Українці платять багато податків - і за кількістю, і за розміром своїх доходів, однак державні і медичні послуги, освіту і пенсії, які отримують українці за свої податки, дуже далекі від того, чого можна було б очікувати за такі гроші.

Проте на додаток до податків, які українці сплачують, вони все одно платять за послуги лікарів, педагогів, а також утримують родичів - пенсіонерів, яким не вистачає заробленої за довге трудове життя пенсії.

 

Якби я і мій роботодавець не платили податки, то щомісяця я могла б самостійно утримувати двох пенсіонерів, півтора лікаря чи вчителя, одного міліціонера або одну третину депутата Верховної Ради.

 

Проте на додаток до податків, які я плачу, я все одно плачу за послуги лікарів, педагогів, а також утримую родичів - пенсіонерів, яким явно не вистачає заробленої за довге трудове життя пенсії.

 

Чи не краще справи йдуть і у роботодавців. За даними Світового банку, в 2012 році підприємці перерахували до бюджету 55,5 % доходів, з яких 43,3 % становлять податки на працю.

 

Всього за показником "оподаткування", який визначається Всесвітнім банком при складанні рейтингу Doing business, Україна зараз займає 165 місце з 194. При цьому в банку зазначають, що завдяки скороченню кількості податків України за рік навіть покращила свою позицію — на цілих 20 сходинок.

 

Згідно з опитуваннями, проведеними Центром Разумкова, майже 3% опитаних вважають, що сплачені українськими платниками податки розкрадають чиновники. Ще 28 % вважають, що у них просто відбирають чесно зароблені гроші. Третя за чисельністю група — 17,6 % — це ті, хто вважають, що податки хоч і не розкрадаються, але все одно використовуються неефективно.

 

Тільки 6,9 % опитаних вважають, що за рахунок податків їх платник підтримує тих, хто потребує цього найбільше, і тільки 4,3% опитаних упевнені, що сплачені податки повернуться до них або до їх близьким.

 

Скільки ми платимо?

 

У Центрі соціально -економічних досліджень CASE підрахували, що від кожного громадянина, який отримує місячну зарплату у розмірі 2157 грн, держава отримує 2092 грн податків. За рік ця сума становить понад 25 тисяч грн.

 

З них понад 17,3 тисячі грн — це податки та соціальні внески. 15 % податку на доходи фізичних осіб та 3,6 % соціального внеску платить сам працівник, і ще 36,75 % — єдиний соціальний внесок, який платить роботодавець. Левова частка цих платежів йде на фінансування Пенсійного фонду. Втім, навіть такі величезні, порівняно з іншими країнами, відрахування до Пенсійного фонду, забезпечують лише дві третини від його реальної потреби. Решта — так званий дефіцит Пенсійного фонду — також фінансуються з бюджету — через перерозподіл інших податків .

 

Ще майже 8000 грн, за розрахунками експертів CASE, — це так звані «непрямі податки», або податки, сплачені в магазині — ПДВ (20% від собівартості товару ), а також акцизи й імпортні мита.

 

Виходить, що працівник в Україні отримує в середньому стільки ж, скільки платить податків, але, як каже автор дослідження Дмитро Боярчук, практично нічого за це не отримує від держави:

 

«Якщо подивитися відносні показники того, що ми платимо, я, напевно, не пригадаю жодної іншої країни, де б податки на зарплату досягали майже 50 %. Але є ще й абсолютні величини. І якщо подивитися ті абсолютні суми, які йдуть на фінансування медицини чи освіти, то нам до європейського рівня ще досить довго йти», — каже експерт.

 

Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин також радить дивитися на абсолютні цифри і враховувати, що робота українців сильно недооцінена, а отже, і податки, які платять українці, також порівняно невеликі в абсолютному вимірі. Але треба враховувати і зворотний бік цього замкнутого кола — відносно великі податки змушують підприємців і працівників «не світити» всі свої доходи:

 

«З одного боку, в Україні робота є вкрай недооціненою, і зарплати кваліфікованих працівників дуже низькі. Отже, не можна розраховувати, що і податкові платежі та відрахування до соціальних фондів будуть значними. Крім того, розподіл коштів, вже надійшли до бюджету, не є зрозумілим і прозорим. А кількість податків, які ми платимо, взагалі підштовхує до тінізації доходів, тому вести нормальне життя на ті кошти, які залишаються після сплати податків, просто неможливо», — каже Василь Юрчишин.

 

За даними CASE Україна, з зарплати в 3601 грн, яку роботодавець повинен нарахувати, щоб оплатити «чистими» працівнику 2157 грн, на руках у цього працівника для «чистого» споживання залишається 1670 грн.

