Повернути "ЛАЗ" державі - місія неможлива
Незабаром від бренду "ЛАЗ" у Львові може не залишитись нічого, як і від самого заводу. Вже влітку нові моделі автобусів виготовлятимуть на підприємстві у Дніпродзержинську.
Власник Ігор Чуркін обіцяє залишити у Львові частку виробництва, однак подальша доля одного з найбільших заводів автомобілебудування країни непевна: з лютого 2013 року підприємство не функціонує через брак замовлень, а сам Ігор Чуркін у інтерв'ю "Комерсант-Україна" заявив, що більше не інвестуватиме у виробництво у Львові та навіть вивезе до Дніпродзержинська частину обладнання.
Таке рішення власника заводу його прес-секретар Оксана Горак пояснює диверсифікацією виробництва, натомість колишні працівники заводу вбачають у цьому початок кінця. Громадська рада ветеранів ЛАЗу закликала міських та обласних депутатів подбати про промислові потужності, робочі місця, податки, а головне – майже сімдесятилітню історію заводу.
Звернення ветеранів ЛАЗу, яким ще за радянських часів вдалось перевести завод під юрисдикцію України та оголосити його народним підприємством, вплинуло на депутатів. Львівська міськрада направила до керівництва країни звернення щодо повернення ЛАЗу у державну власність, обласні депутати, наразі, підготували проект схожого рішення.
Однак у щирість дій обранців повірити важко, хоча б тому, що ані на Площі Ринок, ані на Винниченка досі не знають, як одержавити те, що залишилось від заводу. Як переконався Вголос, на розробку механізму порятунку можуть піти роки, тоді як для ЛАЗу відлік іде уже на місяці.
Голова депутатської комісії з питань промисловості, ЖКГ, транспорту та зв’язку Львівської облради Михайло Задорожний пропонує переграти тендер, на якому продали ЛАЗ. На його думку, Львівський автобусний завод повинен повторити історію іншого гіганта – промислового – «Криворіжсталі», який спершу продали за 4,26 млрд. грн., тоді як підприємство, за різними оцінками коштувало від 3 до 6 млрд. доларів. Після року судових тяганин та урядового рішення «Криворіжсталь» таки повернули у державну власність, а під час повторного тендеру продали майже ушестеро дорожче – за 4,8 млрд. доларів.
Задорожний сподівається, що цей механізм спрацює і з ЛАЗом. За його словами, Львівська обласна рада вимагатиме, аби ФДМУ за дорученням президента розпочав процедуру повернення ЛАЗу державі.
«Механізм «Криворіжсталі» був. Коли йде приватизація будь-якого підприємства України, майбутній власник отримує пакет зобов’язань. Одне з них, що ЛАЗ має розвиватись, модернізуватись, власник має вкладати інвестиції. За невиконання зобов’язань перед державою вона може в повній мірі скасувати договір купівлі-продажу. Це повноваження ФДМУ. Ми звертаємось до Президента, Кабміну, щоб вони дали доручення Фонду держмайна розпочати процедуру повернення підприємства у державну власність», – наголосив Михайло Задорожний.
У Фонді держмайна підтверджують, що українське законодавство передбачає повернення проданого назад у державну власність, якщо покупець не виконав свої зобов’язання. Однак піти шляхом «Криворіжсталі» львівський завод уже не зможе. За словами керівника Львівського відділення Фонду Наталії Горлач, контрольний пакет акцій Львівського автобусного заводу і справді реалізували під зобов’язання, та їх власник виконав у повній мірі.
«Такий механізм з ЛАЗом не спрацює. По «Криворіжсталі» була інша ситуація: в період дії умов договору купівлі-продажу було судове рішення про невиконання умов і повернення в державну власність. А по ЛАЗу терміни вийшли, умови всі виконані і на сьогодні важелів у ФДМУ в рамках чинного законодавства немає», – зазначила вона.
Натомість фракція ВО «Свобода» у Львівській міськраді сподівається, що рішення для ЛАЗу зможуть знайти народні депутати від партії. Як розповів голова фракції Маркіян Лопачак, наразі нардепи намагаються витребувати усі документи, що стосуються приватизації заводу, отримавши які стане зрозуміло, як чинити далі.
