільйонного народу Європи, який ненавидить і хоче фізично знищити. Автор
Я все можу зрозуміти: цинізм, аморальність, навіть несправедливу і підступну війну, яку веде московська ординська рать проти незалежної України. Веде тільки тому, що московський ведмідь не хоче випустити зі своїх “чорних обіймів” Україну, яка раптом захотіла вирватися з московської вічної тьми у Європу. Але те, що я виніс у горішній епіграф до статті, дізнавшись, що ті котрі вчора кричали, що русичі- українці і ординці-московіти - це єдиний народ, що в них і в нас однакова мова, тепер їм раптом як заціпило. Ніби відібрало і мову, і розум. Тепер московські ідеологи, наче зняли з себе овечу шкуру і показали свою вовчу суть. Окрім уродженої жорстокості до українців (і, певен, до всіх вільнолюбних націй) у московського пітекантропа раптом заплив мозок лоєм. Вони несподівано отупіли до такого ступеня, який не вимірюється ніякими існуючими в природі і науці приладами і нормами. Вчора “вічні брати” устами вассерманів і жириновських доводили усьому філологічному світові, що українська мова – це не праматір московської, а тільки архангельське чи волоколамське наріччя. Хоча, як ви глянете на перше видання Словника Даля (1860 рік), то саме на цьому виданні видатним ученим зазначено, що мова московітів – це
великоруське наріччя від української (руської ) мови. Імперська цензура заборонила в подальшому друкувати цей словник з такою назвою і придумала Володимиру Далю свою імперську, загарбницьку
назву.
Але якби навіть українська мова була наріччям (не за Далем, а Жириновським-Вассерманом), то питається: невже ж уже такі тупі у Воронізькому слідчому ізоляторі тюремні наглядачі і слідчі, які окрім фені та короткого словника кримінального сленгу більше ніяких мов і наріч не знають. Навіть мову Шевченка. А мали б знати! Оскільки у Московії (тепер РФ) не раз і не два святкували ювілеї Кобзаря. Екс-мер Москви Лужков, екс-президент СРСР М. Горбачов читали, як Шевченка так і Сосюру, на пам’ять. І читали без акценту і всі тоді Лужкова й Горбачова розуміли. Принаймні реагували адекватно і аплодували грамотно та своєчасно і в потрібному місці. Більше того, московіти українців під час декад з літератури і мистецтва України запевняли, що Шевченко належать не тільки нам, українцям, а і їм, московітам. Ще й під оплески декларували, ніби закликаючи нас до подвигів – “Борітеся, поборите!...” Що ми зараз і робимо, посилаючи своїх кращих синів і дочок на передову московського фронту, який кривавий Кремль організував нам на південному сході України.
Та повернімося умовно до Воронізького слідчого ізолятора, де сидить наша патріотка, красуня Надія Савченко. Що ж такого страшного, як московські ракетні установки “Град”, побачили в українській поетичній книжці наглядачі і поліцаї воронізького ізолятора? Тиждень тому на порталі “Воля народу” була розміщена моя
стаття, в якій я чесно признався, що ненавиджу московський народ. Ненавиджу тому, що дуже люблю свій, на свободу якого московський народ замахнувся надсучасною реактивною ракетою. Ненавиджу за те, що саме цей північний народ постійно у свої поводирі обирає всесвітніх мерзотників, циніків, катів, диктаторів, тиранів і молиться на них. Скажімо, таких як Путін. Путін – це уособлення всього, чи майже всього російського народу, і свідченням його всепланетарної дикості і є аморальна поведінка наглядачів у тюремному ізоляторі Воронежа. Свідчення цьому - навіть страх тюремних наглядачів перед поетичної книжкою, що написана української мовою українським поетом –мучеником московських таборів Василем Стусом.
