Олександр Янукович, стоматолог за освітою, має вражаючий вплив на процеси в Україні. Його бізнес росте шаленими темпами – тільки "Всеукраїнський банк розвитку" зріс у 13 разів. Президентському сину належить солідна донецька нерухомість, Балаклавська набережна, істотна частка у Артемівському заводі шампанських вин і так далі. І це тільки офіційно. А неофіційно "теми сім'ї" є ледь не у всіх сферах. Найпоказовіший приклад – найбільша транспортно-експедиторська компанія "Лемтранс". Компанія з шаленими прибутками контролюється структурами Ріната Ахметова та "межигірськими фірмами". Однак до цього часу "сім'я" була суто внутрішньоукраїнським явищем. Якщо Рінат Ахметов давно вийшов у світ, має закордонні активи і таке інше, то бізнес Олександра Януковича – лише в Україні. "Українська правда" виявила низку фактів, які свідчать про вихід "сім'ї" на світовий рівень. При чому, "сім'ю" за руку веде саме Ахметов.   Детальніше 

Переважна більшість самовисуванців – це ті, хто підтримує владу, працює на неї, навмисно балотується на виборах, щоб відібрати голоси в опозиції. Таку думку під час прес-конференції в Умані висловив Анатолій Гриценко (Об'єднана опозиція "Батьківщина"), - інформує персональний сайт Анатолія Гриценка.
"Самовисуванці придумані Януковичем і зрозуміло чому. Якби не змінювали Закон про вибори, то через місяць Януковича б не стало, його влада закінчилася б. Максимум, що б він отримав 25% у парламенті, решта – належали б опозиції", - заявив він.
Саме тому, за словами Гриценка, аби запобігти достроковим виборам президента, які ініціюватиме опозиція у наступній Верховній Раді, політтехнологи вигадали мажоритарників і самовисуванців.

І це не метафора, а статистичні дані, стверджує газета "Україна молода". За годину праці житель України отримує в 16 разів менше, ніж пересічний європеєць, зарплата якого становить близько 23 євро за годину. Експерт видання зазначає, що в країні виникла унікальна ситуація, коли робота не захищає людей від бідності. Приблизно 24% сімей, де обидва члени родини працюють, перебувають за межею бідності. Сьогодні в Україні працювати не означає забезпечувати свою родину і взагалі мати якусь перспективу. Про це йдеться в огляді преси від Радіо Свобода.

Ми не відстояли перед світом своє право помилятися, погано чи добре обирати владу, самостійно судити своїх політиків і президентів. Нам насмілюються погрожувати невизнанням результатів виборів, які ще не відбулися, не вірячи у здатність народу самостійно вершити демократію. Сильні світу відверто не поважають Україну, говорячи євроштампами, але насправді нам давно визначили роль поганої невістки. Все просто – Україна надто спокуслива мішень із незахищеним суспільством. Вже цілком очевидно, що світом панує інтерес великого гендлярського капіталу, який здатен купити будь-який фальшивий голос захисту свободи слова і прав людини в Україні.

Українці, як і раніше, сумніваються в чесності парламентських виборів. Вони побоюються сильного втручання з боку влади та мас-медіа. Це засвідчили результати актуального опитування DW-Trend.
Близько половини українців (47%) не вірять у те, що засоби масової інформації неупереджено повідомляють про виборчу кампанію, що передує парламентським виборам 28 жовтня 2012 року. Повідомлення мас-медіа вважають незаангажованими лише 30 відсотків людей. Про це свідчать результати опитування DW-Trend в Україні. Його провело на замовлення української редакції Deutsche Welle українське відділення соціологічного інституту IFAK, опитавши у період з 20 вересня по 4 жовтня репрезентативно 1 000 українських громадян. 

Сергій ЛЕЩЕНКО, журналіст “Української правди”
Новий секрет Януковича
В Україні існують цілі ТЕМИ-ТАБУ, відносно яких ви ніколи не отримаєте інформацію по всій вертикалі влади. Знаєте, що охороняється найбільше? Ні, не дані про військовий потенціал України або золотовалютні резерви. А будь-яка інформація, пов'язана з власністю президента Януковича, оформлена через його підставні фірми. Навіть офіційна версія влади про те, що Янукович володіє у "Межигір'ї" тільки ділянкою землі площею 1,7 га, не знаходить свого документального підтвердження. Але закон про доступ забороняє засекречувати інформацію про розпорядження державним майном – в даному випадку державною землею, яка була передана в приватні руки Януковича.   Детальніше

Захід приурочений до 70-річчя створення Української Повстанської Армії.
Час: 16 жовтня, вівторок о 12-00. Місце: Національний музей Тараса Шевченка (м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 12).
Про силу волі, яка стала взірцем для сотень тисяч і зробила цих людей символами. Про минуле боротьби та особистого життя командирів УПА Романа Шухевича і Василя Кука, засновника ОУН Євгена Коновальця та лідера визвольного руху Степана Бандери покажуть у фотографіях, архівних документах та спогадах їх сучасників в Національному музеї Тараса Шевченка.

Дмитро ВИДРІН: Уроки політичного шулерства
Колись чудовий Дмитро Мерешковський у своєму блискучому есе “Про мудре жало” сформулював таку поширену загальнонародну якість, як “воля до безглуздя". Суть його полягає в тому, що більшість людей не любить і не сприймає будь-які складні рішення. Нормальні в цьому плані люди (так звані “прості люди") на будь-яке найскладніше запитання вимагають абсолютно простих односкладових відповідей.
Пам'ятається, колись Еріх Фром написав чудову книгу “Втеча від свободи”, де довів, що це в демократичних утопіях всі люди мріють отримати свободу, а по життю від свободи біжать, як від вогню, оскільки свобода - це завжди ризик і відповідальність - а хто ж це любить? А я особисто сформулював цей принцип, як втеча людей від будь-яких сенсів. Адже вони чекають тільки однозначних, однолінійних месседжів і обіцянок. Так дайте ж простим людям те, що вони хочуть! (Тим більше, в епоху есемізаціі всієї країни).

Ігор ЛОСЄВ
Чого чекати?
Ситуація в Україні погіршується навдивовижу стрімко і поки не видно, що може зупинити цей процес. Якщо в Росії та Білорусі демонтаж демократичних норм тривав п’ять-шість років, то Україні на це вистачило лише два з половиною й "успіхи" влади вражають: лідери опозиції за ґратами, частина втекла за кордон, українська мова де-факто втратила державний статус, а одіозний законопроект нардепа Журавського прагне перекреслити свободу слова і преси.

Кандидати у народні депутати витрачають на виборчу кампанію значно більше, ніж декларують у своїх офіційних бюджетах. Такі результати отримали експерти громадської ініціативи “Звідки?“ після проведення моніторингу фінансових витрат кандидатів у народні депутати.
Аби отримати від виборця голос на свою користь, кандидати вдаються до різних способів – від пожертв на церкву до світлового шоу в дельфінаріях, - йдеться в публікації на Радіо Свобода.   Детальніше