Анатолій Ковальчук, політолог: І знову Руїна?
Нинішня ситуація нагадує пору, яку переживала Україна після Хмельниччини.
Нові можновладці, які виросли з колишніх (ще радянських) чиновників та злодіїв, розікрали країну, перетворивши її на руїну. У нас були і є президент, уряд та  Верховна Рада. Вони, як і колишні гетьмани та старшини, доклали всіх зусиль, щоб народна власність і особисті статки громадян перейшли у приватну власність окремих впливових осіб. І ці інтереси переважили народні й державні.

Особливо хочу звернути увагу на Верховну Раду, яка протягом майже усіх скликань у вільній Україні жодного разу не проявила себе як справжній захисник інтересів народу, у вирішенні проблемних питань завжди ставала на боці багатіїв. Пригадаймо хоч би ситуації з малим та середнім бізнесом, який потрапив у повну залежність до вітчизняних та зарубіжних капіталістів, переважно розорився, і нині жалюгідні залишки його працюють лише на чужі статки та віддані на поталу різним правникам і фіскалам. Кількість зайнятих у ньому не досягає й 10 відсотків, якщо в заможних і процвітаючих країнах, де панує справжнє народовладдя, вона коливається на рівні від 60 до 80. Чи хоч раз він одержав захист від грабунків з боку великого капіталу та чиновницького гніту?

Пригадаймо ситуацію з промисловим виробництвом та селом, яке порожніє, де ласі мисливці за дармівщиною рейдерськими атаками захоплюють фабрики і заводи, землі разом із власністю і врожаями, виживаючи людей з їхньої батьківщини і дідівщини. Або пригадаймо, скільки людей втратили свої заощадження через лжебудівельників, які обіцяли їм звести квартири! Чи хоч раз трапилося, щоб наш парламент виступив на боці правди і захистив свій народ, підвів таку законодавчу базу, щоб злочинцям стало зась зазіхати на чуже і вони обов’язково отримали покарання та компенсували людям втрачене через їхні злочинні дії? Натомість ми бачили і бачимо, що в парламенті твориться вакханалія із законами, які часто приймаються всупереч волі народу, або ж щораз змінюються, вводячи в параліч навіть знаних юристів. І врешті-решт доводять до нових труднощів і втрат з боку народу. З волі парламентарів країна перетворюється на анклав виснажених все зростаючими штрафами, непідйомними тарифами голодних людей. В той самий час, як казково ростуть багатства чиновників та олігархів і самих паламентарів, для яких країна перетворилася в казковий світ Ельдорадо, де золоті поклади черпаються з душ і м’язів пригнічених людей.

Це через їхню байдужість і за їхнього сприяння повністю паралізувалася правова система держави, де  майже всі фіскали, судді та прокурори стали теж казково багатими людьми через хабарі та інші незаконні операції з привласнення чужого майна. Чому влада допустила цей абсурд, за якого повноважні особи, покликані захищати закон і право, масово перетворилися на порушників цього закону і права, відвертих злочинців? Попавшись на гарячому, вони не каються і не просяться у відставку. А  навпаки, з особливою енергією починають відстоювати вже нове завойоване у хворій країні право – право на подальші правопорушення. І найвищі їхні керівники не засуджують їх, а спробують прикривати і відбілювати. Звідки все це взялося? І при чому, можете запитати, тут Верховна Рада.

Пам’ятаю одне з пленарних її засідань, коли низці суддів надавався довічний статус. І щойно перед тим відбулися місцеві вибори. Також напередодні одна з присутніх суддів прийняла неправове рішення - при розгляді скарги про вибори голови великого міста не взяла до уваги достовірні факти щодо махінацій з бюлетенями, затримками їх у міліції, і визнала вибори такими, що відбулися. Замість того, щоб справі дати належний хід, парламент затвердив судді довічний статус. І пішла вона далі творити неправедні справи, бо утвердилася в переконанні, що все зійде з рук, якщо послужиш не закону, а впливовим людям.