«В залежності від тих документів, які отримають депутати Верховної Ради, їх можна буде проаналізувати і сказати, за яким механізмом можна буде боротись за цей завод», – повідомив він.
Насправді, дванадцять років назад ЛАЗ уже однією ногою стояв на дорозі «Криворіжсталі», однак тоді забракло політичної волі, або довести справу до кінця. Відтоді історія заводу нагадує клубок, який хтось вміло заплутував. Імовірно, аби врятувати ЛАЗ сьогодні депутатам необхідно почати його розмотувати. Адже одразу після того, як у 2001 році Фонд держмайна продав 70% акцій підприємства за 5,5 млн. доларів, у той час як за тодішніми оцінками завод коштував 500 млн. доларів, Деснянський районний суд Києва (29 листопада 2001 року) визнав продаж акцій ЛАЗу недійсним. У 2004 році Вищий господарський суд України залишив постанову Київського апеляційного господарського суду від червня 2003 без змін, а касаційну скаргу Фонду державного майна України без задоволення.
Однак після низки судових рішень, які підтверджували, що гіганта автомобілебудування, яким за радянських часів вважали ЛАЗ, продали за безцінь, настала «мертва» тиша: Кабмін не доручив ФДМУ повернути завод, прокуратура не взялась за виконання судових рішень та головне – інформацію про те, що приватизацію визнали незаконною, в повному сенсі слова, засекретили. Акціонери і члени громадської ради ветеранів ЛАЗ про ці судові рішення дізнались лише через 5 років – у 2009 році, коли термін давності уже минув. До сьогодні жодних пояснень, чому рішення залишились лише на папері від жодної із державних інстанцій немає.
«Коли ми про це дізнались, почали вимагати, щоб прокуратура відібрала завод, нас запитали де ми взяли цей секретний документ. Аж тоді ми зрозуміли, що це все тримали в таємниці», – розповів секретар громадської ради ветеранів ЛАЗу, колишній технічний директор підприємства Роман Пак.
Із 2008 року у його архіві близько 150 листів до президентів, прем’єрів, народних депутатів. Йшли роки, змінювалась влада, однак до питання Львівського автобусного заводу не брався ніхто. Лобіювати вирішення цього питання особисто обіцяли голови Львівської обласної ради, однак слова залишились словами. Сьогоднішній прокурор області на нещодавній зустрічі із ЛАЗівцями заявив, що нічим допомогти не може, оскільки термін давності давно минув і порадив шукати їм нові обставини.
«Прокуратура, яка нічого не робила усі 5 років, грається з нами переписками, тепер вони вже кажуть, що треба, щоб Верховна Рада прийняла постанову про повернення заводу в державну власність», – зазначає Роман Пак.
Усі ці роки, як стверджують колишні працівники, завод грабували, розтягували, розпродували, перейменовували. За цей час на підприємстві були розпродані бази відпочинку, цехи, приміщення.
«На момент приватизації на складах було металу, комплектації і всього іншого на 48 млн. доларів. Все це він порозбазарював, здійснював афери, нібито він укладав угоду з Кременчуком, туди йшли мільйони, а назад нічого не поверталось, перераховував гроші фірмам, які були банкрутами, або потім зникали взагалі. У зв’язку з цим проти нього порушили кримінальну справу», – розповів Пак.
За час підготовки України до Євро-2012 ЛАЗ, отримавши замовлення, отримав шанс відновити втрачену славу, однак цього не трапилось. Більше того, Львів постійно нарікає на якість придбаних автобусів. Ігор Чуркін у свою чергу, пускаючи виробництво повз Львів, не приховує, що на це рішення вплинув конфлікт із місцевою владою. Зокрема, у тому, що з 12 лютого підприємство зупинилось звинуватили Львів (мерію), який досі має понад 20 млн. грн. боргу за придбані до Євро автобуси. Через брак цих грошей працівників нібито і відправили у вимушену відпустку. Мер Андрій Садовий заявляє, що місто і не думає розраховуватись, оскільки завод боргує не меншу суму за комунальні послуги та оренду землі.