Як бачимо, московський дух московського князя Олексія Михайловича у майстерності паління книжок випередив на чотириста років дух фашизму в особі Гітлера-Геббельса, жорстокість і дикість яких сьогодні оббілює Путін. Це дух Філарета XVII століття і його сина Михайла. Він і досі живе чи не у кожній московській душі. А судячи з цього аморального, людиноненависницького вчинку воронізьких тюремних наглядачів, доходиш висновку, що цей московський анти людський дух живе в кожному московському наглядачеві, як у мініатюрній частинці путінської нікчемної душі. Кожен московський жандарм – це уособлення Путіна. Адже і в тих 82-х чи 83-х відсотках росіян, які так люблять цього неадекватного свого поводиря, також живе маленький путін. Не лише ж тільки Путін запалив криваве вогнище на Донбасі, яке запалюють і його маленькі криваві палії. Саме він і вони хочуть це полум’я роздмухати на всю планету. Адже саме він і вони йому дозволяють і схвалюють запалити його на всій планеті і довести нашу землю до чергової смерті у Всесвіті. Довести до того дня, коли в одну мить щезне на її поверхні, як колись мамонти, все навкруги і перетвориться у реактивний попіл, засмічуючи безмежне небо над нашими і, до речі, і над їхніми головами.
На землю прийшов сатана у вигляді малого і непоказного чоловічка, який швидше за все скидається на маріонеткову ляльку в руках протилежного Богові єства – сатани - Зла на небі і на землі.
Час нам усім тверезо подивитися на світ. У тому числі і московітам, які обожнюють свою ( я свідомо подаю це слово у жіночому роді - ОЧ.) сатану. Якщо відкинути тупість воронізьких тюремників, то я на мить хочу собі уявити, а до якого ж виду зброї віднесли воронізькі жандарми українську поетичну книжку?! Прирівняли її до стальної пилочки по металу чи з наждака, яким можна перепиляти грати.
Я знав, що слово – це Бог. Я знав, що Слово часто сильніше пересувної установки “Град”. Але щоб українське слово прирівняли до ядерного удару у Воронізькому слідчому ізоляторі, годі уявити навіть у найдикішій фантазії.
Читаючи ці рядки, відчуваю подих читача і його репліку:
- Фашисти, фашисти. Іншого слово, письменнику, ти не підбереш для них у сучасному словнику.
- Ні, любий мій. Не фашисти. Ой, далеко не фашисти!
Фашисти до такого не вдавалися. Фашисти (я вже це писав) не розпорювали животів і не відрізували язиків тільки за те, що ти розмовляєш українською. Я прожив три роки окупації під фашистами. Я ходив при фашистах в українську школу. Я передавав батькові через вартового гітлерівця - фашиста “Кобзаря”. Батька, як і всіх старих чоловіків, які залишилися на окупованій території, фвшисти забрали, щоб ті для них копали окопи. Батько копав ті окопи цілий день з короткою перервою на відпочинок. Увечері читав “Кобзаря”, а вранці знову брав німецьку лопату і йшов під дулом гітлерівської гвинтівки копати оборонні рови проти своїх двох синів і двох зятів, які воювали по той бік фронту проти цих же фашистів. Воювали його сини і зяті плече в плече з тими, які сьогодні пішли на нас з “Буками” і “Градами”, мінометами і переносними ракетними установками. Воювали мої брати і батькові зяті і їли з одного казанка з тими ж московітами, бо боролися, до чого закликав їх підпільно Степан Бандера, викинувши всесвітнє гасло “За вашу і нашу свободу!”.
Батько копав окопи проти своїх рідних під дулом гвинтівки гітлерівця. Але батька ніхто ні разу не вдарив за те, що він читав українську книжку. Мене ні разу не турнув прикладом німець, коли я підходив до дитячого будинку і запитував у того фашиста чи можна татові українську книжку передати. Гітлерівець, фашист, окупант брав з рук у мене ту книжку, спочатку перегортав, потім піднімав її за палітурки і трусив над своєю броньованою каскою головою. Не знайшовши між обкладинок ані металевої пилочки, ані іншого різновиду терпуга, дозволяв мені передати батькові книжку. Гітлерівець, фашист, також не розумів мови Шевченка і Лесі Українки, як і воронізькі тупі жандарми й наглядачі, але читати книжку він батькові дозволив.