 

На що витрачаються податки?

 

Більше половини від того, на що витрачаються податки — 58,1% — складає виплата пенсій. При цьому середня пенсія в Україні становить менше 1500 грн на місяць .

 

Серед інших головних напрямків, на які витрачаються гроші платників податків — освіта і медицина ( більше 10% і 5,8 % відповідно). При цьому зарплати українських лікарів та вчителів — одні з найнижчих в цілому в економіці і складають близько 2500 грн на місяць.

 

По 3,9 % і 3,1 % витрат йде на забезпечення правоохоронної системи і державний апарат відповідно. Примітно також, що всі ці області — державне управління, правоохоронна система, освіта і медицина — також регулярно фігурують на високих місцях у рейтингах корумпованості.

 

«Якщо подивитися на міліцію, яка нам коштує набагато більше, ніж армія, то виникає питання: від кого ми захищаємося? Якщо говорити про освіту, то ми витрачаємо відносно багато, але ці кошти розмиваються, і жоден український ВНЗ не входить ні в один зі світових рейтингів. Що стосується медицини, то за ті податки, що ми сплачуємо, ми повинні були б отримувати медичні послуги безкоштовно. А в реальному житті ми в кращому випадку маємо приміщення, де сидять лікарі, які беруть за свої послуги додаткові гроші, не кажучи вже про те, скільки коштують ліки», — говорить Дмитро Боярчук.

 

Що робити ?

 

Серед розвинених країн чи не найвищий рівень податків спостерігається в країнах «нордичного соціалізму». Там податки на порядок вище, ніж в інших європейських країнах. Якщо частка податків у ВВП становить у Швеції, Данії, Норвегії та Фінляндії понад 50 %, то в найбільшій європейській економіці — Німеччини — цей показник трохи більше третини.

 

Український показник співвідношення податків до ВВП близький до німецького, але в ньому не враховуються податки на фонд оплати праці та відрахування до соціальних фондів. Разом з ними, очевидно, Україна за відносним показником відрахувань наближалася б до «нордичному соціалізму». За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку ( ОЕСР), Україна належить до країн з найвищими податками, — разом з державами Північної Європи. Проте ефективність того, як ці податки витрачаються в Україні і в країнах Північної Європи — зовсім різна .

 

Є ще один варіант, яким, наприклад, користуються США, де податки складають менше 16% від ВВП. Він полягає в тому, що держава збирає зі своїх громадян мінімальна кількість податків, а громадяни зате можуть самі подбати про себе і, через благодійність, про інших.

 

«Україна, незважаючи на відносно великі податки, навряд чи наздожене скандинавські країни за рівнем якості державних послуг, — каже Василь Юрчишин. Головна перешкода — такий великий переділ грошей через державний бюджет у вигляді податків і виплат можуть робити тільки ті країни, де рівень корупції традиційно дуже низький, а рівень прозорості — високий:

 

«Скандинавський варіант дуже привабливий, але він вимагає великої довіри населення до влади, мінімальної корупції та прозорості бюджету. На жаль, ні по одній з цих позицій Україна не досягла якогось прийнятного рівня, і саме за цими показниками програє всім європейським країнам. Інший варіант, коли всі платять мало, і кожен сам за себе, також навряд чи приживеться у нас через вихованих Радянським Союзом патерналістських настроїв. У нас все ще велика частина населення вірить, що держава повинна піклуватися про своїх громадян», — каже Василь Юрчишин і радить рухатися в обох напрямках — намагатися зменшити корупцію і одночасно зменшувати у громадян почуття залежності від держави разом із зменшенням податкового навантаження .

 

Разом з тим, Дмитро Боярчук стверджує, що змінити ситуацію з податками можуть тільки кардинальні реформи і скорочення неефективних бюджетних витрат. Але на першому етапі, каже експерт, було б корисно, якби українці самі почали платити податки, а не тільки бачили їх в бухгалтерській звітності. Тоді вони б краще розуміли, що можуть і повинні вимагати від держави за сплачені податки:

 

«У нашій пострадянській ментальності немає розуміння того, що бюджет - це не тільки те, що людина отримує, а це і те, що він платить. Люди повинні розуміти, що вони не винні державі за безкоштовну медицину, освіту, а також за те, що їх не чіпає міліція. Звичайно, добре було б, якби громадяни власноруч платили податки, як це відбувається у більшості цивілізованих країн, — говорить Дмитро Боярчук, і як приклад «зміни свідомості» наводить малих підприємців. Ми бачимо, що у приватних підприємців, які самі платять щомісяця 200 грн, ставлення до держави, до чиновників, до системи - зовсім інше» .

Інф.: vkurse.ua