Водночас Ігор Чуркін уже заявив у ЗМІ, що до літа міські автобуси виготовлятимуть на потужностях Дніпровського автобусного заводу у Дніпродзержинську. Мова йде про нові моделі ЛАЗ 695 и ЛАЗ 697.
«Попередні моделі, тролейбуси та туристичні автобуси будуть і надалі виготовляти у Львові. У Запоріжжі ми переносимо виробництво машин швидкої допомоги і усієї іншої техніки. Ми там плануємо, також, робити інкасаторські машини і багато іншого», – розповіла Горак. За її словами, у Дніпродзержинську є більше професіоналів, та й влада там не «переходить дорогу» інвестору.
Попри очевидну складність ситуації із Львівським заводом, у Ігоря Чуркіна його бачать ледь не у розквіті. За словами Оксани Горак, працівники знову вийдуть на роботу, як тільки власник знайде замовників. Крім того, ані зарплатних, ані комунальних боргів ЛАЗ нібито не має.
Активність депутатів щодо реприватизації на заводі вважають рейдерством і втручанням у підприємницьку діяльність. Оксана Горак заявила, що ця тема була закрита ще у 2008 році, коли після перевірок заводу різноманітні структури не мали претензій щодо законності його приватизації.
«Звідки у депутатів такі свідчення, що завод був приватизований незаконно? Були запрошені ветерани, які показували документи, рішення по яких були ще у 2002 чи у 2003 роках. Відтоді пройшло достатньо багато часу і за цей період Львівський автобусний завод неодноразово довів законність приватизації і виконання всіх інвестиційних зобов’язань, які були покладені Фондом держмайна на інвестора», – зазначила Горак.
Водночас, Ігор Чуркін не приховує, що має свої плани на марку ЛАЗ і Львова вони уже стосуються мало. Його остання заява про те, що автобуси під львівським брендом можуть випускати не лише у Дніпродзержинську, а й у Росії найбільше стривожила депутатів.
Таким чином, повернути у державну власність ЛАЗ буде досить проблематично. Залишається тільки сподіватись, що один з найбільших заводів України зможе відновити свої потужності.
Мар'яна Білозір
Інф.: vgolos.com.ua
Власник Ігор Чуркін обіцяє залишити у Львові частку виробництва, однак подальша доля одного з найбільших заводів автомобілебудування країни непевна: з лютого 2013 року підприємство не функціонує через брак замовлень, а сам Ігор Чуркін у інтерв'ю "Комерсант-Україна" заявив, що більше не інвестуватиме у виробництво у Львові та навіть вивезе до Дніпродзержинська частину обладнання.
Таке рішення власника заводу його прес-секретар Оксана Горак пояснює диверсифікацією виробництва, натомість колишні працівники заводу вбачають у цьому початок кінця. Громадська рада ветеранів ЛАЗу закликала міських та обласних депутатів подбати про промислові потужності, робочі місця, податки, а головне – майже сімдесятилітню історію заводу.
Звернення ветеранів ЛАЗу, яким ще за радянських часів вдалось перевести завод під юрисдикцію України та оголосити його народним підприємством, вплинуло на депутатів. Львівська міськрада направила до керівництва країни звернення щодо повернення ЛАЗу у державну власність, обласні депутати, наразі, підготували проект схожого рішення.
Однак у щирість дій обранців повірити важко, хоча б тому, що ані на Площі Ринок, ані на Винниченка досі не знають, як одержавити те, що залишилось від заводу. Як переконався Вголос, на розробку механізму порятунку можуть піти роки, тоді як для ЛАЗу відлік іде уже на місяці.
Голова депутатської комісії з питань промисловості, ЖКГ, транспорту та зв’язку Львівської облради Михайло Задорожний пропонує переграти тендер, на якому продали ЛАЗ. На його думку, Львівський автобусний завод повинен повторити історію іншого гіганта – промислового – «Криворіжсталі», який спершу продали за 4,26 млрд. грн., тоді як підприємство, за різними оцінками коштувало від 3 до 6 млрд. доларів. Після року судових тяганин та урядового рішення «Криворіжсталь» таки повернули у державну власність, а під час повторного тендеру продали майже ушестеро дорожче – за 4,8 млрд. доларів.
