Увечері в середу, 19 лютого, на київському Майдані Незалежності велелюдно. Увагу журналістів та приїжджих привернули дві довгі паралельні шеренги людей, які з рук у руки передавали плитку з бруківки, яка піде на укріплення барикад. Два живі ланцюги утворили своєрідний коридор, який простягнувся від Головпштамту до центру Майдану. Як відомо, поряд з поштамтом знаходиться місце для збору пожертв на увічнення пам'яті перших загиблих героїв Української революції. Там же - портрети цих доблесних лицарів, життя яких принесене на алтар революції: Романа Сеника, Юрія Вербицького, Сергія Нігояна, Михайла Жизневського.

18 лютого, знаходячись на 5-му поверсі в будинку по вул. Шовковична 17/5, мені вдалося відзняти, як ВВшники вели під руки активіста, завівши затриманого за спалені автомобілі (на свою територію). Потім повалили його на асфальт і почали бити ногами та дубинками (якщо придивитися уважно – це видно через густий туман). Потім хлопця, який спочатку йшов на ногах, ВВшники поволочили за шкірки по землі. Після того, як протистояння змістилося і я йшов до центру, то став свідком того, як один з ВВшників намагався зняти перчатки з пораненого, який уже лежав у швидкій.

Катерина Большакова, поранена осколком гранати, рятувала бабусю, закривши собою
Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook: Я знала, КУДИ я йду, НАВІЩО йду, і що БУДЕ. Насправді, вчора ввечері у студії внутрішньо попрощалася з усіма і "закрила" всі свої нерозуміння і засудження. Це граната Беркута. Потрапила мені в спину, коли почався наступ. Я йшла практично остання - виводила з Інститутської бабусю років 75.
На спині був якісний брезентовий рюкзак з усіма захистами і прокладками під спину. Від нього залишилася права лямка і обгоріле денце. Якби його не було, то не було б мене.

Так вважає український філософ Сергій Дацюк. Про це він написав на своєму блзі в "Українській правді".
Статус влади та законності в Україні
Історія режимів та персональних визначень влад в Україні
З 1991 по 2001 – транзитна демократія.
2001-2004 – авторитаризм Президента Кучми, олігархія.
2005-2010 – транзитна демократія, охлократія самого Ющенка та олігархія, що підкуповувала оточення та рідних Ющенка.