І я почав у своїй пам’яті шукати інші паралелі з цим сьогоднішнім диким московським цинічним і жорстоким плем’ям, і що ви думаєте, таки знайшов. У Геродота. Виявляється сучасних московітів не потрібно називати фашистами, бо це для них комплімент. Недаром їхній вождь любить Гітлера і Геббельса. Пращурів московітів “батько історії” Геродот називав
андрофагами. Ці андрофаги, як показала їхня агресія у Донбасі, досі за своїм характером не змінилися. По-вченому – не еволюціонували. Вони тільки скинули з себе вовчі шкури і одягли шуби північного ведмедя. І я тепер зрозумів , від кого пішли сучасні московіти і що в їхніх генах залишилося до сьогоднішнього дня. Погляньте на їхнього вожака. На вожака цього дикого племені - Путіна. Стовідсотковий андрофаг.
А тепер ще трішки паралелей з історії Геродота. Ось що він пише про наших північних сусідів. Андрофаги мали найдикіші звичаї. Вони належали до войовничого племені і ніколи не дотримувалися ніяких норм права. Натяк на Будапештський меморандум, Хартії ООН і Женевські домовленості. Андрофаги – це особливе і далеко не скіфське плем’я. Тобто ми не один народ! Різний! Серед усіх племен найдикіші звичаї в андрофагів. Вони не знають ні судів, ні законів і є кочівниками. З Ростова у Луганськ і Донецьк постійно кочують під білими тентами з чорною начинкою. Це правда. А звідти вивозять, що краще і що не так, на їхній погляд, лежить. Мова в андрофагів зовсім інша, аніж у скіфів. Про це писав ще Володимир Даль і засвідчував у своєму словнику. А також Василь Ключевський, хоч Вассерман протилежної думки. Це (андрофаги) єдине плем’я поблизу землі скіфів. Тобто поблизу південно-східного кордону України. Андрофаги (це пише Геродот, а не я) східні сусіди неврів. Землі їх обмежують Скіфію з півночі. Ну, це ми й самі бачимо, бо тепер у нас є географічні карти, а в андрофагів ще й військові. Андрофаги відмовили скіфам у допомозі проти персів. Це дике і жорстоке плем’я, яке харчується людським м’ясом і від себе додам те, чого не дописав Геродот: і запиває м’ясо людською кров’ю своїх ближніх. Особливо їм смакує м’ясо і кров малюків-біженців, які побачивши андрофагів, намагаються втекти від них якомога далі. Для цього батьки дітей викидають над пересувним транспортом білі прапори і залишають на автобусах написи “Діти”. Але оскільки андрофаги міжнародних норм і прав принципово не визнають, то вони діточок разом з батьками знищують “Градом” і гаубицями. Потім вони з радістю вмиваються кров’ю безневинних діточок і їхніх мирних матерів і на всю іванівську регочуть, передаючи ці звуки через мобільні телефони в ефір.
То тепер скажіть мені, то як назвати їх, і отих слідчих воронізького ізолятора, які не дозволяють читати книжок, бо вони українською мовою? Чи є вже для цих пізніших ординців-московітів відповідне слово? Виявляється є. Це - андрофаги. Дике плем’я самоїдів-канібалів. Андрофаги гірші фашистів. Московський народ, який у своїй більшості любить вождя андрофагів Путіна і ненавидить нас, українців, заслуговує сьогодні саме на це геродотівське слово . Дике плем’я з півночі цю точну назву заслужило по праву. Заслужило усіма своїми діями: підступністю, жорстокістю, катуваннями, людоїдством. Світ нарешті має зрозуміти, що андрофаг з часів Геродота за своєю поведінкою не змінився. Він тільки надів на себе сучасні маски, і в подобі “зелених чоловічків” з’являється нізвідки. І їздить тепер андрофаг не на приручених мамонтах, а на мустангах. Але назву має ту саму - андрофаг. Бо називати сучасного московіта фашистом (повторююсь) - це робити йому комплімент.
Олег ЧОРНОГУЗ, письменник,
для “Волі народу”
Фото: vitki.orgКоментарі
