Холод не визнає первинних політичних ознак.
Ммнулого місяця було оприлюднено заяву заступника генерального директора Центру досліджень енергетики Вадима Гламазіна про те, що українцям треба приготуватися до суворої зими.
Не радимо читачам розпочинати пошук на теги: "Глобальне похолодання" чи "Кліматичні зсуви в Україні". Нічого не знайдете. Тобто все це є - і "глобальне", і "зсуви", тільки воно нічого спільного з кліматом не має. Якщо і є щось "глобальне", то це недалекоглядність наших сьогоднішніх володарів світла, прізвища їх легким дотиком пальця можна виявити у всезнаючому Інтернеті, а виправити недалекоглядність може лише зсув у свідомості самих володарів.
Про що йдеться? Автор зовсім не закликає власників усіх наших обленерго ні сіло ні впало знижувати тарифи на електроенергію. Бо це не має жодного економічного сенсу та, якщо чесно, матиме мінусовий ефект, що б там наші пересічні громадяни не гомоніли про зажерливість чи навіть економічний безлад. Тому що економічні закони не відрізняються від законів природи: дві голови в одного теляти – це все-таки мутація, а не природне явище. А наша енергетика з її законами, підзаконними актами, підкилимними домовленостями, кумівством і земляцтвом давно вже така, що краще у темному провулку з нею не зустрічатися передає
"ПіК".
Історія ще мохом не поросла, коріння «тихенької та швиденької» приватизації ще не вросли в землю суспільно-економічних відносин, і по них ще можна прочитати: наша енергетика, теплова й електрична, давно тримається не на економічних законах, а на гострій виборчо-політичній необхідності.
На цьому, власне, можна поставити крапку. Але не жирну, оскільки продовження ще буде. Та, можливо, буде воно неприємним головним чином для нас: пересічних свідомих русофобів, а вкупі з ними й русофілів і так званої 5-ї колони. Оскільки зубами у зимовий період торохтітимуть геть усі, незважаючи на первинні політичні ознаки.
Енергетично-владний "собакохвіст"
А на те, що мерзнутимуть усі, енергетики вже натякають і, звичайно ж, одразу беруть високу ноту. Тобто йдеться про те, що від несплати коштів за спожите тепло страждає не лише теплова галузь, а й увесь енергетичний комплекс в цілому.
Ми там щось казали про глобалізацію? Ось вона, на повний зріст. Сьогодні борги держави перед енергетичними компаніями складають більше 14 млрд грн, і тенденцій до зменшення поки що немає, не дивлячись на спеку, що панує в країні. Правда, тут є нюанси, вони важко доказові, але, наприклад, чим можна пояснити дивну ситуацію з подачею гарячої води до квартир, яка виникла цього літа у Києві, та й не тільки? ЗМІ пишуть, що 234 житлових будинки у Києві взагалі не платять за спожиту гарячу воду. Відмовляються. Оболонь, Деснянський район… Уже 34 мільйони боргу «накрутило».
Але варто спитати будь-якого киянина, чого він не платить, відповіддю буде: а за що? Ось минуло два місяці літа. Наприклад, на Лісовому масиві з 60 днів гаряча вода з крана бігла аж… днів 10, не більше… Всі вже звикли, що кожного літа гарячої води не буває два тижні, тому що «йде тестування системи». Господь з нею, терпимо. Але потім вода зникає без попереджень, і народ мало не випадково дізнається, що десь трапилася аварія та водоканальники героїчно з нею борються. День борються, два… Тиждень, два… Причому вода з крана йде. Але холодна.
Виникає логічна підозра: якщо стався прорив, а вода з крана лупить, як же його ліквідують, не припиняючи водопостачання, що це за марсіанська технологія застосовується? Чи не дурять нашого брата і просто не витрачають кошти на підігрів води, знаючи, що від держави все одно нічого не доб’єшся, бо грошей нема?
Довгим, мабуть, буде очікування ладу в цій системі оплати. Тому що винуватих тут знайти важко. Бо коли наші скоробагатьки заходилися приватизувати обленерго, міськводоканали, міськтеплоенерго та ще силу-силенну комунальних структур, то вони на що сподівалися? Ні, не лише на наші земні поклони та вдячність за тепло взимку і нас чистих влітку. Вони сподівалися, що знайшли «клондайк». Тому що системи життєзабезпечення для бізнесу споконвіку є найстабільнішим джерелом прибутку для тих, хто ними володіє. Бо людські бажання щось їсти, пити і навіть для декого – помитися пересилюють навіть нестачу коштів. І люди несуть останнє до ощадкас, сплачують за життєво необхідні послуги. Отут фінансовий потік дійсно безперервний, бо ще й страшно: заборгував – прийшли суворі дядьки з вранішнім перегаром та й заварили всі дірки, звідки вода тече…
Повторимося: цей бізнес і благородний, і прибутковий в усьому світі. І в нас міг би бути таким, якби не… політика, трясця її!
Бо якби у державі функціонувала НОРМАЛЬНА економічна система, то не треба було б робити багато неприємних речей. Гаряча вода коштувала б стільки, скільки витрачено на її підігрів. На її підігрів ішло б стільки коштів, скільки затребують енергетики. А енергетики запросять стільки, аби з невеличким прибутком (нехай собі!) перекрити витрати на вироблення електричного струму. Все!
Але це – в нормальній економічній системі… «ПіК» неодноразово писав, яким чином утворюються енерготарифи та від чого вони залежать. І сьогодні, маючи на увазі верескливу заяву енергетиків, можна, уважно придивившись, зрозуміти, що перед нами – собака, який гризе власний хвіст. Бо коли з-під поли влада роздавала «своїм хлопцям» у власність енергетичні системи, вона забула попередити, що ми живемо взагалі-то зовсім не в Німеччині чи Бельгії. І що на утворення прибутків з отого всього впливатиме не економічна технологія видобутку електричної іскри з вітрогенератора чи турбіни ТЕЦ, а періодичність виборів… Бо не може сьогодні влада дозволити підняти тарифи хоч би на копійку, хоча ситуація про таку необхідність вже не кричить – волає! Бо вибори знову на носі. А партія влади має сьогодні такі хиткі та непевні рейтинги, що ота копійка може й поперек горлянки стати, тільки не тієї, за яку сьогодні намагаються вхопити енергетики, доведені до відчаю, а іншої. Пальцями не будемо показувати, бо якось ніяково стає…
Отаке вийшло «кільце» з хвоста і собачої голови. Власники енергосвіту країни, отримуючи з рук друзяк при владі генеруюче та розподільче енергомайно, сподівалися на безперервний золотий потік. А він узяв та й застряг у ЦВК. Чи у Верховній Раді?
Іван Єлістратов
Коментарі
