 Анатолій ВИХРУЩ, м. Тернопіль, для Волі народу
НЕСВЯТКОВІ РОЗДУМИ
Не вітаю вас із 21–ми роковинами. Парадокс серпня 2012 року в тому, що відсутня атмосфера свята. Виникає думка, начебто нація втомилася від брехні, від влади, від безнадії, врешті, просто втомилася.
У черговий раз вийдуть представники влади і приречено зачитають з папірців чужий текст про неіснуючі успіхи, які чомусь ніхто не бачить. Опозиція знайде різкі слова й розкаже, як буде добре після перемоги. Традиційний концерт – звіт району, ярмарки напередодні і все. Знову сірі будні та проблеми: як нагодувати дітей, як їх пристойно зібрати до школи, де взяти гроші на комунальні послуги, і врешті–решт, як жити?
Навіть успішний чемпіонат з футболу, олімпійські ігри не змогли змінити існуючого настрою. У цьому зв’язку декілька несвяткових роздумів.
 71% опитаних мають намір голосувати на виборах Ради
71% опитаних компанією Research & Branding Group мають намір взяти участь у голосуванні на виборах Верховної Ради. Про це свідчать результати опитування.
При цьому 43% респондентів відповіли, що впевнені у своїй участі у виборах, 28% - швидше за все будуть голосувати, 13% - ще не вирішили чи не змогли відповісти.
Також 11% - упевнені, що не будуть брати участь, 5% - швидше за все не будуть брати участь у виборах.
 16 серпня, об 11:00 біля пам’ятника Лесі Українці (неподалік від будинку Центральної виборчої комісії) зібралися мистецькі та громадські діячі, які вирішили піти на вибори. Ініціатор ації – Українська платформа «Собор», список якої складають культурні та громадські діячі БЕЗ ПОЛІТИКІВ. Як наголошує Голова УП "Собор" Павло Жебрівський – це явище унікальне для новітньої історії України. Сам очільник «Собору» йде на вибори не за партійним списком, а як кандидат-мажоритарник.
Місце біля пам’ятника Лесі Українці обрано через те, що вона, крім мистецької діяльності, вела величезну громадську роботу.
 Народний комітет захисту України (НКЗУ) 9 серпня виступив із заявою у зв'язку з підписанням президентом "мовного закону" Ківалова-Колесніченка. У ній, зокрема, говориться:
"Януковичу і його московським покровителям чужа Шевченкова думка про те, що «В своїй хаті – своя правда і сила, і воля». На руїнах України він готовий будувати ще одну московську державу, як це робить у Білорусі диктатор Лукашенко.
Ідеологія режиму Януковича – це потворний гібрид московського шовінізму, олігархічного капіталізму й тюремного совєтського комунізму.
Комітет народного захисту України закликає всіх мислячих українців, студентську молодь, усі опозиційні сили до об’єднання. Ми вважаємо за необхідне негайно створити штаб підготовки до Майдану. Сьогорічне святкування нашої Незалежності ми повинні провести як систему мітингів проти влади Віктора Януковича.
Україну ніхто, крім самого українського народу, не врятує від політичної загибелі, спланованої промосковською клікою".
 Ми отримуємо непотрібного політика і втрачаємо хорошого журналіста - Юрій Луканов
«Новими особами» в нинішній передвиборній гонці стали журналісти та письменники, які зайняли місця в перших десятках прохідних місць у списках опозиції і правлячої партії. Навіщо акули пера йдуть у політику?
Своїми роздумами про це з News24UA поділився голова Комітету Київської незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов.
- Сьогодні наші акули пера пішли в політику просто таки строєм. У депутати балотуються генеральний директор ТВі Микола Княжицький, журналісти Костянтин Усов, Тетяна Чорновіл, Ігор Мірошниченко, Валентин Щербачов, телеведучі Рена Назарова та Наталія Розинська, колишній керівник телекомпанії «РІАК» одеситка Світлана Фабрикант, генеральний продюсер телеканалу ZIK Дмитро Добродомов
 Український націоналізм народився в XIX столітті, однак це не привело до створення незалежної національної держави. Отже, Україна більш ніж на сто років спізнилася на поїзд національно-державного будівництва.
При цьому український націоналізм, безперечно, відіграв свою роль, забезпечивши Україну на ранньому етапі її існування як формально незалежної держави відповідною ідеологією.
Пройшовши через низку майже стихійних спроб консолідації, український націоналізм справді став державною ідеологією тільки за президентства В. Ющенка, але, як виявилося, ненадовго. Сьогодні ж, не будучи підтриманий чинною владою, він сам почав набувати рис маргінальної течії.
Звідси, здавалося б, має випливати той висновок, що український націоналізм як ідеологічний тренд доживає останні дні. Однак не все так просто.
 Якою мовою розмовляють у Києві
Не раз чула розповіді про "російськомовний Київ". Щоразу дивуюся: а про який Київ ми говоримо?
Я народилася і виросла на Хрещатику. Тут-таки народився і виріс мій батько. Колись були часи, коли квартирний бум іще не почався, й українська інтелігенція жила в центрі. Пізніше її витіснили нувориші 1990-х.
Мої батьки — художники. І як публічні люди мали шикарне коло спілкування — їхні колеги, а ще письменники, журналісти, археологи. Я згадую бесіди на виставках і в галереях, на кухнях та в майстернях — вони велися здебільшого українською. З маминого боку була лише одна російськомовна художниця, а з татового — ювелір. Тож я виростала переконана: моє місто україномовне. І тільки з віком зрозуміла, що українська — мова в схроні, для внутрішнього вжитку.
|