І пошесть подібних випадків із виборами щораз проносилося і проноситься по всій країні... Вже це б мало примусити депутатський корпус звернути на типову ситуацію прискіпливу увагу. І так би скрізь. Попався хапуга-прокурор, директор-розкрадач чи підприємець-махінатор, то тут би йому приділити особливу увагу, забезпечити загальний осуд та справедливий суд. Може б і охочих до зла у цій когорті поменшало. Та ні. Бо в багатьох ситуаціях народні обранці й самі такі. Та й до того вже й країну довели, що в ній, мабуть, не залишилося і суддів, здатних до правосуддя.

Чи не парламент приймав зловісні харківські угоди, якими продовжував довгострокову оренду Росією Севастопольської військової бази, звідки й почалася окупація Криму? Чи не він постійно ставив палки нашому походу до вільного світу? До речі, такі намагання продовжуються і знову. Згадати навіть недавню спробу одного депутата внести в закон поправку, яка б загальмувала право українців на безвізовий в’їзд в Європу. І парламент її прийняв. Лише президентське вето стримує введення цього закону в дію.

У парламенті, як і в усьому народі, багато відвертих ворогів і проросійських колабораціоністів. Помічається немало компрадорської буржуазії. І кількість цих небезпечних осіб, безперечно, зростає. Цьому сприяє провальна економічна і кадрова політика, дійсне переслідування патріотів держави при уявному її ворогів. Так, у Раді, якщо ставиться питання позбавити депутатського імунітету і заарештувати злодія-мільярдера чи простого депутата, то швидше вирішать за решітку влаштувати іншого, а першого відпустять у вільний похід за рубіж. Щоб він там урешті-решт оговтався і відібрав у країни неправедно колись привласнені ним статки.

А тим часом у країні погіршується управління, набувають інерції відцентрові рухи, зростає невдоволення, посилюється загроза окупації північним сусідом, яка вже відбувалася у минувшині за подібних умов. Помічниця державного секретаря США Вікторія Нуланд прямим текстом попереджає про припинення допомоги з боку Америки, якщо в нас продовжиться вакханалія здирництва, хабарництва і крадіжок. Уже зараз через це пригальмоване зарубіжне фінансування.
«Ми продовжуємо вважати, що 2016 рік може і повинен стати роком, коли Україна звільниться від нечестивого союзу брудних грошей і брудної політики, які обкрадають українців надто тривалий час», – заявляє вона.

Та наші можновладці, здається, готові на все задля власних інтересів, навіть на втрату країни. Але ж тоді не врятують і нахапані багатства. І якщо вони навіть залишаться живі, то лише прислужуватимуть окупантам, тріпатимуть чуби та почухуватимуть лисини, примовляючи: «А я ж думав... А я ж хотів...».

Загалом в українському парламенті (а чи колишній він, а чи сьогоднішній) постійно помічається тенденція до погіршення нашого життя. Один із найсвіжіших прикладів цього - розпочата реформа в комунальному секторі, мета якої: через новостворювані управляючі компанії та інші механізми повністю розорити українців, залишивши їх навіть без житла. Невідомо, чи з конкретно поставленою метою діється ця грабіжницька вакханалія чи через тупість і недолугість наших законодавців, але результат її очікується один – масове розорення на фоні нарощення власності зажерливих надбагатих одиниць.

І хоч кого не обираємо ми (чи в одномандатному чи в загальнонаціональному окрузі) на виході отримуємо, за винятком одиниць, усе те ж барахло, яке служить не нашим, а чужим інтересам, інколи навіть ворожим. Що ж робити?
Вибір невеликий. Переформовувати цей законодавчий орган, або утворити інший. Можливо, з’їзд представників громад, які будуть прямо підзвітні цим громадам, нести за свою діяльність повну адміністративну і кримінальну відповідальність. Чи хай уже знаний на обдурюванні нещасний наш народ запропонує інший законодавчий орган. Важливо, щоб він не ніс у собі тих негативів, за які нинішній дошкульно називають (і вважають) «Верховною Зрадою».

Анатолій Ковальчук, політолог,
для порталу "Воля народу"

Коментарі