Задорожний сподівається, що цей механізм спрацює і з ЛАЗом. За його словами, Львівська обласна рада вимагатиме, аби ФДМУ за дорученням президента розпочав процедуру повернення ЛАЗу державі.
«Механізм «Криворіжсталі» був. Коли йде приватизація будь-якого підприємства України, майбутній власник отримує пакет зобов’язань. Одне з них, що ЛАЗ має розвиватись, модернізуватись, власник має вкладати інвестиції. За невиконання зобов’язань перед державою вона може в повній мірі скасувати договір купівлі-продажу. Це повноваження ФДМУ. Ми звертаємось до Президента, Кабміну, щоб вони дали доручення Фонду держмайна розпочати процедуру повернення підприємства у державну власність», – наголосив Михайло Задорожний.
У Фонді держмайна підтверджують, що українське законодавство передбачає повернення проданого назад у державну власність, якщо покупець не виконав свої зобов’язання. Однак піти шляхом «Криворіжсталі» львівський завод уже не зможе. За словами керівника Львівського відділення Фонду Наталії Горлач, контрольний пакет акцій Львівського автобусного заводу і справді реалізували під зобов’язання, та їх власник виконав у повній мірі.
«Такий механізм з ЛАЗом не спрацює. По «Криворіжсталі» була інша ситуація: в період дії умов договору купівлі-продажу було судове рішення про невиконання умов і повернення в державну власність. А по ЛАЗу терміни вийшли, умови всі виконані і на сьогодні важелів у ФДМУ в рамках чинного законодавства немає», – зазначила вона.
Натомість фракція ВО «Свобода» у Львівській міськраді сподівається, що рішення для ЛАЗу зможуть знайти народні депутати від партії. Як розповів голова фракції Маркіян Лопачак, наразі нардепи намагаються витребувати усі документи, що стосуються приватизації заводу, отримавши які стане зрозуміло, як чинити далі.
«В залежності від тих документів, які отримають депутати Верховної Ради, їх можна буде проаналізувати і сказати, за яким механізмом можна буде боротись за цей завод», – повідомив він.
Насправді, дванадцять років назад ЛАЗ уже однією ногою стояв на дорозі «Криворіжсталі», однак тоді забракло політичної волі, або довести справу до кінця. Відтоді історія заводу нагадує клубок, який хтось вміло заплутував. Імовірно, аби врятувати ЛАЗ сьогодні депутатам необхідно почати його розмотувати. Адже одразу після того, як у 2001 році Фонд держмайна продав 70% акцій підприємства за 5,5 млн. доларів, у той час як за тодішніми оцінками завод коштував 500 млн. доларів, Деснянський районний суд Києва (29 листопада 2001 року) визнав продаж акцій ЛАЗу недійсним. У 2004 році Вищий господарський суд України залишив постанову Київського апеляційного господарського суду від червня 2003 без змін, а касаційну скаргу Фонду державного майна України без задоволення.
Однак після низки судових рішень, які підтверджували, що гіганта автомобілебудування, яким за радянських часів вважали ЛАЗ, продали за безцінь, настала «мертва» тиша: Кабмін не доручив ФДМУ повернути завод, прокуратура не взялась за виконання судових рішень та головне – інформацію про те, що приватизацію визнали незаконною, в повному сенсі слова, засекретили. Акціонери і члени громадської ради ветеранів ЛАЗ про ці судові рішення дізнались лише через 5 років – у 2009 році, коли термін давності уже минув. До сьогодні жодних пояснень, чому рішення залишились лише на папері від жодної із державних інстанцій немає.
«Коли ми про це дізнались, почали вимагати, щоб прокуратура відібрала завод, нас запитали де ми взяли цей секретний документ. Аж тоді ми зрозуміли, що це все тримали в таємниці», – розповів секретар громадської ради ветеранів ЛАЗу, колишній технічний директор підприємства Роман Пак.
