"Може Володі (так люб’язно Путіна називає мама Меркель) Путіну захочеться ще в якусь країну погратися. Скажімо, після Новоросії у Новопрусcію. Є Росія, є Новоросія, а нема Новопруссії. Чому б Калінінград не перетворити у таке державне самопроголошення і не оголосити столицею Кенігсберг?! Але це вже тоді, коли Володимир Путін дасть їм ракету “земля – повітря”, зіб’є ще один малайзійський чи австралійський літак у небі над Новопруссією, після цього й можна повторити геніальну фразу:
  - Москва тут ні до чого, мама рідна. За це відповідає уряд і президент Новопруссії. Адже над їхньою територією не ми збили той літак, а новопруссівці, які купили її у воєнторзі за свої новопрусські марки", - пише відомий український письменник-сатирик Олег Чорногуз у своєму новому фейлетоні.

МАМА ЗРОЗУМІЄ
(фейлетон)
ОЛЕГ ЧОРНОГУЗ

 Можливо. Можливо, й справді мама зрозуміла. Так, кажуть, Путін називає поза очі фрау Меркель. Канцлера Німеччини. Перед тим як нашкодити і після себе пісочок позагрібати, синок Путін, помчав у Бразилію. А після того, як нашкодив, одразу зателефонував Бараку Обамі. Президенту США і доповів. Літак, мовляв, збили над територією Новоросії і Москва тут ні до чого. Мовляі, відповідають ті, над територією чиєї країни трапилося те нещастя. Москва тільки витирає сльози і вмиває руки. Повітряних кіллерів і замовників він не радить шукати на Красній площі чи під зорями Кремля. Та Обома, судячи з його брифінгу (не знаю, що це таке, але так усі пишуть, і в тому числі ті, що також не знають, як це слово перекладається), що інверсійний слід у повітрі від ракети до “Боїнга” тягнеться з Кремля. Про всяк випадок Путін заявив себе великим гуманістом планети і примусив свій уряд та державних клерків встати і висловити співчуття усіх загиблим на території чужої йому держави і чужого йому літака, в якому не було росіян. З якого б це дива. Та ще й першим повідомив про це американського президента і маму - фрау Меркель. Щоправда, при цьому забув такий самий “гуманний жест” зробити, коли у московському метро загинули москвичі. Але то свої. Свої перетерплять. Особливо, коли вони мертві. Перетерпіли ж Чечню: Самашки, Норд-Ост, Північну Осетію (Беслан), Грузію, Придністров’я, перетерплять і московське метро. Можна обійтися без квітів і співчуття.

 Та повернімося до мами Меркель. Після того, як рідні футболісти Путіна вилетіли в Бразилії в аут, Путін поїздки шляхами-мріями Остапа Бендера (це від прізвища Бендера у Московщині пішло слово – бендерівці. От тільки фашистом Бендер не був. Тепер цю роль приписують Путіну - поклоннику і вірному послідовнику рейхсміністра народної освіти та пропаганди третього Рейху) до Ріо-де-Жанейро не планував. Планував інше, як допомогти Новоросії, сусідній державі стати на зенітні ноги і подарувати їм кілька іграшок, якими б вони у вільний від роботи час гралися у державність на чужій території, вигукуючи “земля – повітря”, “повітря - земля”.

 Але тут трішки у Путіна поламалися плани. Виявилося, що він не на тих дурнів поставив. Точніше на них ставив, але не подумав, що вони не по тих влуплять. А фактично влуплять по Путіну. Начебто малайзійсько-австралійським бумерангом. Та ще й розкажуть усьому світові, хто ж їм, дурням, привіз  ту іграшку, і з яких країв. У горобину ніч. Тепер що ж виходить? Путін створив Новоросію, призначив там уряд, спікера, подарував зброю, фінансував рублями і доларами, оскільки новороси ще своєї валюти не накарбували і тимчасово пішли по чужих банкоматах і банках. Бо ж як відомо, без грошей (за Путіним) у супермаркетах і воєнторгах тих установок типу “Град” чи “Бук” не купиш. І що ж тепер вийшло (18 липня). Дурні бавилися і збили над територією Новоросії не військовий, а пасажирський літак. Не зі “шпіонами”, як вони доповідали Путіну, а немовлятами і дітьми. Не кажучи про інтелігентних вчених і медиків та студентів. Одне слово, підставили Володю. Треба телефонувати Бараку Обамі. Бо тепер, видно, й мама фрау не врятує. Вчорашній друг Обома вже відхрестився. Як християнин. А на Путіну ані хреста, ані лиця після тієї “небесної сатани” (ракети в смислі) вже нема.  Фактично, він кіллер. Точніше, замовник. Але це ж також не мед. І за замовником Гаага з 18 липня 2014 року гірко плаче.

