Той російський сценарій, реалізацію якого ми сьогодні бачимо в Криму, виявляється, народився в "братніх" головах не сьогодні. У соцмережах сьогодні жваво обговорюють статтю шестирічної давності з "Російського журналу", видавцем якого був відомий кремлівський політтехнолог Гліб Павловський, - повідомляє pic.com.ua.
Матеріал під назвою "Операція "Механічний апельсин" досить точно описує варіації розвитку окупації Криму.
Але що більш важливо - плани захоплення всієї України. Російські "друзі" дуже детально опрацювали всі можливі шляхи розвитку своєї окупації. Доходячи, правда, до маразму, плануючи навіть застосування ядерної зброї, касетних бомб та інших "принад". Цікаво, що вже тоді однією з рушійних сил розглядалися "путінські туристи" і проросійські жителі південного сходу.

Наводимо ключові фрагменти "Операції "Механічний апельсин".

Переполох і сум'яття , викликані серією витоків і прямих заяв вищого керівництва Росії з приводу долі України в разі продовження втягування країни в НАТО, показують, що Кремль на правильному шляху. (...)

Звичайно, вже неможливо запудрити мізки росіянам запізнілими посиланнями на "міжнародне право" і на те, що "Україна, як суверенна держава, вільна вирішувати, в які союзи її вступати". Дієвість цих заклинань залишилася в минулому, в докосівському, доіракском світі... Може виявитися, що у сформованій ситуації превентивне втручання буде не тільки більш ефективним, але й обійдеться набагато дешевше.

(...) Питання виникають, насамперед, до потенціалу російських збройних сил, до здатності їх командування спланувати в разі чого необхідну операцію і провести її в життя. Що взагалі може являти собою операція з визволення України і які шанси на її успіх ?

Тут можуть бути варіанти. Залежно від розвитку політичного середовища сценарій силового втручання може йти трьома основними шляхами. При найбільш обмеженому варіанті російські збройні сили можуть зайняти лише Кримський півострів. Такий сценарій імовірний, якщо керівництво України продовжить порушувати статті Великого Договору в частині, що стосується базування Чорноморського флоту. У такому випадку, заявивши про необхідність посилити охорону об'єктів, Росія проводить десантну операцію силами морської піхоти по заняттю ключових елементів інфраструктури Криму: аеродромів, портів, дорожніх вузлів. Українські частини в Криму прямій атаці не піддаються, якщо тільки не чинять опір. Внаслідок коливань київського керівництва серйозний опір при даному сценарії виключено. Єдиною сухопутної силою, опір якої очікувано, є елітний український окремий батальйон морської піхоти військ Берегової оборони України, розквартирований у Феодосії. Цим, утім, і обмежуються сили морської піхоти цієї держави. Ще можливі окремі перестрілки на морі і одиночна стрільба по російських військових літаках.

Київ також не покидатиме на "звільнення" півострова війська, оголюючи інші напрямки. Адже в Криму київська влада ніколи не користувалася навіть найменшої підтримкою і завжди утримувалася голою адміністративною силою. Крим для України - швидше, головний біль, від якого "помаранчеві" поспішили б позбутися, якби тільки могли зробити це, не втративши обличчя і паралельно закріпивши свій контроль над іншою частиною України. У цьому випадку конфлікт із силової стадії швидко перейде в стадію політичної боротьби в міжнародних інститутах.

Надалі абсолютно передбачувана позитивна реакція російської більшості Кримської автономії, а також швидка переорієнтація місцевих еліт, якій "помаранчева" влада їх Києва ніяк не зможе протидіяти. Якщо Росія не виведе свої війська з яких-небудь політичних причин, референдум про незалежність Кримської республіки, і подальше, ймовірно через кілька років, утворення союзу Криму з Росією або навіть входження до складу Росії, цілком можливе, якщо до того часу Москва вирішить такий крок виправданим з точки зору політичної логіки.

Повний текст

Коментарі