Із 2008 року у його архіві близько 150 листів до президентів, прем’єрів, народних депутатів. Йшли роки, змінювалась влада, однак до питання Львівського автобусного заводу не брався ніхто. Лобіювати вирішення цього питання особисто обіцяли голови Львівської обласної ради, однак слова залишились словами. Сьогоднішній прокурор області на нещодавній зустрічі із ЛАЗівцями заявив, що нічим допомогти не може, оскільки термін давності давно минув і порадив шукати їм нові обставини.
«Прокуратура, яка нічого не робила усі 5 років, грається з нами переписками, тепер вони вже кажуть, що треба, щоб Верховна Рада прийняла постанову про повернення заводу в державну власність», – зазначає Роман Пак.
Усі ці роки, як стверджують колишні працівники, завод грабували, розтягували, розпродували, перейменовували. За цей час на підприємстві були розпродані бази відпочинку, цехи, приміщення.
«На момент приватизації на складах було металу, комплектації і всього іншого на 48 млн. доларів. Все це він порозбазарював, здійснював афери, нібито він укладав угоду з Кременчуком, туди йшли мільйони, а назад нічого не поверталось, перераховував гроші фірмам, які були банкрутами, або потім зникали взагалі. У зв’язку з цим проти нього порушили кримінальну справу», – розповів Пак.
За час підготовки України до Євро-2012 ЛАЗ, отримавши замовлення, отримав шанс відновити втрачену славу, однак цього не трапилось. Більше того, Львів постійно нарікає на якість придбаних автобусів. Ігор Чуркін у свою чергу, пускаючи виробництво повз Львів, не приховує, що на це рішення вплинув конфлікт із місцевою владою. Зокрема, у тому, що з 12 лютого підприємство зупинилось звинуватили Львів (мерію), який досі має понад 20 млн. грн. боргу за придбані до Євро автобуси. Через брак цих грошей працівників нібито і відправили у вимушену відпустку. Мер Андрій Садовий заявляє, що місто і не думає розраховуватись, оскільки завод боргує не меншу суму за комунальні послуги та оренду землі.
Водночас Ігор Чуркін уже заявив у ЗМІ, що до літа міські автобуси виготовлятимуть на потужностях Дніпровського автобусного заводу у Дніпродзержинську. Мова йде про нові моделі ЛАЗ 695 и ЛАЗ 697.
«Попередні моделі, тролейбуси та туристичні автобуси будуть і надалі виготовляти у Львові. У Запоріжжі ми переносимо виробництво машин швидкої допомоги і усієї іншої техніки. Ми там плануємо, також, робити інкасаторські машини і багато іншого», – розповіла Горак. За її словами, у Дніпродзержинську є більше професіоналів, та й влада там не «переходить дорогу» інвестору.
Попри очевидну складність ситуації із Львівським заводом, у Ігоря Чуркіна його бачать ледь не у розквіті. За словами Оксани Горак, працівники знову вийдуть на роботу, як тільки власник знайде замовників. Крім того, ані зарплатних, ані комунальних боргів ЛАЗ нібито не має.
Активність депутатів щодо реприватизації на заводі вважають рейдерством і втручанням у підприємницьку діяльність. Оксана Горак заявила, що ця тема була закрита ще у 2008 році, коли після перевірок заводу різноманітні структури не мали претензій щодо законності його приватизації.
«Звідки у депутатів такі свідчення, що завод був приватизований незаконно? Були запрошені ветерани, які показували документи, рішення по яких були ще у 2002 чи у 2003 роках. Відтоді пройшло достатньо багато часу і за цей період Львівський автобусний завод неодноразово довів законність приватизації і виконання всіх інвестиційних зобов’язань, які були покладені Фондом держмайна на інвестора», – зазначила Горак.
Водночас, Ігор Чуркін не приховує, що має свої плани на марку ЛАЗ і Львова вони уже стосуються мало. Його остання заява про те, що автобуси під львівським брендом можуть випускати не лише у Дніпродзержинську, а й у Росії найбільше стривожила депутатів.
Таким чином, повернути у державну власність ЛАЗ буде досить проблематично. Залишається тільки сподіватись, що один з найбільших заводів України зможе відновити свої потужності.
Мар'яна Білозір
Інф.: vgolos.com.ua
Коментарі