 Вчора бачив і слухав Путіна. Путін це нібито ще президент Великоросії. Через півгодини по каналу “Росія- 24”, одразу після Великоросії показали ще спікера Новоросії - Олега Царьова. Одразу скажу, писок і в цього ще додатково не побитий, але зім’ятий. А очі? А очі, як у Путіна: бігають, наче миші, які шукають запасної... дірки.
 Так от Царьов каже милій ведучій брехливого телеканалу “Росія – 24”, що він спікер. Спікер Новоросії. Вона з ним на повному “серйозі” веде діалог: тобто обоє граються уже не ракетами, а в питання і відповіді. Як там, мовляв, справи, у вашому “государстві”?
   -  У нас тепер таких два,- також на повному серйозі відповідає Царьов. Олдне в Донецьку, друге в Луганську. Це новостворені держави на “ісконно русскіх зємлях”, як нам пояснив історик Путін.
 Десь через годину телеканал засік і самого історика Путіна. Тим же каналом і тією ж камерою.  Путін, виявляється, не спікер. І навіть не президент Новоросії. Нібито якоїсь іншої уже країни, і також цілком серйозно (на весь цивілізований світ) заявляє, що нібито уже Новоросії ані в Донецьку, ані в Луганську нема. То вона була в його снах. Є Україна. І от над тією територією (не тією територією, яку нібито батьки чи діди Путіна свого часу безкоштовно, без крові, подарували Україні) упав збитий літак. І за той літак (так Путін сказав, не я) відповідатиме той уряд, тієї держави, яка збила той пасажирський літак над своєю територією. Царьов у шоці.  
 У нього все в голові переплуталося. У Путіна також. То була Новоросія, то раптом ракета бабахнула - і нема Новоросії. А Царьов ще ж добре пам’ятає (не все ж вибили з його голови), що за ту Новоросію його били у Миколаєві, (синці і досі під очима), били в Одесі, били у Києві, збиралися бити у Львові, але він своєчасно попросив політичного притулку. У російському консульстві. І уник додаткових і водночас безкоштовних синців. Кажуть, уже били і у вигаданій Путіним Новоросії, але в Москві ще його не били. А це вдарили і одразу під дихало. Яке їхало, таке й здибало. Царьов розгубився. Команда ж яка було зібралася: одні злодії в законі: Віктор Янукович-старший, Пшонка-старший,  Аксьонов-Гоблін-старший, Костянтинов-старший. Захарченко-старший. Царьов–яничар і зрадник, але також старший. Спікер. Яка компанія! Яке добірне товариство! А на чолі Путін. Тепер як не спитати: скажи, хто твій друг, товариш Януковичу, і не чекай відповіді від Меркель. Мама зрозуміє.

І всі ж під двоглавим Кремлем. Як і Царьов, якого Путін планував призначити (відповідно до прізвища) царем Новоросії. Олег Анатолійович вже й курс молодого бійця неіснуючого парламенту пройшов. У вечірній школі. Збирався екстерном, як Ленін, скласти на відмінно іспити. Навіть незважаючи на те, що у нього великий і могутній язик трішки не так підвішений, як у Путіна. А тут на тобі. Таке заявити: відповідає та держава, над територією якої збили малайзійський пасажирський “Боїнг” з 80 тільки дітьми на борту. А де гроші взяти? На вивезення самих тільки тіл. Це ж цілих три сотні. Самі ж банки грабуємо. Банкомати. Інкасаторів. Місцевих бізнесменів. Тепер на пересічних жителів Новоросії перейшли. У темних провулках, щоб люди не бачили. А тут таке. Такий удар. І з чийого боку? З боку хрещеного тата Путіна. Царьов не чекав. Губарєв також. Тепер Губарєв офіційно заявляє тітці з Донбасу:
- Тьотю, нам уже нема куди тікати! Все. Гаплик. Награлися у президентів і спікерів за Путіним і зав’язали. Як Янукович з Межигір’ям.
  Путін насторожився. Він інколи також дивиться телевізор і не завжди до одного Діми Кисельова прислухається. Частіше до Пауля Йозефа Геббельса та конспектує “Майн кампф”. Щоб мови Канта і фрау Меркель не забути. Увімкнув телевізор (абсолютно випадково), а тут голландський телеканал. Перед очима. А в ньому сам прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рютте на весь екран. І всьому світові заявляє... І звідки б ви думали? Із самої Гааги. Це що збіг обставин? Чи сам чорт смикнув за палець Путіна і він не на той канал вийшов. На унітаз можна сісти. Марк Рютте заявив, що як знайдуть того, хто збив пасажирський літак над небом Новоросії, то на лаву в Гаазі і Міллер сяде і його замовник. У Володимира Путіна на лисині роса звечора з’явилася. Давно він такої природної аномалії у своїй голові не відчував. Кіллер зрозуміло. Але до чого тут замовник? Коли він у Москві і в Новоросію ні разу за дні її існування не виїздив.

 Зрозуміло, що Путіну Царьов, як гусак свині, не товариш. Не вистачало Путіну ще такого сусідства. Та ще й на імпортній лаві. Володимир Володимирович розуміє, що поруч сидіти з такою дивовижею, як Царьов, не зовсім безпечно. У нього ж на обличчі також аномалії. Я сказав би - особливі флюїди. Вони весь час притягають чиїсь кулаки до його пики. І ті кулаки весь час б’ють Царьова по писку. Як ліві, так і праві. Можна на мить собі уявити стан Путіна, який уже в своїй уяві намалював, що сидітиме поруч з Царьовим на Гаазькій лаві. Краще уже взяти (для прокладки) Губарєва чи на крайній випадок – Бородая. Хто там із них головний в Новоросії?! Гаазький суд, приміром, розбереться. Але зарання, як дзвінок до Обами, треба про все подбати. Отака катавасія вийшла. Після того збитого дурнями літака. Недаром Гундяєв каже, патріарх Московський: застав дурня Богу молитися, він і тобі морду поб’є, якщо ти не з Московського патріархату...
 Тепер ви зрозуміли чому Путін до мами, фрау Меркель літав? За тридевять земель. Аж у Бразилію, яка Остапу Бендеру тільки снилася у Майську ніч. Не міг дочекатися бідний, коли вона в Європі з’явиться. Мама нібито спочатку зрозуміла синка по резидентурі в Східній Німеччині, а от щодо Східної України, то вона порадила Франції (поки не окріпне Новоросія і не викрутиться зі збитим Малайзійським пасажирським літаком Путін) нео-імператору “Містралі” не продавати. Бо він за своєю щедрою натурою може і їх подарувати чи то Царьову, чи то Губарєву. Чого заради Новоросії не зробиш.
      *   *   *
    А може Володі (так люб’язно Путіна називає мама Меркель) Путіну захочеться ще в якусь країну погратися. Скажімо, після Новоросії у Новопруcсію. Є Росія, є Новоросія, а нема Новопруссії. Чому б Калінінград не перетворити у таке державне самопроголошення і не оголосити столицею Кенігсберг?! Але це вже тоді, коли Володимир Путін дасть їм ракету “земля – повітря”, зіб’є ще один малайзійський чи австралійський літак у небі над Новопруссією, після цього й можна повторити геніальну фразу.
   - Москва тут ні до чого, мама рідна. За це відповідає уряд і президент Новопруссії. Адже над їхньою територією не ми збили той літак, а новопруссівці, які купили її у воєнторзі за свої новопрусські марки.
 А й справді - чому б не погратися ще й Новопруссію?! Це навіть мамі може сподобатися і якщо нині Володимиру Путіну снитиметься гаазька лавка поруч з Царьовим, Губарєвим чи Бородаєм, то після Новопрусії можна з тієї лавки, як і з голки, зіскочити. Щоб не вдаритися ще раз головою об підлогу. Тоді мама може підставити свою ніжну жіночу ручку. Бо ж голова Володі і так кілька разів бита: то в Чечні, то в Дагестані, то Беслані. А тепер ще й Новоросії. Не вистачало ще одного удару новопрусського. Від нього уже точно рукою подати до ново гаазького процесу. Московський народ такого не витримає. Голова Путіна витримає, а народ навіть його - ні. Терпіння ж і в московського народу не безкінечне. Це ж не всесвіт. А тільки одна шоста планети. І над цим треба думати. Головою.  Не битою.
                                                                              
Олег Чорногуз, письменик,
для "Волі народу"

Коментарі